Рішення № 93438945, 04.12.2020, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/6122/20

Провадження № 2/0274/1799/20

Рішення

Іменем України

04.12.2020 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання Рудич М.О., позивачки, представника відповідача - Даценко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства фірма " БЕВЕРС" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В с т а н о в и в :

В вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом згідно якого просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 30 червня 2019 року по 30 червня 2020 року в сумі 62683 грн. 41 коп., та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення судом.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в період з 3 травня 2017 року по 30 червня 2020 року вона знаходилась в трудових відносинах з ПАТ фірма " Беверс" та не отримувала заробітну плату, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 62683,41 грн. Зазначає, що неодноразово зверталася до відповідача з вимогами щодо виплати їй заборгованості по заробітній платі, однак її заборгованість так і не була виплачена.

В судовому засіданні позивачка доводи своєї позовної заяви підтримала повністю. Вказала, що відповідачем частково їй була виплачена заборгованість по заробітній платі в розмірі 30000,00 грн. Зазначила, що в наслідок тривалого не отримання заробітної плати вона не мала змоги купувати собі ліки, отримати субсидію. В неї помер син, вона просила у представника відповідача дати їй хоч 25000 грн. на установку пам"ятника, однак так нічого і не отримала, змушена була позичати кошти у сторонніх людей, а наразі віддає борги.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, заперечує проти стягнення з підприємства середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки підприємство знаходиться в край скрутному становищі та інші люди теж мають отримувати за робітню плату.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 остання в період з 03.05.2017 року по 30.06.2020 року працювала начальником відділу кадрів ПАТ фірма " БЕВЕРС" ( а.с. 10-11).

Відповідно до довідки б/н від 22.07.2020 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 по ПАТ фірмі " БЕВЕРС" складає 62683,41 грн. ( а.с.12).

Однак, згідно довідки, виданої 02.12.2020 року за № 101, станом на 04.12.2020 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 по ПАТ фірма " БЕВЕРС" складає 32683,41 грн. За період з 01.07.2020 року по 03.12.2020 року ОСОБА_1 була виплачена заробітна плата в розмірі 30000,00 грн.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір в сфері трудових правовідносин з приводу невиплати розрахункових коштів при звільненні працівника, який регулюється нормами трудового законодавства.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст.117 КЗпП України).

Позивачка до 30.06.2020 року працювала на підприємстві відповідача.

Згідно наданої відповідачем довідки середньоденна заробітна плата позивачки становить 345 грн. 64 коп. ( а.с.5).

Відповідачем при звільненні позивачки були порушенні положення ст.116 Кодексу КЗпП України, оскільки мала місце невиплата їй розрахункових коштів, тому вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають частковому задоволенню, з урахуванням виплачених сум, тобто в розмірі 32 683 грн. 41 коп. (62683,41 - 30000).

На день розгляду справи даних про погашення вказаної заборгованості суду не надано.

Згідно положень ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки передбачені ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.20 постанови №13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - до дня постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Верховний Суд України роз`яснив, що передбачена частиною першою ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця з виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає при невиплаті з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Правова позиція щодо відповідальності роботодавця, передбаченої ч.1 ст.117 КЗпП України, висловлена і в постанові від 21.01.2015 року у справі №6-195цс14.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУвід 08.02.1995за №100 (далі - Порядок).

Відповідно до п.2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

На час ухвалення судового рішення розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 38366 грн. 04 коп. (345,64 с/з х 111 р/д). Суми визначаються без вирахування податків та обов`язкових платежів (зборів), сплата яких є обов`язком роботодавця або працівника.

Доказів відсутності вини в непроведенні вчасного розрахунку з позивачем відповідачем не подано.

Розподіл судових витрат підлягає вирішенню відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4,12- 13, 76-81, 258-261, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства фірма " БЕВЕРС" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства фірма " БЕВЕРС" (13313, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Воровського, 12, р/р № НОМЕР_1 в АТ ОЩАДБАНК, МФО 311647, ЄДРПОУ 00222166, ІПН 002221606035 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 заборгованість по заробітній платі за період з 30.06.2019 року по 30 червня 2020 року в сумі 32 683 ( тридцять дві тисячі шістсот вісімдесят три ) грн. 41 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства фірма " БЕВЕРС" ( 13313, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Воровського, 12, р/р № НОМЕР_1 в АТ ОЩАДБАНК, МФО 311647, ЄДРПОУ 00222166, ІПН 002221606035) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку при звільненні в сумі 38366 гривень ( тридцять вісім тисяч триста шістдесят шість) 04 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства фірма " БЕВЕРС" ( 13313, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Воровського, 12, р/р № НОМЕР_1 в АТ ОЩАДБАНК, МФО 311647, ЄДРПОУ 00222166, ІПН 002221606035) на користь держави судовий збір в розмірі 1324 грн. 19 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання , має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть також подаватися учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлено 09 грудня 2020 року.

Головуючий Т.М. Вдовиченко