Вирок № 93438705, 10.12.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16377/20

Провадження № 1-кп/161/1300/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 10 грудня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Марчука А.В.,

з участю секретаря

судового засідання Нагачевської В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020030010002666 від 18.08.2020, про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася, зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , громадянка України, освіта середня спеціальна, незаміжня, не працює, раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Іщика А.В.

потерпілого ОСОБА_2 ,

захисника Оніщука В.С.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_3 17 серпня 2020 року, близько 21.30год. на четвертому поверсі під`їзду №1 будинку АДРЕСА_2 , діючи із прямим умислом, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, в ході раптово виниклих особистих неприязних відносин із потерпілим ОСОБА_2 , умисно нанесла не менше чотирьох ударів гострим колючо-ріжучим предметом, ззовні схожим на клинок, у ділянку спини потерпілого ОСОБА_2 .

Продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , 17 серпня 2020 року близько 21.35год. ОСОБА_1 поблизу під`їзду №1 буд.№29, що по вул. В`ячеслава Хурсенка у м.Луцьк Волинської області, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, умисно нанесла не менше трьох ударів гострим колюче-ріжучим предметом, ззовні схожим на клинок, у ділянку спини потерпілого ОСОБА_2 .

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 спричинила потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді рани на рівні 4 ребра по паравертебральній лінії зліва, що проникає у грудну порожнину, рани на поперековій ділянці зліва, що проникає у заочеревинний простір, рани на рівні 9 ребра по лопатковій лінії зліва, що не проникає в грудну порожнину, рани на поперековій ділянці зліва та справа, що не проникають в заочеревинний простір, рани в ділянці правого плечового суглобу.

Згідно висновку судово-медичного експерта №642 від 25.08.2020 тілесне ушкодження у вигляді рани, що проникає в грудну порожнину, за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, всі решта ран відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, оскільки для їх загоєння та лікування необхідний час більше 6 діб.

ОСОБА_1 інкримінується нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 вину у інкримінованому їй злочині, передбаченому ч.1 ст.121 КК України, визнала повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показала, що дійсно за вказаних обставин місця та часу нанесла ряд ударів ножем потерпілому ОСОБА_2 , оскільки до останнього раптово виникли неприязні відносини. У вчиненому щиро розкаялася, просила суворо не карати, зазначила, що примирилася з потерпілим, просила вибачення в останнього.

Допитаний безпосередньо в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 підтвердив спричинення йому обвинуваченою за вказаних обставин місця та часу тілесних ушкоджень ножом, повідомив що конфлікт виник через те, що він намагався забрати в дочки обвинуваченої грошові кошти. Просив не позбавляти обвинувачену волі, оскільки вони примирилися, він її пробачив.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразилися в умисному нанесенні тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчинила злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про особу винної та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої, у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Окрім того, в силу ч.2 ст.66 КК України, суд визнає примирення обвинуваченої з потерпілим, обставиною, що пом`якшує покарання.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 , відсутні.

Обвинувачена ОСОБА_1 повністю визнала свою винуватість, вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, де позитивно характеризується, на обліку в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи міру покарання, передбаченого санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_1 винуватою, вважає за необхідне призначити останній покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченою, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винної, конкретні обставини справи, приймаючи до уваги досудову доповідь, суд вважає за можливе звільнити обвинувачену від відбування покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, встановивши при цьому іспитовий строк, із покладенням на неї обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 Кримінального кодексу України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинувачену ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Речові докази у справі, а саме: футболку синього кольору зі слідами речовини бурого кольору, змиви речовини бурого кольору, картонну коробку, в якій знаходяться жіночий халат та змиви речовини бурого кольору, знищити (квитанція №102282 про прийом речових доказів, які знаходяться в камері схову речових доказів Луцького ВП ГУНП у Волинській області).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий