Рішення № 93447079, 01.12.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/1485/20

Провадження № 2/638/2543/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

секретаря Рижикової В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних, -

в с т а н о в и в:

Представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення солідарно трьох відсотків річних в розмірі 220876 грн 87 коп. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 24.09.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір та забезпечення кредитного договору укладено договір поруки з ОСОБА_2 30.06.2009 року державним реєстратором Голосіївської районної у м.Київ державної адміністрації проведено реєстрацію змін до установчих документів ЗАТ «ОТП Банк» та змінено назву банку на ПАТ «ОТП Банк». 12.11.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю. Заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредитного договору складає 96743,26 швейцарських франків, що за курсом НБУ становить 2451948,25 грн. Оскільки відповідач свого грошового зобов`язання не виконав, то ці зобов`язання не припинились.

У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного. 18.12.2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис №12380 про звернення стягнення на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 . 13.03.2013 року старшим державним виконавцем Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції за заявою ПАТ «ОТП Банк» відкрито виконавче провадження №37213379 з виконання вищевказаного виконавчого напису. 08.02.2014 року виконавчий документ повернуто стягувачу. Тобто, протягом 2013-2014 рр. ПАТ «ОТП Банк» використано право вимоги за кредитним договором та направлено до виконання виконавчий напис нотаріуса №12380 виданого 18.12.2009 року. Позивач не отримав права стягнення боргу з позичальника та поручителя, що встановлено рішенням суду по справі №638/12822/14-ц. Позивачем не надано належних та допустимих доказів існування боргу за кредитним договором саме у розмірі 2451948,25 грн, в кожній справі представником позивача зазначаються різні суми заборгованості за кредитним договором.

У відповіді на відзив та поясненнях по справі представник позивача зазначив про відсутність доказів неправомірного укладення та визнання недійсності у судовому порядку договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12.11.2010 року. Позовні вимоги відповідають приписам ст.625 ЦК України, є обґрунтованими та заявлені в межах позовної давності. Також Касаційним судом встановлено наявність процесуального права ТОВ «ОТП Факторинг України» на звернення до суду з вимогами про стягнення трьох річних за кредитним договором від 24.09.2007 року.

У судове засідання учасники справи не з`явились, представник позивача та представник відповідача ОСОБА_1 надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, відповідач ОСОБА_2 причин неявки не повідомила, клопотань про відкладення або відзиву суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

У відповідності до ст.ст. 13,81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

24.09.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML-701/854/2007. За умовами договору банк надає позичальнику кредит у розмірі 98999,91 швейцарських франків, сума кредиту та процентів щомісяця погашається рівними частинами на протязі всього строку дії кредитного договору, щомісячне погашення кредиту відбувається рівними частинами з нарахуванням процентів на залишок заборгованості по кредиту. Повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строк визначені у графіку платежів. Позичальник зобов`язаний повністю повернути банку суму отриманого кредиту не пізніше дати остаточного повернення кредиту. При встановленні між сторонами цього договору чи банком третім особам підстав та строків повернення кредиту в документах забезпечення, такі підстави та строки підлягають застосуванню при реалізації положень цього договору. Розділом 1.9 кредитним договору визначено, що незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати достроково виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем та/або майновим поручителем своїх боргових та/чи інших зобов`язань за цим договором чи іншими укладеними з банком договорами та/або умов документів забезпечення . Зобов`язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги. 24.09.2017 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №SR-701/854/2007 за яким поручитель зобов`язується відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором від 24.09.2007 року. Статтею 2 договору поруки визначено повернення основної суми кредиту не пізніше 24.09.2027 року.

Як вбачається з рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 15.07.2016 року (справа №638/12822/14-ц) ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором №ML-701/854/2007 від 24.09.2007 року в розмірі 6923365,63 грн, в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки. 12.11.2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк» про застосування строків позовної давності до кредитного договору від 24.09.2007 року, визнання договору іпотеки недійсним, визнання договору. Зазначеним рішенням суду відмовлено у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог. Постановою Харківського апеляційного суду від 10.04.2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суд від 22.04.2020 року рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції змінено шляхом виключення з мотивувальної частини рішення підставу відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відсутність у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права на звернення з даним позовом до суду.

Враховуючи зазначене посилання представника відповідача на те, що позивач не набув права на стягнення боргу з відповідачів за кредитним договором – безпідставні.

В постанові Верховного Суд від 22.04.2020 року по справі №638/12822/14-ц зазначено про встановлену судами наявну у ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 6923365,63 грн, яка складається з суми кредиту у розмірі 96743,26 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ становить 1267009,71 грн, суми процентів у розмірі 16942,24 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ становить 221886,08 грн, пені у розмірі 414952,09 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ становить 5434469,84 грн.

Положеннями частини четвертої статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, приюдиційними рішеннями судів встановлено факт наявності заборгованості по кредитному договору та в силу положень частини четвертої статті 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню в даній справі.

Згідно із статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватись у встановлений строк.

У частині першій статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, який прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України.

У частині першій статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема, щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.

Позивач просить стягнути три відсотки річних за період з 24.01.2017 року по 24.01.2020 рік нараховані на заборгованість в розмірі 2451948 грн 25 коп. по кредитному договору від 24.09.2007 року. При цьому рішенням суду від 15.07.2016 року по справі №638/12822/14-ц відмовлено у задоволенні позовних вимог позивач про стягнення заборгованості по вказаному кредитному договору. Як вбачається з офіційно веб-порталу «Судова влада» з вказаними вимогами банк звернувся до суду 25.07.2014 року.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позивач використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, за порушення умов договору, звернувшись 25.07.2014 року з позовом про солідарне стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 625, 1048, 1049 ЦК України,ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265,268,273,354,355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (м.Київ, вул.Фізкультури, 28-Д, адреса для листування: м.Харків, пров.Банний, 1) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) про стягнення трьох відсотків річних – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий