Рішення № 93449645, 08.12.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/4195/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернулось АТ «Комерційний банк «ПриватБанк», в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.09.2009 року в загальному розмірі 62727,01 грн та судові витрати у розмірі 2102,00 грн. В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на те, що 21.09.2009 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви приєднання, який складається із самої заяви та запропонованих ПАТ КБ «Приватбанк» «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті, довідки про умови кредитування. Відповідач отримав кредит у розмірі 6600,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач кредитні зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим станом на 21.07.2020 р. утворилась заборгованість в сумі 62727,01 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 5673,98 грн, заборгованість за простроченими процентами в розмірі 1908,54 грн; заборгованість за пенею в розмірі 55144,49 грн.

Відповідач надав заяву про застосування строку позовної давності.

Представник позивача, відповідач, його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 21.09.2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, довідки про умови кредитування, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» базова процентна ставка складає – 2,5 % в місяць (нараховується на залишок заборгованості із розрахунку 360 днів на рік), плата за користування кредитними коштами у звітному періоді складає - 7 % від заборгованості, однак не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів – до 25 числа місяця, що йде за звітним; комісія за зняття власних коштів – 1 % від суми операції, комісія за зняття готівки; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, що складається з пені (1) базова процентна ставка за договором /30 – нараховується за кожний день прострочення кредиту та пені (2) 1 % від заборгованості, однак, не менше 30 грн на місяць, нараховується один раз на місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн та більше; штраф при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів – 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісії.

ОСОБА_1 отримав кредитні картки НОМЕР_1 , за якими згідно з витягом з банківського рахунку ним здійснювалися витрати за рахунок кредитного ліміту, зі строком дії останньої 28 лютого 2015 року, з встановленим банком кредитним лімітом, який з 03.06.2011 року складав 6600 грн, здійснював витрати та платежі на погашення заборгованості.

З 21 травня 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З виписки з особового рахунку позичальника та розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач систематично користувався кредитною карткою в межах встановленого банку кредитного ліміту та здійснював відповідні витрати.

Через несвоєчасність погашення кредитної заборгованості позивачем станом на 21.07.2020 р. нарахована заборгованість в розмірі 62727,01 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 5673,98 грн, заборгованості за простроченими процентами в розмірі 1908,54 грн, заборгованості за пенею в розмірі 55144,49 грн.

Суд, вирішуючи питання обґрунтованості вимог за наведеним розрахунком, дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано отримання ним кредитних коштів та наявності заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5673,98 грн, що підтверджується банківською випискою з особистого рахунка відповідача.

Проте позивачем не обґрунтовано розрахунок заборгованості за процентами за користування кредитом з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 8 ст. 49, ч. 2 ст. 53 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків. Банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку.

Судом встановлено, що позивачем змінювався розмір процентної ставки за кредитними картками. Так, до кожних нових витрат, здійснених за карткою «Універсальна» у відповідний період, ставка за використання кредитних коштів становила з 26.10.2009 року 30 % річних. Крім того, судом встановлено, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, здійснений з розрахунку 360 днів у році.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого позивачем, та з виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що, зокрема, з 01.03.2014 року позивач розпочав здійснювати банківську операцію «списання процентів за користування кредитом», а такж нарахування пені, за рахунок яких стала збільшуватися база, на яку нараховуються проценти за користування кредитними коштами, та отримана таким чином сума заборгованості за процентами двічі подвоювалася, що свідчить про те, що позивач став використовувати для розрахунку заборгованості за процентами подвійний коефіцієнт, а отже, банком стала використовуватися формула нарахування процентів N*M/365*(2 або 1)*Y=Z, де N – заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані проценти та санкції (в попередньому місяці), M – процентна ставка, 365 – кількість днів у році, 2 або 1 – коефіцієнт процентної ставки (1 – застосовується у разі належного виконання зобов`язань, 2 – підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості), Y – кількість днів за які здійснюється нарахування, Z – сума нарахованих процентів. Крім того, до такої частини бази заборгованості, на яку нараховувалися проценти, застосовувалася процентна ставка, яка була актуальна на день нарахування процентів.

В розрахунку позивача, наданого для обґрунтування позовних вимог щодо наявності заборгованості за період з 26.10.2009 року по 30.09.2019 року позивач виклав відомості про розмір тіла кредиту для кожного періоду, за який здійснено такий розрахунок, кількість днів в кожному періоді, розмір заборгованості за процентами та сума коштів, яка була віднесена позивачем на погашення заборгованості за процентами.

Судом встановлено, що під час розрахунку заборгованості за процентами банком використовується формула нарахування процентів, яка не відповідає умовам договору, вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 1048 ЦК України, зі змісту яких випливає, що проценти нараховуються лише на суму позики, а також вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 550 ЦК України, відповідно до яких проценти на неустойку не нараховуються.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №325/1163/16-ц.

Посилання позивача про те, що такий метод нарахування процентів за рахунок капіталізації раніше нарахованих процентів та неустойки, передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг не спростовує висновок суду з таких підстав.

