Рішення № 93438678, 07.12.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16671/19

Провадження № 2/161/2941/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Кихтюка Р.М.,

секретаря – Демчук Т.В.,

з участю представника відповідача – ОСОБА_1 ,

представника третьої особи – Лесько В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Тім», ОСОБА_3 про визнання права власності та звільнення майна з під арешту, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до відповідачів про визнання права власності та звільнення майна з під арешту.

Свій позов обґрунтовує тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19 травня 2006 року. При цьому, вона тривалий час працювала за кордоном, а в квартирі проживають та зареєстровані її син ОСОБА_4 та невістка ОСОБА_3 , яка є боржником у виконавчому провадженні №53541590.

Вказує, що у лютому 2019 року їй стало відомо, що постановою державного виконавця від 26.05.2017 року було описано та арештоване належне їй на праві власності майно, а саме: телевізор ВВК, телевізор Самсунг, тумба під телевізор, шафа-купе двохдверна, люстра металева, пральна машина Сіменс, обігрівач «Ротекс», праска «Ротекс», роутер, два м`які крісла, стіл-тумба розкладний, електричний чайник «Ротекс».

В подальшому, актом держаного виконавця від 05.09.2018 року із описаного майна було вилучено належний їй телевізор «Самсунг» та передано на зберігання представнику ДП «СЕТАМ».

Зазначає, що під час опису і арешту майна були порушені її права, оскільки було описане і арештоване майно належить їй, про що заявляла боржник ОСОБА_3 в акті державного виконавця від 05.09.2018 року.

У зв`язку з чим просила визнати за нею право власності на телевізор ВВК, телевізор Самсунг, тумбу під телевізор, шафу-купе двохдверну, люстру металеву, пральну машину Сіменс, обігрівач «Ротекс», праску «Ротекс», роутер, два м`які крісла, стіл-тумбу розкладний, електричний чайник «Ротекс» та звільнити вказане майно з під арешту.

Представник позивача подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача – ТзОВ «Айс Тім» в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась по невідомій суду причині, хоча про час та місце слухання справи була повідомлена судом належним чином.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідка, дослідивши та оцінивши представлені у справі докази, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні в Другому відділі ДВСміста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області знаходиться виконавче провадження № 53541590 з примусового виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь ТзОВ «Айс Тім» матеріальної шкоди на суму 144059,26 грн.(а.с. 10-11).

При цьому встановлено, що ОСОБА_5 внаслідок укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_6 (а.с. ).

Згідно постанови державного виконавця Другого відділу ДВСміста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 26 травня 2017 року було описано та арештовано майно, яке знаходилося у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 за переліком, наведеним у вказаному акті (а.с. 10-11).

І як слідує із вказаної постанови, під час вчинення державним виконавцем виконавчих дій у вказаній квартирі була присутня боржник ОСОБА_3 , яка ніяких зауважень чи заперечень щодо опису товарів не подавала, факту належності їй описаного майна не оспорювала і вказане також підтвердив свідок ОСОБА_7 , який був понятим під час згаданих вище подій.

Водночас, згідно витягу з Державного реєстру правочинів власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 (а.с. 15).

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У зазначеній нормі передбачено, що особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальний відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження своїх вимог позивач надала суду докази, які на її думку свідчать про належність їй спірного арештованого майна, а саме: копії товарного та фіскального чеків, копії інструкції до мікрохвильової печі та шафи-купе (а.с. 16-18).

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За правилами статті 81 ЦПК України обов`язок доведення обставин, на які посилаються сторони, покладається на кожну із сторін.

Згідно з ч.2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Разом з тим, представлені докази не можуть слугувати беззаперечним доказом того, що арештоване майно придбане саме позивачем і належить саме їй, а отже і відсутні підстави для визнання права власності на спірне майно та звільнення його з-під арешту.

Крім цього, дані обставини вже були предметом дослідження у іншій справі і як встановлено судовим рішенням, позивачем не доведено належності саме їй арештованого майна, а тому вказані обставини доказуванню не підлягають (а.с. ).

Таким чином, оцінивши та дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними і до задоволення не підлягають.

Інші доводи представника позивача не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 316, 319, 321, 328, 391, 396 Цивільного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Тім», ОСОБА_3 про визнання права власності та звільнення майна з під арешту – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 09 грудня 2020 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк