Рішення № 93442167, 10.12.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5197/20

2/212/2791/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:головуючого - Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання - Бесараб О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕЛЛФІН» Блащак Р. Л. звернулася в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Мотивуючи свою заяву тим, що 07.06.2017 року між позивачем та відповідачкою укладено договір позики № 202966 в електронній формі. За умовами п. 1.1. укладеного між позивачем та відповідачем Договору позики, Позикодавець надає Позичальникові грошові кошти в сумі 500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Пунктом 1.3. Договору позики встановлено, що позика надається строком на 30 днів. Позивачем на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 500,00 грн., що підтверджується повідомленням ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яка надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій. Відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку із чим станом на 07.07.2020 року має заборгованість в розмірі 21 543,00 гривень, що складається з: основного боргу - 500, 00 грн., заборгованість за відсотками - 10 631,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 10 412, 00 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також відшкодувати судові витрати по справі зв сплати судового збору в розмірі 2102 грн. 00 коп..

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 вересня 2020 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Представник позивача до суду не прибув, в матеріалах справи міститься письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи вважається повідомленими належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від нього не надходило.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, що викладена у їх письмовому клопотанні, суд вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правилами ч. 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що 07.06.2017 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_2 укладено договір позики № 202996 в електронній формі. Відповідно до умов якого ТОВ «ВЕЛЛФІН» надає відповідачці грошові кошти в сумі 500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позика надається строком на 30 днів (а.с. 26-35).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на встановлених умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 1.5 договору позики передбачено, що нарахування процентів за користування позикою проводиться наступним чином: розмір основних процентів складає: 1,9 процента від суми позики, але не менше ніж 30 грн. за перший день користування позикою; 1,9 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.2. цього договору; 1,9 проценти від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений в п. 1.2. цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань. Сума процентів за користування позикою нараховується в день погашення позики.

Сторони досягли згоди, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до графіку розрахунків - пункт 3.1. договору.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

З наданої довідки заборгованості вбачається, що станом на 07.07.2020 року ТОВ «ВЕЛЛФІН» нарахована ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 21 543,00 грн., яка складається з 500 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою позики, заборгованості за відсотками - 10 631, грн. 00 коп. та заборгованості за простроченими відсотками - 10 412 грн. 00 коп.( а.с. 36)

Відповідно до графіку розрахунку до договору позики № 202996 від 07.06.2017 року датою погашення договору є 07.07.2017 року та станом на цей день зобов`язання відповідачки щодо сплати коштів складає 500 грн. 00 коп. - сума по договору та 305 грн. 50 коп. - сума до сплати процентів ( а.с. 35).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позичальник ОСОБА_2 взяті не себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернула, унаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики - 500,00 грн. 00 коп. та процентів за користування позикою в межах строку кредитування в період з 07.06.2017 року по 07.07.2017 року в сумі 305 грн. 50 коп.

Таким чином вказана вимога ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕЛЛФІН» є доведеною, указані обставини відповідачем не спростовані, а отже в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам в іншій частині суд виходить з наступного.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Приписами частини 1 ст. 631 ЦК України встановлено, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), а також аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 362/3054/14-ц (провадження № 61-17992св19), від 05 листопада 2020 року у справі № 711/5482/18 (провадження № 61-22738св19).

З огляду на викладене, суд вважає вимоги ТОВ «ВЕЛЛФІН» в частині стягнення процентів за межами строку кредитування безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до приписів статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути суму понесених ним судових витрат у розмірі частки задоволених позовних вимог, що становить (2102,00 грн. (судовий збір сплачений за подання позовної заяви) х 3,74% (задоволені позовні вимоги у відсотковому співвідношенні) = 78 грн. 61 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5,12,13, 81, 141, 259, 263-265, 268 , ЦПК України ст. ст. 526, 527, 530, 612, 1046, 1047-1049. ЦК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕЛЛФІН» заборгованість за договором позики № 202996 в електронній формі від 07.06.2017 року в розмірі 805 (вісімсот п`ять) гривень 50 копійок, з яких: 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок заборгованість за основною сумою позики та 305 (триста п`ять) гривень 50 копійок заборгованість за відсотками в період з 07.06.2017 року по 07.07.2017 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕЛЛФІН» витрати по сплаті судового збору в сумі 78 (сімдесят вісім) гривень 61 копійку.

В іншій частині позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕЛЛФІН», код ЄДРПОУ 39952398, місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 10 грудня 2020 року.

Суддя: І. Б. Чайкін