Суд не бере до уваги умови кредитного договору, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, долучених до матеріалів справи, оскільки позивачем залишилось не доведеним, що Умови та Правила надання банком кредиту є складовою кредитного договору, а саме те, що вони укладені в один день, тобто в день підписання позичальником заяви позичальника, і позичальник розумів, що саме ці Умови він мав на увазі, підписуючи заяву.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, відповідно до якої за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Оскільки судом встановлено, що позивачем була запроваджена формула розрахунку заборгованості за процентами, яка суперечить вимогам закону та умовам договору, суд дійшов висновку про те, що вказаний розрахунок в частині нарахування заборгованості за процентами є необґрунтованим.

В зв`язку з тим, що судом встановлена необґрунтованість вказаного розрахунку процентів, та жодна із сторін не скористалась своїм правом самостійно подати до суду висновок експерта або заявити клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, суд дійшов висновку про те, що розмір процентів за користування кредитом, має вираховуватися, виходячи з формули нарахування процентів на заборгованість: N*M/365*Y=Z, де N – поточне тіло кредиту, M – процентна ставка, 365 – кількість днів у році, Y – кількість днів за які здійснюється нарахування, Z – сума нарахованих процентів, замість формули, де N – заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані проценти та санкції (в попередньому місяці).

Так, у період з 01.03.2014 року по 28.02.2015 року, що відповідає 365 дням, тіло кредиту дорівнювало 5673,98 грн. Враховуючи те, що процентна ставка, яка застосовувалася позивачем, дорівнювала 30 % річних, отримуємо такий розрахунок:

5673,98 * 30 % (/100) / 360 * 365 (днів) = 1725,84 (грн).

Крім того, станом на 28.02.2014 року позивачем були нараховані проценти в розмірі 1367,03 грн.

А у підсумку, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 26.10.2009 року по 28.02.2015 року дорівнює 3092,87 грн, що є сумою вищенаведених доданків. Водночас згідно з розрахунком наданим позивачем станом на 28.02.2015 року необґрунтовано нараховано проценти в розмірі 7788 грн.

Також позивачем не обґрунтовано розрахунок в частині заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, нарахованих після 28.02.2015 року, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки судом встановлено, що остання кредитна картка, на підставі якої відповідач користувався кредитним лімітом, мала строк дії до 28 лютого 2015 року, що відповідає строку кредитування, іншого строку дії договору та інших умов виконання зобов`язань сторони не передбачили, суд дійшов висновку про те, що нарахування процентів за кредитним договором після спливу вказаного строку припиняється, що відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

З тих же підстав є необґрунтованим розрахунок позивача в частинні нарахування пені за період з 01.03.2015 року по 21.07.2020 року та штрафу при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів – 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісії, як такий, що був нарахований поза межами строку кредитування.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 175/4753/15-ц, відповідно до якої кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені, однак таких вимог банк не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів та пені, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими, а тому судами безпідставно застосовано позовну давність й до цих вимог.

Крім того, при нарахуванні відповідачу заборгованості за пенею та штрафом позивачем не враховані положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року та який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669 -УП).

Відповідно до ст. 2 Закону № 1669-УП на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 , 3 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 –УІІ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

На виконання абзацу 3 п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. у № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання відповідача є м. Костянтинівка Донецької області, яке відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 р. та від 02.12.2015 р. входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Водночас судом встановлено, що станом на 14.04.2014 року позивачем була нарахована заборгованість за пенею в розмірі 1417,03 грн.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно 3 ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду із вказаним позовом 16 вересня 2020 року, що підтверджується відміткою, здійсненою працівником суду під час реєстрації справи у суді, та судом було встановлено що кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом, що відповідає строку дії картки, було 28 лютого 2015 року, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення тіла кредиту в розмірі 5673,98 грн та процентів за користування кредитом за період з 26.10.2009 року по 28.02.2015 року, розмір яких встановлено судом в сумі 3092,87 грн, пені, розмір якої встановлено судом в сумі 1917,03 грн, були пред`явлені позивачем поза межами строку загальної та відповідно спеціальної позовної давності.

Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

З виписки з особового рахунку відповідача, наданого позивачем, вбачається, що особисте погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором відбулось 25.05.2011 року в розмірі 100,00 грн. Платежі здійснені у наступному були службовими операціями та автоматичним списанням заборгованості з інших рахунків відповідача.

У постанові Верховного Суду від 11.07.2018 року у справі 366/1088/16-ц викладений правовий висновок про те, що не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього або без його схвалення.

А отже, суд дійшов висновку про те, що вищенаведені зарахування коштів на рахунок позивача не переривають строк позовної давності.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що у задоволені позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 21.09.2009 року станом на 21.07.2020 року, яка включає: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5673 гривень 98 копійок, заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 1908 гривень 54 копійок, заборгованість за пенею в розмірі 55144 гривень 49 копійок, а всього в розмірі 62727 гривень 01 копійок необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264 - 265, 273, 279, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 21.09.2009 року станом на 21.07.2020 року, яка включає: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5673 гривень 98 копійок, заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 1908 гривень 54 копійок, заборгованість за пенею в розмірі 55144 гривень 49 копійок, а всього в розмірі 62727 (шістдесяти двох тисяч семисот двадцяти семи) гривень 01 копійок – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області. Вказаний строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570; відповідач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя