Рішення № 93444398, 10.12.2020, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2505/20

Провадження №: 2-а/398/86/20

РІШЕННЯ

Іменем України

"10" грудня 2020 р.Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Кошеленко А.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи – Амеліної А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного інспектора у сфері державного контролю за виконанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, головного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Бака Ростислава Ростиславовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд позовом до Державного інспектора у сфері державного контролю за виконанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, головного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Бака Р.Р., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, про визнання дій протиправними та скасування постанови №493-ДК/0147По/08/01-20 від 21 липня 2020 року про накладення адміністративного стягнення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28.07.2020 року через поштове відділення отримала постанову про накладення адміністративного стягнення від 21.07.2020 року, якою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. Зазначену постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки інспектором Баком Р.Р. було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема справу розглянуто у її відсутність, без фактичного дослідження матеріалів справи та характеризуючих даних про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Позивача було позбавлено права на подання доказів, пояснень, користування правовою допомогою, подання даних, які характеризують її особу. Позивач зверталася до ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області з інформацією про оформлення своїх спадкових прав після померлого чоловіка ОСОБА_3 , на ім`я якого було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою та наявністю в провадженні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області цивільної справи про визнання права власності на майно та майнові права в порядку спадкування за законом після померлого чоловіка. Також нею було проінформовано інспектора, що в 2020 році Третім апеляційним адміністративним судом було скасовано аналогічну постанову про накладення на неї адміністративного покарання за аналогічне порушення. Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою не скасований та чинний, ФГ «Оазис», керівником якого є позивач, та яке здійснює підприємницьку діяльність на даній земельній ділянці продовжує існування, а тому підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності відсутні.

Ухвалою суду від 18 серпня 2020 року про відкриття провадження у справі поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду та відкрито провадження у справі.

11 вересня 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що оскаржувана постанова винесена відповідачем в межах повноважень та факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема наказом про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності від 26 травня 2020 року, довідкою сільської ради, що підтверджує факт оброблення земельної ділянки позивачем, актом обстеження земельної ділянки, актом перевірки дотриманням вимог земельного законодавства, протоколом про адміністративне правопорушення та розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. При цьому зазначено, що спірна земельна ділянка була надана у постійне користування ОСОБА_3 , який помер. В той же час, земельну ділянку без правоустановчих документів використовує ФГ «Оазис», керівником якого є позивач. З урахуванням викладеного просив відмовити в задоволення позову.

16 вересня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що земельна ділянка була надана у постійне користування її чоловіку – ОСОБА_3 , який помер. Однак, ще за його життя земельна ділянка перебувала у фактичному володінні ФГ «Оазис» та на даний момент державний акт на право постійного користування на земельну ділянку не скасований. В силу правових позицій, викладений Верховним Судом право постійного користування після смерті особи – засновника селянського (фермерського) господарства не припиняється, а зберігається за фермерським господарством. Зазначене свідчить, що ФГ «Оазис» правомірно користується спірною земельною ділянкою.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Кошеленко А.В. позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити. Додатково повідомила, що рішення господарського суду за ФГ «Оазис» визнано право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Відповідач ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи – Амеліна Л.В. теж заперечувала проти задоволення позову.

Заслухавши вступне слово учасників справи та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.05.2020 року №453-ДК державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, головним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Баком Р.Р. здійснено державний нагляд (контроль) за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки стосовно земельної ділянки площею 49,54 га, кадастровий номер 3520383700:02:000:9402, розташованої на території Новоселівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

За результатами проведення обстеження складено акт обстеження земельної ділянки від 28.05.2020 року №453-ДК/184/АО/10/01/-20, яким встановлено що зазначена земельна ділянка оброблена та засіяна сільськогосподарською культурою. Також встановлено, що вищезазначена земельна ділянка державної форми власності, сільськогосподарського призначення, для ведення селянського (фермерського господарства), яка розташована за межами населеного пункту селища Новоселівка на території Новоселівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області загальною площею 49,54 га та відповідно до довідки Новоселівської сільської ради від 28.05.2020 року №205 використовується ОСОБА_1 . Правовстановлюючі документи, які зареєстровано у встановленому законом порядку відсутні.

Також складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту – земельної ділянки від 28.05.2020 року №453-ДК/294/АП/09/01/-20, відповідно до якого зазначена земельна ділянка була зареєстрована на праві постійного користування за гр. ОСОБА_3 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 20.12.2001 року серії «КР» №00290, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на даний момент використовується ОСОБА_1 без правовстановлюючих документів, які зареєстровано у встановленому законом порядку відсутні.

10.07.2020 року відповідачем стосовно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення №453-ДК/0131П/07/01/-20 за порушення ч. 1 ст. 116, ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, що відбудеться о 13:00 год. 21.07.2020 року отримано позивачем 16.07.2020 року.

17 липня 2020 року позивач направила відповідачу клопотання про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення. Крім того, повідомила, що її покійний чоловік ОСОБА_3 за життя був керівником та засновником фермерського господарства «Оазис», якому для ведення селянського (фермерського) господарства надана в постійне користування земельна ділянка площею 49,54 га, що розташована на території Комінтернівської (зараз Новоселівської) сільської ради, про що свідчить Державний акт на право постійного користування землею серія КР № 00290 від 20.12.2001 року. Також, ОСОБА_1 зазначила, що бажає продовжувати діяльність господарства та в зв`язку з цим, звернулась до Олександрійського міськрайонного суду з позовом щодо переходу до неї майна та майнових прав, які за життя належали її померлому чоловікові.

21.07.2020 року відповідачем винесено постанову №453-ДК/0147По/08/01-20, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 КУпАП та накладено на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Пунктом «б» частини 1 статті 211 ЗК України встановлено, що за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

В свою чергу статтею 53-1 КУпАП встановлена відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки у вигляді накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абзацу 16 статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки – будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Враховуючи зазначене, необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення самовільного зайняття земельної ділянки.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 (чоловік позивача) отримав 20.12.2001 року державний акт на право постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства.

На час отримання ОСОБА_3 земельної ділянки на право постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства був чинним Закон України «Про селянське (фермерське) господарство».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» в редакції, чинній на час надання земельної ділянки і на час створення Фермерського господарства «Оазис», селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 2 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Пунктом 10 статті 28-1 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Статтею 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» визначено, що після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Крім того, відповідно до вказаної норми, лише після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набувало статусу юридичної особи, одержувало печатку із своїм найменуванням і адресою, відкривало розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступало у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнавалось державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону. Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносила до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФГ «Оазис» створено 04.01.2002 року та з 15.11.2016 року його керівником є позивач.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справах №179/1043/16-ц (провадження №14-63цс20) та №922/989/18 (провадження №12-205гс19) викладені правові позиції, відповідно до яких у разі смерті громадянина – засновника фермерського господарства, відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку. Тобто, з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства, тому постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

Отже, хоча Державний акт на право постійного користування землею серії «КР» №00290 видано на ім`я ОСОБА_3 , проте, фактично передбачалось, що вказаною землею буде користуватись створене ним фермерське господарство як юридична особа, з огляду на те, що в самому акті передбачено, що землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що померлому 25.12.2015 року ОСОБА_3 , як голові та засновнику ФГ «Оазис», на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії «КР» №00290 від 20.12.2001 року на праві постійного користування належала земельна ділянка, площею 49,54 га, кадастровий номер 3520383700:02:000:9402, розташована на території Новоселівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області та з моменту державної реєстрації ФГ «Оазис», як юридичної особи, зазначене право постійного користування на спірну земельну ділянку перейшло до фермерського господарства і не припинилося після смерті ОСОБА_3 .

Зазначений висновок суду також підтверджується рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2020 року у справі №912/2640/20, яким за ФГ «Оазис» визнано право постійного користування земельною ділянкою, площею 49,54 га, що розташована на території Новоселівської (колишня назва – Комінтернівської) сільської ради, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, серія «КР» №00290 від 20.12.2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №305.

Згідно з оскаржуваною постановою ФГ «Оазис» самовільно, без правовстановлюючих документів, використовувало зазначену вище земельну ділянку та відповідно позивачу, як керівнику ФГ «Оазис», поставлено у вину самовільне зайняття земельної ділянки.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Тобто, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено факту самовільного зайняття та використання ФГ «Оазис» земельної ділянки, площею 49,54 га, кадастровий номер 3520383700:02:000:9402, розташованої на території Новоселівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, а відтак не доведено наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, в діях позивача, як керівника ФГ «Оазис».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Частиною 3 статті 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки, відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не надано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення відносно позивача.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання оскаржуваної постанови протиправною, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, місцевому загальному суду як адміністративному не надано права за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності визнавати протиправними постанови про накладення адміністративного стягнення.

У зв`язку із задоволенням позову, судові витрати у справі відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України суд покладає на Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Керуючись ст. ст. 77, 139, 242 – 246, 250, 255, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місця проживання зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного інспектора у сфері державного контролю за виконанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, головного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Бака Ростислава Ростиславовича (адреса місцезнаходження: 25030, місто Кропивницький, вулиця Академіка Корольова, 26), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (адреса місцезнаходження: 25030, місто Кропивницький, вулиця Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636), про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 21 липня 2020 року №453-ДК/0147По/08/01/-20, винесену Державним інспектором у сфері державного контролю за виконанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, головним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Бака Ростиславом Ростиславовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (адреса місцезнаходження: 25030, місто Кропивницький, вулиця Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місця проживання зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня складення судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 10 грудня 2020 року.

Суддя О.В.Авраменко