Ухвала суду № 93443739, 10.12.2020, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №342/414/17

Провадження № 1-кп/345/428/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про закінчення підготовчого провадження та призначення судового розгляду

10.12.2020 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого-судді Онушканича В.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017090150000052 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 308, ч. 3 ст. 307 КК України,

з участю: секретаря судового засідання Бандури Г.М.

прокурора Сорочихіна О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Середзінської Т.Ф.

в с т а н о в и в:

16.11.2020 року вказане кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 308, ч. 3 ст. 307 КК України, надійшло на розгляд до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, на підставі ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 06.11.2020 року.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просить постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту. Просить допитати в судовому засіданні свідків згідно поданого ним клопотання. Оскільки, раніше встановлені ризики не зменшилися, то прокурор просить продовжити обвинуваченому раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник в підготовчому судовому засіданні не заперечила щодо призначення судового розгляду в межах даногокримінального провадження, проте заперечила щодо продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу. Вважає, що ризики необґрунтовані. Враховуючи стан здоров`я свого підзахисного, вважає запобіжний захід у вигляді тримання під ватою надто суворим.

Обвинувачений не забажав висловити свою позицію щодо клопотання прокурора про продовження йому строку дії запобіжного заходу. Натомість заявив клопотання про призначення запасного судді. Дане клопотання мотивує тим, що кримінальне провадження щодо нього перебуває на стадії судового розгляду вже напротязі трьох років і дев`яти місяців, що є визначальною умовою для призначення запасного судді. Також просить провести розгляд даного кримінального провадження в стислі строки.

Суд, заслухавши сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками приходить до наступного висновку.

Судом не встановлено допущення органом досудового розслідування порушень вимог кримінального процесуального закону під час подання до суду обвинувального акту, який відповідає положенням ст. 291 КПК України за своєю формою та змістом, разом із долученими до нього додатками.

Підсудність даної справи Калуському міськрайонному суду Івано-Франківської області була визначена ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 06.11.2020 р.

Підстав для закриття справи немає, обвинувальний акти складено відповідно до вимог ст.ст. 291, 292 КПК України, таким чином відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.

На виконання вимог ч.4 ст.315 КПК України суд роз`яснив обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів. Проте обвинувачений відмовився висловлювати свою думку по даному питанню.

Суд розцінює таку позицію обвинуваченого щодо відмови висловлювати свою думку щодо можливості колегіального розгляду даного кримінального провадженння, як незаявлення ним відповідного клопотання. За таких обставин, враховуючи положення ч. 2 ст. 31 КПК України, відповідно до якої кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого, оскільки обвинуваченим фактично не заявлено відповідного клопотання, розгляд даного кримінального провадження слід здійснювати головуючим-суддею одноособово.

Щодо клопотання обвинуваченого про призначення запасного судді. Відповідно до статті 320 КПК України, у кримінальному провадженні, для проведення якого потрібен значний час, повинен бути призначений запасний суддя, який перебуває в залі судового засідання протягом судового розгляду. Рішення про необхідність призначення запасного судді приймає суд, що здійснюватиме судове провадження, одночасно з призначенням підготовчого судового засідання.

Суд враховує, що з огляду на кількість свідків, клопотання про допит якого подано прокурором та враховуючи, що стороною захисту не заявлено клопотань про виклик та допит в якості свідків осіб, які не вказані у клопотанні прокурора, та з огляду на кільність письмових доказів, вказане кримінальне провадження не є об`ємним. Крім того, згідно ст. 320 КПК України рішення про необхідність призначення запасного судді може бути прийнято одночасно з призначенням підготовчого судового засіданні. Відтак відсутні підстави для призначення запасного судді по даному кримінальному провадженні на даній стадії розгляду справи.

Згідно ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Ухвалою Городенківського районного суду від 11 березня 2017 року щодо обвинуваченого ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, який в подальшому було неодноразово продовжено. Востаннє ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 21.10.2020 року строк тримання під вартою ОСОБА_2 продовжено на 60 днів, а саме до 18.12.2020 року.

Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу або його зміни оцінка обґрунтованості підозри/обвинувачення не може бути надана через те, що особі висунуте обвинувачення і суд за наслідками дослідження наданих доказів має встановити, чи доведена винуватість особи поза розумним сумнівом. Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною.

Таким чином, на даний час підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Під час обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у судових засіданнях було установлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому - про його продовження, суд зобов`язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей.

Враховуючи тяжкість інкримінованого обвинувачену злочину, а також те, що обставини, за яких судом обвинуваченому було обрано та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, не відпали, суд приходить до висновку, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати. А саме: переховуватися від суду, оскільки обвинувачений усвідомлює про неминучість покарання за вчинення злочину у виді позбавлення волі; незаконно впливати на свідків з метою уникнення від кримінальної відповідальності; продовжити кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується, оскільки він ніде офіційно не працює і джерело його доходів не відоме.

Суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України.

Суд враховує, що питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії», п. 30).

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обгрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, а також суспільної небезпеки злочинних дій, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_1 .

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зокрема, з наявних в матеріалах справи даних щодо обвинуваченого ОСОБА_1 вбачається, що він схильний до асоціальної поведінки, не працює, не одружений, не має постійного та стабільного джерела прибутку, що вказує на відсутність міцних соціальних зв`язків, на даний час обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, що свідчить про його стійку протиправну поведінку. У зв`язку з чим суд приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які у своєму клопотанні наводить прокурор та які станом на день розгляду клопотання не зменшилися.

Також суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Марченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Розглядаючи таку можливість, з урахуванням обставин висунутого обвинувачення, підвищеної суспільної небезпечності інкримінованих обвинуваченому злочинів і суворості покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини за вчинення умисних тяжких і особливо тяжкого злочинів, судд вважає, що інші (альтернативні) запобіжні заходи, не здатні забезпечити його належну процесуальну поведінку. При цьому суд бере до уваги доводи захисника стосовно виключно позитивних обставин, які характеризують особи обвинуваченого, однак не вважає їх беззаперечно достатніми для зміни запобіжного заходу на більш м`який.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 календарних днів.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із загальною практикою Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на вказане, враховуючи, що дане кримінальне провадження знаходиться на розгляді вже тривалий час, враховуючи майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші даних про його особу та ступінь наявних ризиків, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України обвинуваченому ОСОБА_1 слід визначити розмір застави на рівні 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 315300,00 грн. Вказаний розмір застави відповідає меті запобіжного заходу, буде необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого у разі сплати застави.

У разі внесення застави, слід зобов`язати обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду, а також покласти на нього наступні обов`язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Враховуючи особу обвинуваченого, обставини справи і тяжкість злочинів, які йому інкримінуються, відсутні підстави доручати представнику персоналу органу пробації складати досудову доповідь.

Дата судового засідання узгоджена зі сторонами кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 314-316 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Завершити підготовку до судового розгляду.

Призначити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.310, ч.2 ст.308, ч.3 ст.307 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Калуського міськрайонного суду на 20.01.2021 року, 13.30 год., з викликом учасників судового провадження.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з 10.12.2020 року по 07.02.2021 року включно.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначити обвинуваченому ОСОБА_1 заставу у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 315 300,00 грн., яку може бути внесено у будь-який момент протягом строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави, зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до суду, а також покласти на нього наступні обов`язки: не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Визначити 2-х місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

Суддя