Рішення № 93442245, 10.12.2020, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3101/19

Номер провадження 2/213/157/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2020 року Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Нестеренко О.М.,

секретар судового засідання - Шрам В.А.,

за участю представника позивача – адвоката Гузєва І.Г.,

представника відповідача – Матвєєвої Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Гузєв Ігор Григорович, до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача – адвокат Гузєв І.Г. звернувся до суду з вищезазначеним позовом, та просить стягнути з відповідача АТ «ПІВДГЗК» на користь ОСОБА_1 208 650 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач, перебуваючи у трудових відносинах з ПАТ «ПГЗК», правонаступником якого є Акціонерне товариство «ПІВДГЗК», виконував обов`язки майстра гірничої дільниці по прийманню розкривних порід у відвал рудоуправління, і під час роботи по укладці ланок залізничної колії 16 травня 2014 року близько 22.30 год., внаслідок нещасного випадку отримав тяжку травму в вигляді проникаючого поранення з внутрішнім стороннім тілом, травматична катаракта, гемофтальм лівого ока.

Нещасний випадок було зафіксовано Актом форми Н-1 «Про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом», та надалі – Актом форми Н-5 «Проведення спеціального розслідування нещасного випадку». Як зафіксовано в п.6 Акту за ф. Н-5, нещасний випадок, що стався з Позивачем, пов`язаний з виробництвом, тобто, як зазначає представник Позивача, травма останнього є наслідком невиконання Відповідачем вимог законодавства щодо створення та підтримання безпечних умов праці для своїх працівників.

Висновком медико-соціальної експертної комісії від 24.09.2014 Позивачу було визначено ступень втрати професійної працездатності - 45 % внаслідок трудового каліцтва та встановлено III групу інвалідності. 16.09.2015 при повторному огляді МСЕК позивачу встановлено 50 % втрати професійної працездатності та III групу інвалідності безстроково внаслідок трудового каліцтва.

Згідно з висновками МСЕК Позивач потребує постійного медикаментозного лікування та протезування лівого ока. Зазначив, що в зв`язку з травмою він неодноразово проходив операційне лікування, але за повідомленням лікарів, функції лівого ока невідновні. З вини Відповідача Позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, має проблеми з пересуванням в просторі, оскільки у нього відсутнє ліве око, він постійно відчуває больові відчуття, змушений проходити тривалий час медичні обстеження, лікувальні та відновлювальні процедури. Також він постійно відчуває психологічний дискомфорт, почуття сорому та неповноцінності, які пов`язані з його зовнішнім виглядом внаслідок травми, отриманої у молодому віці – 27 років, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах Позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належної уваги своїй родині, що викликає стрес, депресію і призводить до моральних страждань. Після отриманої травми Позивачеві важко працевлаштуватися, отже він позбавлений можливості матеріально підтримувати сім`ю. Незважаючи на це, комісією підприємства з охорони праці прийнято рішення про зменшення Позивачу одноразової допомоги на 10 %, що, як вважає Позивач, свідчить про визнання роботодавцем його вини у нещасному випадку саме на 10 %, тобто інші 90 % вини покладається на підприємство відповідача.

Вважає, що внаслідок каліцтва, обумовленого неналежним виконанням Відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, Позивачу спричинена моральна шкода, яку має відшкодувати Відповідач.

Розмір моральної шкоди розраховано із 50 мінімальних заробітних плат, встановлених ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» у сумі 4173 грн. (4173,00 грн. х 50 = 208 650,00 грн.). Вважає, що така сума буде еквівалентною завданим позивачу моральним стражданням і достатнім для їх відшкодування, і буде відповідати принципу розумності, виваженості і справедливості.

Ухвалою від 09.08.2019 відкрито провадження у справі, проведення розгляду справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Після отримання позову Відповідач в установлений судом строк подав відзив, в якому проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, Комісією з розслідування нещасного випадку, який стався з Позивачем, було встановлено, що причиною нещасного випадку є: невиконання посадових обов`язків і незастосування засобів індивідуально захисту, оскільки ОСОБА_1 працював без захисних окулярів за їх наявності, про що також відображено в Актах форми Н-1 та Н-5. Комісією рекомендовано притягнути потерпілого до дисциплінарної відповідальності після виходу з лікарняного, і наказом по підприємству № 787 від 17.10.2014 ОСОБА_1 оголошено догану.

Відповідач зазначає, що нещасний випадок з Позивачем стався з його вини, оскільки він, маючи захисні окуляри, працював без них, тобто порушив вимоги інструкції з охорони праці, допустив особисту недбалість про свою безпеку, а тому, для відшкодування шкоди у зв`язку із каліцтвом працівника, поряд із іншим, має встановлюватись вина особи.

Відповідач просив врахувати, що незважаючи на те, що робота на коліях відбувалася в нічний час, місце роботи було освітлено належним чином, відповідно до Правил охорони праці, що зафіксовано в протоколі огляду місця події та протоколі заміру освітлення на місці нещасного випадку.

При цьому Відповідач вважає, що сумлінно виконував і продовжує виконувати всі вимоги, які встановлені ст.13 Закону України «Про охорону праці» до роботодавця, зокрема: забезпечує безоплатну видачу працівникам спеціального одягу, взуття та інших засобів індивідуального захисту; вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих факторів: здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці.

Посилаючись на положення Інструкції з охорони праці, представник Відповідача зазначає, що саме порушення ОСОБА_1 її вимог і стали причиною травмування останнього. Оскільки вини підприємства у нещасному випадку та отриманні Позивачем травми немає, і як наслідок відсутня вина підприємства в отриманні останнім моральних страждань то відсутній обов`язок відшкодування шкоди.

Крім того, Відповідач вважає необґрунтованими вимоги Позивача щодо суми заявленої ним моральної шкоди, яка, на його думку абсолютно не відповідає вимогам розумності та справедливості. У задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою від 16.01.2020 справа прийнята в провадження суддею Нестеренком О.М.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві.

Свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що він працює монтером колії в АТ «Південний ГЗК», у 2014 році працював разом з позивачем. Працівникам комбінату засоби індивідуального захисту видаються, такі як окуляри пластикові маленького розміру, які не можуть захистити від дрібних предметів, та більш міцні – великого розміру, але вони через свої конструктивні особливості швидко запотівають і тому незручні у використанні. Існують більш надійні засоби захисту, які їм не видаються. Чи був на момент нещасного випадку ОСОБА_3 в окулярах, він не пам`ятає.

Заслухавши думку представників сторін, покази свідка, дослідивши письмові матеріали, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача з 02.01.2013 по 25.08.2016, звільнений за угодою сторін /довідка від 28.08.2019 – а.с. 87/.

16.05.2014 о 22.30 год. з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав тяжку травму лівого ока, що підтверджується Актом № 2 ф. Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, Актом ф. Н-5 від 27.05.2014 проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 16 травня 2014 року. Згідно з п.6 Акту за ф. Н-5, нещасний випадок, що стався з Позивачем, пов`язаний з виробництвом /а.с.15-22/.

Згідно з Актом № 2 ф.Н-1 причиною нещасного випадку є невиконання ОСОБА_1 посадових обов`язків і незастосування засобів індивідуального захисту за їх наявності.

Разом з тим, в протоколі засідання комісії з охорони праці ПАТ «ПІДГЗК» від 07.10.2014 зазначено, що ступінь вини ОСОБА_1 у нещасному випадку – 10 %, у зв`язку з чим за порушення ним вимог законодавства про охорону праці комісією вирішено зменшити йому на 10 % розмір одноразової допомоги /а.с.23/.

Наданими Позивачем випискою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності підтверджено встановлення МСЕК позивачу 24.09.2014 втрату працездатності 50 % первісно, та довідкою МСЕК від 16.09.2015 - повторно – 50 % втрати працездатності безстроково, і встановлення третьої групи інвалідності безстроково, причиною якої зазначено трудове каліцтво по зору /а.с.10-14/. Комісією визначено, що Позивачу протипоказана праця на висоті, з рухомими механізмами з ризиком пошкодження очей.

З копій медичних документів вбачається, що Позивач протягом 2014 – 2015 років неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні мікрохірургії Криворізької лікарні № 4, у Дніпропетровській обласній клінічній офтальмологічній лікарні, в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. Філатова НАМН України у м. Одеса /а.с.24-40/.

Вивчивши надані сторонами докази, суд вважає доведеним, що Позивач отримав травму при виконанні роботи на підприємстві Відповідача, нещасний випадок, що стався з Позивачем, пов`язаний з виробництвом, отже частково втратив працездатність з вини підприємства-відповідача, у зв`язку з чим йому спричинено моральну шкоду.

Судом також встановлений причинно-наслідковий зв`язок між винними діями Відповідача та настанням у Позивача негативних наслідків - стійкої втрати професійної працездатності - 50 відсотків та встановлення 3 групи інвалідності безстроково.

Доводи представника Відповідача щодо відсутності підстав відшкодування Позивачу моральної шкоди спростовується наданими Позивачем доказами: Актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, Актом форми Н-5 проведення розслідування нещасного випадку, в яких хоч і міститься висновок про наявність вини Позивача у нещасному випадку, але, водночас, ці Акти свідчать про те, що нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, висновками МСЕК про результати визначення ступеня витрати професійної працездатності у відсотках, інвалідністю, медичними документами.

Відповідно до ст.153 Кодексу законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 вказаного кодексу закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2008р. від 08.10.2008 встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Частина 1 ст.237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Суд вважає, що Позивачем доведено, що нещасним випадком та отриманням каліцтва Позивачеві заподіяні фізичні, і як наслідок, моральні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних і професійних можливостей, призвели до зміни звичайного способу його життя у молодому віці, спричинили й інші негативні наслідки морального характеру, що вимагає від нього додаткових зусиль для його організації. Фізичні страждання та переживання через постійні болі, прийом ліків, перебування у лікарні, наступні проходження медичних обстежень, необхідність протезування, зміна зовнішнього вигляду в зв`язку з втратою ока, змусили позивача терпіти моральні страждання. Через тяжку травму він не може працювати за професією, та належно утримувати родину, в результаті відчуває постійний дискомфорт, хвилювання.

Обгрунтованість позовних вимог Позивача підтверджується правовою позицією Дніпровського апеляційного суду у справі № 213/4166/18.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яким визнана презумпція моральної шкоди, тобто відповідно до позиції ЄСПЛ, в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Так, рішенням від 27.07.2004 по справі "Ромашов проти України" Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, який не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 № 1-рп/2004р. встановлено, що ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні й фізичні страждання (п.4.1).

Згідно з положеннями ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, передбачених ч.2 цієї статті, відповідно до якої моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає серед іншого у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За приписами ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних Позивачу моральних страждань, стан його здоров`я, втрату професійної працездатності, вину підприємства, де працював Позивач, в заподіянні шкоди, вимушених змін в життєвих стосунках Позивача.

Також суд керується роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до п.3 якої під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати зокрема: в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В п.5 цієї постанови визначено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справи про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Також підлягає з`ясуванню чим підтверджується факт заподіяння моральної шкоди чи фізичних страждань немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі оцінюється заподіяна моральна шкода.

Згідно з п.9 цієї Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд критично ставиться до заперечень Відповідача в тій частині, що Позивач сам винен в порушенні Інструкції з охорони праці, зокрема не використовував захисні окуляри, якими був забезпечений, про що особисто зазначив у своїх поясненнях, оскільки потерпілим в поясненнях зазначено, що користуватися окулярами незручно у темний час доби, і крім того, суд вважає, що належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими, має створювати роботодавець, а Позивач, як працівник, має право розраховувати на безпечні умови праці.

При цьому суд керується положеннями ст.16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22.06.1981 № 155, згідно з якою від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обгрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку, а також загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці: соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Статтею 6 цього Закону визначено, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (ст.13).

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються суду сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, суд вважає, що наданими стороною позивача доказами підтверджується причинний зв`язок між працею Позивача в АТ «ПІВДГЗК» та отриманим ним каліцтвом, і як наслідок - втратою працездатності.

Відповідач доказів відсутності його вини у заподіянні Позивачу моральної шкоди не надав. Водночас суд враховує і наявність вини позивача в нещасному випадку, оскільки як встановлено в судовому засіданні, останній під час виконання робіт з ремонту колії не користувався засобами індивідуального захисту, навіть тими, якими був забезпечений, про що зазначено в Актах форми Н-1 та Н-5. При цьому ані стороною позивача, ані відповідачем вказані акти оскаржені не були.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує вищезазначені обставини, ступінь втрати професійної працездатності у зв`язку з каліцтвом, обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність, довготривалість, безстроковість наслідків, що наступили, і, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, вважає співмірною моральним стражданням Позивача суму моральної шкоди у розмірі 90 000 грн.

При цьому, суд відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус судді» враховує правову позицію, викладену в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 210/5258/16-ц, якою суттєво збільшена сума моральної шкоди потерпілому.

Водночас визначений судом розмір моральної шкоди, на думку суду, не є обтяжливим для такого великого промислового підприємства як АТ «ПІВДГЗК».

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір на користь держави, від сплати якого згідно з законом позивач звільнений.

Керуючись ст.ст.3,43,46 Конституції України, ст.13 Закону України «Про охорону праці», Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року №20-рп/2008, ст.ст.153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 81, 141, 228-229, 265, 274, 277, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Гузєв Ігор Григорович, до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, задовольнити частково.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», код ЄДРПОУ 00191000, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на відшкодування моральної шкоди 90 000 (дев`яносто тисяч) гривень, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО - ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», ЄДРПОУ 0019100, судовий збір у розмірі 900 (дев`ятсот) гривень 00 копійок на користь держави в особі Державної судової адміністрації України, за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано, або якщо апеляційну скаргу подано, то після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Інформація щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 ;

Представник позивача – адвокат Гузєв Ігор Григорович - 50074, м.Кривий Ріг, вул. Володимира Бизова, 5-Б;

Відповідач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», ЄДРПОУ 00191000 - юридична адреса: 50026, м. Кривий Ріг.

Вступну та резолютивну частину рішення проголошено в судовому засіданні 07.12.2020.

Повний текст складено 10.12.2020.

Суддя О.М. Нестеренко