Рішення № 93437341, 01.12.2020, Господарський суд Херсонської області

Дата ухвалення
01.12.2020
Номер справи
654/881/18
Номер документу
93437341
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2020 року м. Херсон Справа № 654/881/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М., за участю секретаря судового засідання Степанової Н.Д., розглянувши справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до

відповідача-1: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 )

відповідача-2: Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області (75600, Херсонська обл., м. Гола Пристань, вул. 1-го Травня, 41, код ЄДРПОУ 4060051)

3-я особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Фермерське господарство «Владислава» (75652, Херсонська обл., Голопристанський р-н, с. Новофедорівка, вул. Незалежності, буд. 45, код ЄДР 31657372)

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту, визнання права постійного користування земельною ділянкою

за участю представників сторін:

від позивача: Блонський Д.М., адвокат, ордер № 70812 від 20.02.2018

від відповідача-1: ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Голопристанським РВ УМВС України в Херсонській області 23.07.1997; Юрченко Н.С., представник, довіреність від 10.05.2019;

від відповідача-2: не прибув;

від 3-ї особи: Чернова Р.В., керівник, витяг з ЄДР

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Голопристанського районного суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_2 , Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області (далі - Голопристанської РДА), в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Голови Голопристанської районної державної адміністрації від 14.02.2006 р. №67, в частині затвердження документації із землеустрою щодо передачі у власність громадянці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 земельної ділянки площею 10,06 га (кадастровий номер 6522384300:06:004:0005) для ведення фермерського господарства на території Новофедорівської сільської ради Голопристанського району;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 704008 від 20 квітня 2006 року, зареєстрований за № 1АА 002360-010647100089, виданий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на підставі розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації від 14 лютого 2006 року № 67, на земельну ділянку площею 10,06 га із земель Новофедорівської сільської ради для ведення фермерського господарства;

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право постійного користування земельною ділянкою площею 10,06га (кадастровий номер 6522384300:06:004:0005) для ведення фермерського господарства на території Новофедорівської сільської ради Голопристанського району.

Постановою Верховного Суду від 25 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 лютого 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 травня 2019 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Голопристанської РДА Херсонської області про визнання незаконним та скасування розпорядження в частині затвердження документації із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання права постійного користування земельною ділянкою закрито.

Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2020 справу № 654/881/18 передано для продовження розгляду до Господарського суду Херсонської області.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 16.07.2020 постановлено відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04.08.2020.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 04.08.2020 відкладено розгляд справи до 27.08.2020.

Ухвалою суду від 27.08.2020 постановлено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Фермерське господарство «Владислава», розгляд справи відкласти та призначити до розгляду в підготовчому засіданні на 21.10.2020.

Ухвалою від 12.11.2020 закрито підготовче засідання та справа призначена до розгляду по суті на 27.11.2020.

В судовому засіданні 27.11.2020 оголошувалась перерва до 01.12.2020. В судовому засіданні 01.12.2020 оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Виклад позиції позивача

На підставі Державного акту на право постійного користування землею VІ-ХС №004001 ОСОБА_1 надано у постійне користування 31,4 га (ділянки площею 11,1 га та 20,3 га) землі в межах згідно з планом землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до рішення Голопристанської районної ради Херсонської області від 30.04.1999 року №81. Даний Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №448 від 09.12.2000.

На підставі рішення Голопристанської районної ради Херсонської області від 06.07.2000 №173 збільшено площу відведену для ведення фермерського господарства на 39,6 га.

На підставі рішення Голопристанської районної ради Херсонської області від 05.10.2000 року №191 збільшено площу відведену для ведення фермерського господарства на 6,6 га. Таким чином, загальна площа ділянок наданих для ведення фермерського господарства за державним актом VІ-ХС №004001 склала 77,6 га.

Позивачу стало відомо, що на підставі розпорядження Голови Голопристанської районної державної адміністрації від 14.02.2006 №67 відповідачу ОСОБА_2 без відома позивача передано земельну ділянку площею 10,06 га, що є частиною земельної ділянки наданої позивачу ОСОБА_1 у постійне користування.

На підставі розпорядження Голови Голопристанської районної державної адміністрації від 14.02.2006 р. №67 видано державний акт серії ЯА №704008 від 20 квітня 2006 року, зареєстрований за № 1АА 002360-010647100089, кадастровий номер земельної ділянки 6522384300:06:004:0005, загальна площа 10,06 га для ведення фермерського господарства.

На думку позивача, гр. ОСОБА_2 не мала права на отримання спірної земельної ділянки, оскільки не входить до кола осіб, визначених ст.3 Законом України «Про фермерське господарство», які можуть бути прийнятими до членів фермерського господарства та безоплатно отримати у власність земельну ділянку при його розпаюванні.

Позивач доводить, що обставини відсутності споріднення між володільцем земельної ділянки ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 можуть підтвердити свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

На думку позивача, включення ОСОБА_2 до членів фермерського господарства здійснено всупереч чинному законодавству, зокрема ч. 1 ст. 116, ч. 6 ст. 118 ЗК України в зв`язку з цим не породжувало для неї права на одержання у власність спірної земельної ділянки.

У відповідності до ч. 1 та ч.2 ст. 142 ЗК України, припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Тому, на думку позивача, з наведеної вище норми Закону випливає, що право позивача на земельну ділянку припиняється виключно у випадку укладання між власником та органом місцевого самоврядування угоди про передачу права власності на земельну ділянку, яка підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Укладання саме такої угоди свідчило б про втрату володіння землею із власної волі позивача і не дозволили б витребувати це майно від відповідача як добросовісного набувача, на чому і наголосив ВССУ в своєму Інформаційному листі від 28 січня 2013 року за № 24-150/0/4-13.

За ст. 140 ЗК України визначений перелік виключних підстав для припинення права на земельну ділянку, якими є: добровільна відмова від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Позивач доводить, що інших підстав для припинення права користування на земельну ділянку як на момент прийняття незаконного рішення Голопристанською районною державною адміністрацією 14 лютого 2006 року, так і на момент набуття прав на землю відповідачем - законодавством України не було передбачено, в тому числі і такої правової підстави як відмова позивача від права власності на земельну ділянку шляхом її вилучення сільською радою на підставі рішення без укладання між власником та органом місцевого самоврядування угоди про передачу права власності на земельну ділянку з обов`язковим її нотаріальним посвідченням та проведення державної реєстрації.

Позивач звернув увагу суду, що за ст. 154 ЗК України, забороняє органам місцевого самоврядування без рішення суду втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою.

Таким чином, позивач доводить, що відповідач ОСОБА_2 не набула права власності на земельну ділянку, площею 10,06 га, яка знаходиться на території Новофедорівської сільської ради Голопристанського району, кадастровий номер земельної ділянки 6522384300:06:004:0005, для ведення фермерського господарства, а земельна ділянка перебуває на праві постійного користування у позивача, і така земля неправомірно та незаконно вибула з володіння позивача не з його волі, а тому, на підставі ст. ст. 330, 388 ЦК України, він має право витребувати земельну ділянку від відповідача.

Тобто, право постійного користування позивача на земельну ділянку, площею 10,06 га, не припинилося, оскільки позивач, в порядку передбаченому ст.ст. 316-319, 321, 346-347 ЦК України, не проявив свою волю до її : розпорядження, шляхом укладання будь-якої із цивільно-правових угод, наявність якої є умовою для набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку на підставі ст. ст. 330, 388 ЦК України.

Позивач вважає, з урахуванням ст.19 Конституції України. ч.1 ст.155 ЗК України, ст.21 ЦК України, незаконним розпорядження Голови Голопристанської районної державної адміністрації від 14.02.2006 №67, на підставі якого частину земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ОСОБА_1 , передано іншій особі.

Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути це майно. Ці положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

На підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України просить задовольнити позовні вимоги в частині визнання права землекористування за позивачем спірною ділянкою.

Позивач вважає, що ним не пропущено передбачений строк позовної давності, оскільки спірна земельна ділянка використовувалась Фермерським господарством «Владислава», відповідач прав на неї не заявляв.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідачі отримали на вищезазначену земельну ділянку правовстановлюючі документи (державний акт, договір купівлі-продажу, свідоцтво про право на спадщину).

У відповідності до вимог пункту 29 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 № 1051 кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.

У разі поділу чи об`єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер.

Таким чином, позивач доводить, що у випадку визнання недійсним державного акту виданого всупереч положенням земельного кодексу право постійного користування автоматично не відновиться, кадастровий номер визначений ділянці не зміниться.

Тому він просить суд визначити такий спосіб захисту права постійного користування земельною ділянкою як визнання право постійного користування.

Виклад позиції відповідача-1: ОСОБА_2

Відповідач-1 доводить, що виходячи зі змісту ст. 55 Конституції України, ч. 1 ст. 15 ЦК України, ст.152 ЗК України вбачається, що за захистом порушених прав на земельну ділянку можуть звертатися лише власники таких земельних ділянок, а також землекористувачі.

З обставин, що викладені у позовній заяві та підтверджені відповідними документами вбачається наступне.

Він зазначив, що на підставі рішення Голопристанської РДА №81 від 30.04.1999, Позивачу було надано у постійне користування 31,4 га землі в межах згідно з планом землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства. В подальшому, рішеннями Голопристанської РДА від 06.07.2000 №173 та від 05.10.2000 № 191, Позивачу було збільшено площу, відведену для ведення фермерського господарства на 39,6 га. та 6,6 га. відповідно, внаслідок чого загальна площа ділянок склала 77,6 га.

Він також вказав, що 22 серпня 2001 року Голопристанською районною державною адміністрацією було зареєстровано фермерське господарство «Владислава».

Також відповідач-1 доводив, що згідно статуту фермерського господарства «Владислава» (нова редакція), зареєстрованого 26.12.2003 року вбачається, що головою даного ФГ є ОСОБА_1 , а членами: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Статут затверджений та підписаний головою і членами ФГ.

Положеннями ч.1, 2 ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції від 19.06.2003 року визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, потрібно сказати, що після отримання Позивачем державних актів на право користування земельними ділянками загальною площею 77,6 га та їх державної реєстрації, останнім засновано фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 року у справі № 615/2197/15-ц.

Тому, на думку відповідача-1, право володіння та користування на спірну ділянку у Позивача припинено одразу після реєстрації фермерського господарства «Владислава», що виключає можливість звернення до суду з даним позовом.

Відповідач-1 звернув увагу суду на те, що у доводах викладених у позовній заяві, Позивач не вказав, з посиланням на норми діючого законодавства, яке саме його право порушено.

Щодо права власності відповідача-1 на спірну земельну ділянку він надав наступні пояснення.

Він зазначив, що згідно протоколу №2 засідання членів ФГ «Владислава» від 09.01.2004 було прийнято рішення про надання голові та членам фермерського господарства земельні частки (паї) в рівних долях.

На підставі заяв позивача та інших членів, рішенням Новофедорівської сільської ради № 304 від 16.01.2004 було погоджено виготовлення технічної документації по виділенню земельної частки (паю) із земель фермерського господарства «Владислава» Позивачу, а також відповідачу-1 та іншим членам ФГ «Владислава».

Розпорядженням голови Голопристанської РДА №144 від 07.04.2004 надано дозвіл на розробку технічної документації щодо передачі у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) із земель раніше наданих у користування для ведення фермерських господарств на території Новофедорівської сільської ради голові та членам ФГ «Владислава».

В подальшому за замовленням позивача ДП «Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність позивача та іншим членам ФГ «Владислава» в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства.

Висновком Голопристанського районного відділу земельних ресурсів погоджено вказану технічну документацію щодо передачі земельної ділянки у власність із земель ФГ «Владислава».

Розпорядженням голови Голопристанської РДА від 14.02.2006 №67 було затверджено документацію із землеустрою щодо передачі у власність голові та членам ФГ «Владислава» земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Новофедорівської сільської ради.

На момент розгляду справи, відповідач-1 є єдиним законним власником земельної ділянки з кадастровим номером 6522384300:06:004:0005., яка добросовісно виконує обов`язки щодо сплати податку на землю.

Також відповідач-1 вважає, що позов заявлено поза межами строків позовної давності. Він подав заяву про застосування строків позовної давності при розгляду даної справи.

Виклад позиції відповідача-2: Голопристанської районної державної адміністрації

Відповідач-2 позовні вимоги не визнає з наступних підстав.

Він доводить, що відповідно до матеріалів справи вбачається, що позивачу було достовірно відомо, ще в період з 2004 року і по день видачі спірного державного акту про те, що іде процес розпаювання та передача спірних земельних ділянок у власність загальною площею 77,19 га із земель ФГ "Владислава" між членами господарства.

Відповідач-2 визнає ту обставину, що розпорядженням голови Голопристанської райдержадмінстрації від 07.04.2004 № 144 "Про надання дозволу на розробку технічної документації по передачі у власність земельних ділянок головам та членам фермерських господарств" - видавалось за результатами розгляду матеріалів, представлених на підставі заяви ОСОБА_1 .

Так, згідно висновку, ОСОБА_2 виділено у власність земельну ділянку площею 10,06 га. Відповідно до технічної документації, виготовленої ДП «Херсонським науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», на виконання договору № 173 від 02.05.2005, саме ОСОБА_1 була замовником виготовлення такої документації та до неї додавались клопотання на проведення робіт, протокол загальних зборів ФГ «Владислава" документи громадян, а саме заяви, копії паспортів у тому числі ОСОБА_2 .

Таким чином, на думку відповідача-2, посилання позивача, що нею не пропущений строк позовної давності є необґрунтованим.

Відповідач-2 вважає, що саме з моменту включення відповідача у склад членів фермерського господарства та видачі відповідного державного акту від 20.04.2006, позивач мала об`єктивну можливість звернутися до суду для захисту своїх порушених прав на землю, однак, позивач за захистом свої порушених прав своєчасно не зверталась.

Враховуючи викладене, відповідач-2 вважає, що позивачем пропущено процесуальні строки звернення до суду з вказаним позовом, у зв`язку з чим в задоволені позовних вимог просить відмовити.

Виклад позиції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фермерського господарства "Владислава"

ОСОБА_4 , являється головою фермерського господарства "Владислава" з 2011 року.

Вважає, що розпорядження голови Голопристанської РДА від 14.02.2006 №67, яким було затверджено документацію із землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та іншим членам фермерського господарства "Владислава" (в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 ) та державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯЛ №704008, виданий на ім`я ОСОБА_9 порушує права ФГ "Владислава".

Гр. ОСОБА_1 (Позивач), будучи засновником та головою СФГ «Владислава» внесла завідомо неправдиві відомості до Статуту СФГ «Владислава», а саме - включила до членів фермерського господарства ОСОБА_2 (Відповідач-1), яка не перебувала в родинних відносинах з гр. ОСОБА_1 . Даний факт є грубим порушенням норм ч. 1 ст.3 Закону України «Про фермерське господарство».

В подальшому, реалізовуючи право членів фермерського господарства на безоплатну передачу у власність земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) із земель, які були в користуванні СФГ «Владислава» гр. ОСОБА_2 , як члену СФГ «Владислава», незаконно передано у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 6522384300:06:004:0005, загальною площею 10,0599 га, для ведення фермерського господарства (Державний акт на право власності на землю Серії ЯА №704008, зареєстрований 20.04.2006).

Умисні дії ОСОБА_1 призвели до незаконної приватизації земель державної форми власності, розташованих на території Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.

Вина гр. ОСОБА_1 доведена в судовому порядку про що свідчить вирок Голопристанського районного суду по кримінальній справі № 1-39/11 від 09.02.2011. Даним вироком зокрема встановлено і факт, що в розумінні ст.3 ЗУ "Про фермерське господарство" та ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України Мєзєнцева Надія Іванівна не була членом сім`ї та не перебувала в родинних відносинах з ОСОБА_1 , а також факт, що ОСОБА_2 не мала права на отримання спірної земельної ділянки у власність в порядку передбаченому ст. 7,13 ЗУ "Про фермерське господарство", ст. 32 Земельного кодексу України.

Зважаючи на вище викладене вважає, що земельна ділянка кадастровий номер 6522384300:06:004:0005, загальною площею 10,0599 га, для ведення фермерського господарства незаконно вибула з постійного користування ФГ "Владислава", незаконно перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_2 та повинна бути повернута в постійне користування ФГ "Владислава".

Правові висновки суду та мотивувальна частина рішення

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Голопристанської районної державної адміністрації від 30 квітня 1999 року № 81 ОСОБА_1 надана у постійне користування земельна ділянка площею 31,4 га. в межах згідно плану, яка розташована на території Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.

За рішенням Голопристанської РДА від 06.07.2000р. №173 позивачу також було надано земельну ділянку площею 39,6 га., а відповідно до рішення Голопристанської РДА від 05.10.2000р. №191 - і земельну ділянку площею 6,6 га., що в сукупності складає 77,6 га. Згідно Державного акту на право постійного користування землею серії VІ-ХС № 004001 землю ОСОБА_1 було надано для ведення селянського (фермерського) господарства.

21 серпня 2001 року Голопристанською районною державною адміністрацією було зареєстровано фермерське господарство «Владислава» .

Згідно статуту фермерського господарства «Владислава» у новій редакції, зареєстрованого 26.12.2003 року головою даного ФГ є ОСОБА_1 , а членами - 5 осіб, у тому числі й ОСОБА_2 (п. 5.3, 5.4). Статут затверджений та підписаний головою і членами ФГ.

Положеннями ч.1, 2 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції від 19.06.2003 року (далі Закон) передбачено, що фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Частиною першою ст.3 Закону визначено, що членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Вказана норма також відображена в п. 5.2 Статуту ФГ «Владислава».

Відповідно до 4.2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не була членом сім`ї та не перебувала в родинних відносинах з ОСОБА_1 , а відтак включення її до членів фермерського господарства здійснено з прямим порушенням вказаної норми.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 13 Закону члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність земельні ділянки із раніше наданих їм у користування, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Згідно протоколу №2 засідання членів СФГ «Владислава» від 09.01.2004 прийнято рішення про надання голові та членам фермерського господарства земельних часток (паї) в рівних долях.

На підставі заяв ОСОБА_1 та інших членів господарства рішенням Новофедорівської сільської ради № 304 від 16.01.2004р. було погоджено виготовлення технічної документації по виділенню земельної частки (паю) із земель фермерського господарства «Владислава» позивачу, а також ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 .

Розпорядженням голови Голопристанської РДА №144 від 07.04.2004р. надано дозвіл на розробку технічної документації щодо передачі у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) із земель раніше наданих у користування для ведення фермерських господарств на території Новофедорівської сільської ради голові та членам фермерського господарства «Владислава».

Судом встановлено, що на замовлення позивача ДП «Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розробив технічну документацію із землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та іншим членам ФГ в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства.

Висновком Голопристанського районного відділу земельних ресурсів погоджено технічну документацію щодо передачі земельної ділянки у власність із земель ФГ «Владислава» громадянам ОСОБА_10 ОСОБА_1 , ОСОБА_8 ОСОБА_2 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 .

Розпорядженням голови Голопристанської РДА від 14.02.2006р. №67 було затверджено документацію із землеустрою щодо передачі у власність голові та членам ФГ «Владислава» земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Новофедорівської сільської ради.

На підставі вищевказаного розпорядження, ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку площею 10,06 га. у межах згідно з планом на території Новофедорівської сільської ради для ведення фермерського господарства, про що свідчить Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯА № 704008, виданий 20 квітня 2006 року.

Із огляду на встановлене суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 , яка не була членом сім`ї або родичкою голови фермерського господарства ОСОБА_14 не мала права бути членом її фермерського господарства та на отримання спірної земельної ділянки у власність в порядку передбаченому ст. 7, 13 ЗУ «Про фермерське господарство», ст.32 ЗК України, а відповідно позивач, як законний користувач земельної ділянки, має право оспорювати набуття її відповідачем у власність.

Судом встановлено, що позивач, виконуючи обов`язки голови фермерського господарства, зверталась до органів місцевого самоврядування та органів державної влади про надання дозволів на виготовлення та розробку технічної документації по передачі у власність земельних ділянок їй та членам ФГ (в тому числі і ОСОБА_2 ), замовляла технічну документацію в ДП «Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та клопотала про її погодження Голопристанським РВ земельних ресурсів. Таким чином, ОСОБА_1 приймала безпосередню участь на всіх етапах розпаювання земель ФГ «Владислава» та приватизації земельних ділянок її членами, а отже власними діями сприяла в отриманні відповідачем спірної земельної ділянки, що свідчить про її обізнаність про своє порушене право ще у 2006 році.

Відповідач-1 в ході розгляду справи подала заяву до суду про застосування строків позовної давності при розгляду спору по суті.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки .

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Встановивши, що строк позовної давності пропущений без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цієї підстави, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до частин першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За вказаних обставин, суд дійшов до висновку, що трьохрічний строк позовної давності закінчився ще у 2009 році.

За встановлених обставин суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 мала можливість звернутися з позовом до суду в межах строку позовної давності, однак, своїм правом протягом трьох років не скористалася та звернулася до суду лише в березні 2018 року, тобто за пропуском строку позовної давності.

Посиланням позивача на те, що земельна ділянка використовувалась фермерським господарством «Владислава» не спростовує встановлених обставин справи про обізнаність у 2006 році позивачем про порушення своїх прав, тому в силу ст.261 ЦК України, судом до уваги не приймається.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів ч.4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення оформлено і підписано 10.12.2020

Суддя Л.М. Немченко

Часті запитання

Який тип судового документу № 93437341 ?

Документ № 93437341 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 93437341 ?

Дата ухвалення - 01.12.2020

Яка форма судочинства по судовому документу № 93437341 ?

Форма судочинства - Господарське

В якому cуді було засідання по документу № 93437341 ?

В Господарський суд Херсонської області
Попередній документ : 93437340
Наступний документ : 93437342