Рішення № 93439552, 26.11.2020, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/2649/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Павленко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Гоуфінгоу» про визнання недійсною індивидуальної частини договору про надання фінансового кредиту №3419209707/289998 , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовною заявою та просить визнати індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №3419209707/289998 від 31.07.2020 недійсним у зв`язку із його нікчемністю, мотивуючи тим, що 31.07.2020 між нею та відповідачем було укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №3419209707/289998. Однак, вона вважає даний договір таким, що укладений з рядом порушень чинного законодавства України, а тому і нікчемним з наступних підстав. Так, договір повинен відповідати вимогам Закону «Про електронну комерцію», загальним положенням про договір та положенням про кредитний договір, які визначені в ЦК України. Особливістю є той факт, що даний Договір є кредитним, а тому правове регулювання даного Договору здійснюється виключно Параграфом 2 Глави 71 ЦК України.

Що ж стосується використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, цей підпис взагалі не відповідає положенням статті 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис», що має результатом неможливість його використання. А тому можна прийти до висновку, що нею та представником відповідача цей договір не підписано.

Відповідно договір не підписаний сторонами договору та, враховуючи норми ст.ст. 207, 1055 ЦК України, є нікчемним.

Прийняття (акцепту) ж шляхом заповнення формуляра заяви про прийняття такої пропозиції в електронній формі та підписання відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» не вважається вчиненням договору у письмовій формі. У цьому контексті у випадку простого приєднання до договору заповненням формуляру, «кліком»/згодою чи простого обміну електронними поштовими повідомленнями – договір буде вважатися вчиненим в усній формі.

Крім того, ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає не тільки письмову форму такого договору, а й те, що кожна сторона договору отримує по одному примірнику підписаного договору з усіма підписаними додатками до нього. Це стосується і Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Гоуфінгоу». Однак, їй так і не вдалося знайти ці правила на сторінці товариства, а в договорі ці правила відсутні та відповідно нею не підписані. Електронний договір не містить відомостей, в тому числі про порядок створення і накладення електронних підписів сторонами договору та відомості про порядок та умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів. У ньому немає відомостей про її згоду на укладення договору в електронній формі та використання саме одноразового ідентифікатора для підписання договору. Відповідач не впевнився, що вона зрозуміла всі особливості цього договору. А формальне проставлення «галочок» не дає впевненості відповідачу у цих фактах. Вказані обставини вносять в цей договір дисбаланс прав та обов`язків сторін договору.

Відповідачем не надано відзив на позовну заяву.

Розгляд справи проводиться відповідно до положень ст.279 ЦПК України в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши письмові докази в справі, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

За змістом ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В абзаці другому частини другої ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У статті 3 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до п.п.12,13 ч.1 ст.1 Закону України «Про довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, що встановлено п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Аналізу вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис це - комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 по справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

В ч.1 ст. 215 ЦК України законодавець закріпив, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга та третя статті 215 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

В п.8 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 31.07.2020 згідно індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 3419209707/289998, укладеного між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 , остання отримала кредит в розмірі 2000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (а.с.5-8).

Згідно пункту 1.2 кредит надається строком на 30 днів, тобто до 29.08.2020. Строк дії договору 30 днів, але в будь - якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором.

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 868,7% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,38% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.3 договору).

Датою укладання цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача (п.1.5 договору).

Відповідно до п.1.6 договору невід`ємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті відповідача https:/gofingo.com/ua/.

Договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (п.6.1 договору.

Відповідно до п.6.3. договору всі додатки та додаткові угоди, складені сторонами в електронному вигляді і підписані з використанням одноразового ідентифікатора, є невід`ємними частинами договору.

Причому, підписанням цього договору позивач дає свою згоду на те, щоб графік розрахунків розміщувався в електронному вигляді в його особистому кабінеті, зареєстрованому на веб-сторінці відповідача – https:/gofingo.com/ua/ (п.6.4 договору).

Відповідно до 6.8 договору позивач підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту відповідача.

Згідно п.7 договору зазначені реквізити та підписи сторін, а саме: підписом ОСОБА_1 є електронний підпис R 22537, а підписом ТОВ «Гоуфінгоу» - електронний підпис GFG123 ( ОСОБА_2 ).

Вказаними електронними підписами підписано додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту №3419209707/289998, графік розрахунків та орієнтована сукупна вартість кредиту (а.с.9).

Позивачем долучено до матеріалів справи свій примірник договору з відображенням реквізитів та підписів обох сторін, додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту №3419209707/289998), графік розрахунків та орієнтована сукупна вартість кредиту, що було б неможливим без накладання електронного підпису, яким і завершується створення електронного документа.

Таким чином, укладення даного кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, і укладений нею з відповідачем правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Договір містить всі істотні умови, по яких сторони в належній формі досягли згоди.

За таких обставин, аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами, та правові норми, що їх регулюють, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, враховуючи, що без входу позивача на веб-сайт товариства і здійснення нею всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, кредитний договір між ним та відповідачем не був би укладений, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним та відповідно і для задоволення позову.

Позивача від сплати судового збору звільнено на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Гоуфінгоу» про визнання недійсною індивидуальної частини договору про надання фінансового кредиту №3419209707/289998 відмовити.

На рішення суду до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець

Повне рішення виготовлено 01 грудня 2020 року.