Рішення № 93442953, 10.12.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/227/20

Провадження № 2/185/3759/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2020 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Шаповалової І.С., з участю секретаря судового засідання Красножон О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

08 січня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 85629 грн. та судові витрати по справі у розмірі 1921 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що ТОВ «ВЕЛЛФІН» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності (розпорядженням Нацкомфінпослуг № 2606 від 27 жовтня 2015 року зареєстровано в реєстрі фінансових установ за №16103225). 22 листопада 2016 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 97009 в електронній формі. За умовами п.1.1 укладеного Договору позики, позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 2000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Пунктом 1.3 Договору позики встановлено, що позика надається строком на 30 днів. Відповідно до п.1.4 дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення договору позики між позичальником і позикодавцем. На картковий рахунок ОСОБА_1 була перерахована сума позики в розмірі 2000 грн., що підтверджується повідомленням від 02 грудня 2019 року ТОВ ФК «Вей Фор Пей», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3 від 18 травня 2016 року. Але ОСОБА_1 зобов`язання за Договором позики належним чином не виконала, та станом на 20 грудня 2019 року виник борг у розмірі 85629 грн., який складається з основного боргу – 2000 грн., заборгованість по відсоткам – 40464 грн., заборгованості за простроченими відсотками – 43165 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, проте у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання надала суду заперечення на позовну заяву, просила суд в задоволенні позову відмовити, в зв`язку зі спливом позовної давності.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності (розпорядженням Нацкомфінпослуг № 2606 від 27 жовтня 2015 року зареєстровано в реєстрі фінансових установ за №16103225).

22 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (позикодавець) та ОСОБА_1 (клієнт) було укладено Договір позики № 97009 (арк.с.19-23).

Згідно п.1.1 Договору позики, позикодавець зобов`язується надати Позичальникові на умовах, що передбачені даним Договором, грошові кошти в позику в сумі 2000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою зазначені у п.1.5 цього Договору.

Згідно п.1.2. Договору позики - строк дії Договору 30 днів.

Згідно п.1.3 - позика надається строком на 30 днів.

Згідно п.1.5 Договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: - 1,8 % від суми позики, але не менше ніж 20,00 грн. за перший день користування позикою; - 1,8 % від суми позики щоденно, починаючи з другого дня в межах строку зазначеного в п.1.2 цього Договору; - 3,8 % від суми позики що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п.1.2 цього Договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за Договором.

Зобов`язання передбачені зазначеним Договором позики відповідач не виконала, і станом на 20 грудня 2019 року заборгованість становить 85629 грн. (арк.с.24).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з нормою ст.526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Щодо розрахунку заборгованості, суд бере до уваги, що представником відповідача у відзиві на позовну заяву було заявлено про застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР«Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (далі–Конвенція), яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав – учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту – шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах – процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше – регулятивне, друге – охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Враховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, необхідно дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Судом встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача, заборгованість за кредитним договором, укладеним 22 листопада 2016 року строком дії 30 днів, однак до суду з позовом позивач звернувся 26 грудня 2019 року.

Відтак, позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з законними вимогами, зокрема щодо стягнення заборгованості.

Враховуючи, що позивач пропустив строк позовної давності, у позові в необхідно відмовити за спливом позовної давності.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 280, 281 ЦПК України, ст. ст. 526, 1054 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики –відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І. С. Шаповалова