Рішення № 93437228, 03.12.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2895/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1, м. Харків в інтересах держави, в особі Харківської обласної ради, м. Харків (перший позивач) та Північно-Східного офісу Держаудитслужби, м. Харків (другий позивач) до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", м. Харків (перший відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сан Ойл", м. Харків (другий відповідач) про визнання недійсним рішення засідання комітету замовника, оформлене протоколом, та визнання недійсним договору про закупівлю,за участю представників учасників справи:

прокурор - Хряк О.О.

першого позивача - Барановська Т.М.

другого позивача - Альман Л.П.

першого відповідача - Маслякова О.М.

другого відповідача - Післегіна А.А.,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної ради, м. Харків (перший позивач) та Північно-Східного офісу Держаудитслужби, м. Харків (другий позивач) з позовом до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", м. Харків (перший відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сан Ойл", м. Харків (другий відповідач), в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення засідання тендерного комітету Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (код ЄДРПОУ 38494108), оформлене протоколом №61/1 від 27.03.2020, щодо прийняття рішення про намір укласти договір під час застосування переговорної процедури закупівлі товару: 09130000-9 Нафта і дистиляти (паливо дизельне (талони) ідентифікатор закупівлі UA-2020-03-27-003332-b, яким визнано переможцем закупівлі Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сан Ойл" (код ЄДРПОУ 39197130);

- визнати недійсним договір на закупівлю товару №1-ППЗ-2020 від 02.04.2020 укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Харківської обласної ради "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сан Ойл" щодо закупівлі товару "Паливо дизельне (талони)", код класифікатора предмета закупівлі - ДК 021:2015:09130000-9 - нафта і дистилянти.

Судові витрати прокурор просить суд покласти на відповідачів.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує порушенням Закону України "Про публічні закупівлі" при здійсненні процедури закупівлі.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

05.10.2020 до суду від другого відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування клопотання звернувшись до суду з позовною заявою прокурор не надав можливості компетентному органу здійснити свої повноваження та без належних на те правових підстав перебрав на себе функцію уповноваженого органу.

Ухвалою суду від 26.11.2020, занесеною до протоколу судового засідання, в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.

08.10.2020 до суду від першого відповідача - КНП ХОР "ЦЕМДтаМК" надійшов відзив на позовну заяву, в якому перший відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову вказує на те, що станом на кінець березня 2020 року два тендери на закупівлю дизельного палива були скасовані, договори не були укладені, пальне не було придбане. КНП ХОР "ЦЕМДтаМК” залишилось без запасів палива, екстрена медична допомога для осіб, що проживають у м. Харкові та Харківській області була поставлена під загрозу через ризик невиїзду з підстанцій через відсутність палива. Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради “Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” має автомобілі (спеціалізований санітарний транспорт) швидкої медичної допомоги та повинно виконати всі можливі дії щодо нормального функціонування їх в цілодобовому режимі із забезпечення надання екстреної медичної допомоги пацієнтам, доставленим бригадами екстреної медичної допомоги, а також пацієнтам, як і звернулися за наданням такої допомоги. Найважливішим завданням першої допомоги є надання якісної медичної допомоги, та за потреби організація швидкого і правильного транспортування (доставки) хворого або постраждалого у лікувальний заклад. Транспортування повинне бути якомога швидким. Кожна хвилина може маги вирішальне значення для порятунку життя і у разі якщо з будь-яких причин не буде пального для спеціалізованого автотранспорту швидкої медичної допомоги, то вона не зможе дістатися до пацієнта який звернувся за наданням екстреної (швидкої) медичної допомоги, що може призвести до непередбачених наслідків. Відсутність палива на підприємстві могло спричинити шкоду обласного масштабу. Життя та здоров`я мешканців Харківського регіону було б поставлене під загрозу. З метою дотримання вимог діючого законодавства, надання доступної, безоплатної, своєчасної та якісної екстреної медичної допомоги, у тому числі під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, забезпечення невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, врятування і збереження життя людей у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на їх здоров`я, КНП ХОР "ЦЕМДтаМК" невідкладно було прийнято рішення здійснити закупівлю код ДК 021:2015: 09130000-9 Нафта і дистиляти (паливо дизельне (талони)) (ідентифікатор закупівлі UA-2020-03-27-003332-b) шляхом застосування переговорної процедури, відповідно до пункту третього частини другої статті 35 Закону України "Про публічні закупівлі”, а саме: нагальної потреби у здійсненні закупівлі у зв`язку з виникненням особливих економічних чи соціальних обставин, що унеможливлюють дотримання замовниками строків для проведення тендеру, а саме пов`язаних з негайною ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій. Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради “Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” оцінивши ризик проведенням переговорної процедури та ризик ненадання екстреної медичної допомоги особам, які перебувають у невідкладних станах, протягом 75 днів у всьому Харківському регіоні надали перевагу збереженню життя мешканців регіону та збереженню здорового соціального стану у суспільстві у період пандемії. Перший відповідач звертає увагу а те, що КНП ХОР “ЦЕМД та МК” на виконання договору №1-ППЗ-2020 на закупівлю товару від 02.04.2020 було використано лише 1 853 280,00 грн. бюджетних коштів, про що вказано навіть у договорі (п.3.1. договору), тобто лише 26,5 % від усієї суми сплаченої підприємством за вказаним договором.

17.11.2020 від першого позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких він вказує на те, що в цілому не заперечує проти аргументів, викладених у позовній заяві, що спрямовані на захист інтересів держави та спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області в частині, що стосується ймовірних порушень вимог Закону України “Про публічні закупівлі”. Проте, перший позивач зауважує на тому, що до повноважень Харківської обласної ради, що визначені Конституцією України та Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, на відміну від повноважень другого позивача (Північно-Східного офісу Держаудитслужби) а також низки інших органів, визначених статтею 7 Закону України “Про публічні закупівлі”, не належать ані повноваження з реалізації державної політики у сфері публічних закупівель, ані повноваження зі здійснення контролю за дотриманням законодавства про закупівлі. Оскільки Харківська обласна рада не наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за публічними закупівлями, правові підстави для оскарження Харківською обласною радою відповідної процедури публічних закупівель саме у якості позивача відсутні. Зазначену позицію Харківської обласної ради відповідно до вимог Закону України “Про прокуратуру” протягом розумного строку було повідомлено керівнику Харківської місцевої прокуратури №1 листом від 09.09.2020 №01-43/2485, у відповідь на повідомлення Харківської місцевої прокуратури №1 від 25.08.2020 №31-7746вих20. Проте в порушення вимог статті 23 Закону України “Про прокуратуру” таку позицію враховано не було, про що свідчать викладені у позовній заяві керівника Харківської місцевої прокуратури №1 твердження про те, що Харківською обласною радою як уповноваженим органом, не було вжито заходів щодо скасування рішення тендерного комітету та визнання спірного договору недійсним. Зважаючи, що Конституцією України та Законами України обласні ради не наділено повноваженнями щодо здійснення контролю за публічними закупівлями, перший позивач не погоджується та заперечує проти викладених у позовній заяві звинувачень Харківської обласної ради у бездіяльності, якими, з-поміж іншого, керівником Харківської місцевої прокуратури № 1 обґрунтовано підстави подачі відповідного позову в інтересах держави саме від імені Харківської обласної ради.

У судовому засіданні 03.12.2020 прокурор підтримав позов та просив суд його задовольнити.

У судовому засіданні 03.12.2020 представник першого позивача проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових поясненнях.

Представник другого позивача у судовому засіданні позов прокурора підтримав та просив суд його задовольнити.

Представник першого відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Представник другого відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Як зазначалося вище по тексту рішення, ухвалою суду від 26.11.2020, занесеною до протоколу судового засідання, в задоволенні клопотання другого відповідача про залишення позовної заяви без розгляду було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суд виходив з наступного.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України передбачено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому передумовою участі органів та осіб, зазначених у цій статті, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, і наявність процесуальної правосуб`єктності, яка охоплює процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність. На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою зазначеної участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені у ст. 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь у процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

За змістом ч. ч. 3-5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У випадку відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною третьою цієї статті, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

За змістом ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

З огляду на викладене необхідно зазначити, що закон не передбачає права прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви до розгляду недостатньо.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, постанові Верховного Суду від 03.08.2020 у справі №925/44/19.

В обґрунтування підстав звернення з даним позовом до суду в особі позивачів прокурор зазначає, що 19.06.2020 в електронній системі закупівель Північно-Східним офісом Держаудитслужби опубліковано висновок про результати моніторингу закупівлі UА-2020-03-27-003332-b, згідно якого Держаудитслужбою встановлено порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Водночас, Північно-Східним офісом Держаудитслужби за результатами моніторингу зазначеної процедури закупівлі заходи цивільно-правового характеру, в тому числі подання позовної заяви до суду не здійснювалися. У зв`язку з цим, на теперішній час, на стадії вже виконання договору, існує загроза того, що дана закупівля так і залишиться поза увагою уповноваженого органу фінансового контролю, як наслідок будуть незаконно витрачені бюджетні кошти. Відсутність претензійно-позовної роботи з відповідачами у справі свідчить про нездійснення уповноваженим державним органом покладеного на нього законом обов`язку із захисту державних інтересів. Зазначені у позові порушення вимог Закону України “Про публічні закупівлі” завдають шкоди територіальній громаді у вигляді незаконних витрат коштів, унеможливлює раціональне та ефективне використання місцевих коштів і здатне спричинити істотної шкоди інтересам територіальної громади. Харківська обласна рада є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами обласного бюджету. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади в особі Харківської обласної ради. На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” місцевою прокуратурою повідомлено Північно-Східний офіс Держаудитслужби та Харківську обласну раду про намір звернутися до господарського суду з позовною заявою.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 10.05.2018 у справі №918/323/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/19 прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, після звернення прокурора 25.08.2020 з відповідними запитами про усунення порушень про закупівлі, позивачі самостійно з відповідним позовом до суду не звернулися.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства та враховуючи фактичні обставини, суд дійшов висновку, що прокурором підтверджено наявність виключного випадку для звернення з даним позовом до суду з урахуванням положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив наступне.

Комунальним некомерційним підприємством Харківської обласної ради “Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф”, на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (https://prozorro.gov.ua) розміщено звіт про результати проведення переговорної процедури закупівлі UА-2020-03-27-003332-b про проведення процедури закупівлі товарів “Паливо дизельне (талони)”, код класифікатора предмета закупівлі - ДК 021:2015:09130000-9 - нафта і дистилянти. Вартість предмета закупівлі складає 7 020 000, 00 гривень.

У пункті 13 Повідомлення про намір укласти договір під час застосування переговорної процедури (далі - Повідомлення) зазначено умову застосування переговорної процедури закупівлі згідно вимог пункту 3 частини другої статті 35 Закону України “Про публічні закупівлі”, а саме: нагальна потреба у здійсненні закупівлі у зв`язку з виникненням особливих економічних чи соціальних обставин, яка унеможливлює дотримання замовниками строків для проведення тендеру, а саме пов`язаних з негайною ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій, а також наданням у встановленому порядку Україною гуманітарної допомоги іншим державам.

У пункті 14 Повідомлення Замовник зазначив обґрунтування застосування переговорної процедури тим, що керуючись Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.02.2020 №93-р “Про заходи щодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом 2019-nCoV”, Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 21.03.2020 №145 “Про встановлення режиму надзвичайної ситуації на території Харківської області” та Протоколом позачергового засідання Регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Харківської області від 26.03.2020 № 8 “Щодо введення додаткових заходів боротьби з поширенням коронавірусу COVID-19 на території Харківської області”, з метою забезпечення готовності екстреної медичної допомоги до надання медичної допомоги хворим на COVID-19 на час спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 замовнику необхідно забезпечити безперебійне використання автомобілів екстреної медичної допомоги, у зв`язку з чим є нагальна потреба у забезпеченні дизельним паливом.

Згідно інформації наведеній у протоколі переговорів між Замовником, ТОВ “ТД “САН ОЙЛ” та Фізичною особою-підприємцем Демченком Олександром Миколайовичем (далі - ФОП Демченко О.М.) від 27.03.2020 за № 60/1 щодо закупівлі товару: 09130000-9 нафта і дистиляти (паливо дизельне (талони) участь у переговорах брали ТОВ “ТД “САН ОЙЛ” та ФОП Демченко О.М. Проте, у пунктах 9-13 Звіту про результати проведення процедури закупівлі UА-2020-03-27-003332-b від 02.04.2020 зазначено, що у процедурі закупівлі брав участь один учасник, а саме ТОВ “ТД “САН ОЙЛ”, чим порушено вимоги абзацу 3 та 4 частини першої статті 19 Закону України “Про публічні закупівлі” та вимоги Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.03.2016 № 490 в частині не зазначення у Звіті інформації (пункти 9-13) яка є обов`язковою.

18.06.2020 в електронній системі закупівель Північно-східним офісом Держаудитслужби опубліковано рішення про початок моніторингу закупівлі UA-2020-03-27-003332-b.

19.06.2020 в електронній системі закупівель Північно-східним офісом Держаудитслужби опубліковано висновок про результати моніторингу закупівлі UА-2020-03-27-003332-b, згідно якого Держаудитслужбою встановлено порушення законодавства у сфері публічних закупівель.

Зокрема, Північно-східним офісом Держаудитслужби під час моніторингу закупівлі, а саме аналізу питання відповідності тендерних пропозицій умовам тендерної документації, встановлено, що переговорна процедура, яка обрана Замовником для закупівлі дизельного палива не відповідає вимогам статті 35, пункту 2-1 Розділу IX Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про публічні закупівлі” та вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 року №225 “Деякі питання закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID - 19) на території України”. Тобто, Замовник застосував переговорну процедуру (скорочену) закупівлі без наявних на те підстав, передбачених пунктом З частини другої статті 35 Закону України “Про публічні закупівлі”. Крім того, порушено вимоги абзацу 3 та 4 частини першої статті 19 Закону України “Про публічні закупівлі” та вимоги Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.03.2016 № 490 в частині не зазначення у Звіті інформації (пункти 9-13) яка є обов`язковою.

На даний час договір про закупівлю послуг №1-ППЗ-2020 від 02.04.2020, продовжує виконуватись, що призводить до неправомірного витрачання бюджетних коштів, повернення яких буде неможливим.

Звертаючись з даним позовом до суду прокурор вказував на те, що на даний час, внаслідок порушення вимог Закону України “Про публічні закупівлі” укладено спірний договір, виконання умов якого призведе до неправомірного використання бюджетних коштів та створює незаконну практику проведення процедур закупівель в порушення названого Закону, окрім того, порушує зобов`язання держави Україна перед своїми громадянами щодо принципу відкритого, прозорого витрачання відповідними суб`єктами бюджетних коштів, захисту та недопущення недобросовісної конкуренції під час здійснення публічних закупівель.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг встановлює Закон України “Про публічні закупівлі”.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 Розділу X “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про публічні закупівлі” та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель” процедури закупівель товарів, робіт і послуг, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються відповідно до порядку, що діяв до введення в дію цього Закону. Договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

Спірна процедура закупівлі UА-2020-03-27-003332-b проведена 27.03.2020, а зміни, внесені до Закону України “Про публічні закупівлі”, набули чинності з 19.04.2020, отже, положення Закону України “Про публічні закупівлі” (надалі — Закон) застосовується в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями ч. 1 ст. 2 Закону України “Про публічні закупівлі” визначено, що він застосовується до замовників за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України “Про публічні закупівлі” для організації та проведення процедур закупівель замовник утворює тендерний комітет (комітети) або визначає уповноважену особу (осіб). Тендерний комітет діє на засадах колегіальності та неупередженості.

Частинами 3 та 4 даної статті закріплено, що тендерний комітет або уповноважена особа (особи), серед іншого: планує закупівлі, складає та затверджує річний план закупівель; здійснює вибір процедури закупівлі; проводить процедури закупівель; забезпечує рівні умови для всіх учасників, об`єктивний та чесний вибір переможця. Рішення тендерного комітету або уповноваженої особи оформлюється протоколом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України “Про публічні закупівлі” закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги, конкурентний діалог, переговорна процедура закупівлі.

Згідно зі ст. 35 Закону України “Про публічні закупівлі” переговорна процедура закупівлі - це процедура, що використовується замовником як виняток і відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення переговорів з одним або кількома учасниками.

Частиною 2 ст. 35 Закону України “Про публічні закупівлі” переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток у разі:

1) закупівлі творів мистецтва або закупівлі, пов`язаної із захистом прав інтелектуальної власності, або укладення договору про закупівлю з переможцем архітектурного чи мистецького конкурсу;

2) відсутності конкуренції (у тому числі з технічних причин) на відповідному ринку, внаслідок чого договір про закупівлю може бути укладено лише з одним постачальником, за відсутності при цьому альтернативи;

3) нагальної потреби у здійсненні закупівлі у зв`язку з виникненням особливих економічних чи соціальних обставин, що унеможливлюють дотримання замовниками строків для проведення тендеру, а саме пов`язаних з негайною ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій, а також наданням у встановленому порядку Україною гуманітарної допомоги іншим державам. Застосування переговорної процедури закупівлі в таких випадках здійснюється за рішенням замовника щодо кожної процедури;

4) якщо замовником було двічі відмінено тендер через відсутність достатньої кількості учасників, при цьому предмет закупівлі, його технічні та якісні характеристики, а також вимоги до учасника не повинні відрізнятися від вимог, що були визначені замовником у тендерній документації;

5) потреби здійснити додаткову закупівлю в того самого постачальника з метою уніфікації, стандартизації або забезпечення сумісності з наявними товарами, технологіями, роботами чи послугами, якщо заміна попереднього постачальника (виконавця робіт, надавача послуг) може призвести до несумісності або виникнення проблем технічного характеру, пов`язаних з експлуатацією та обслуговуванням;

6) необхідності проведення додаткових будівельних робіт, не зазначених у початковому проекті, але які стали через непередбачувані обставини необхідними для виконання проекту за сукупності таких умов: договір буде укладено з попереднім виконавцем цих робіт, такі роботи технічно чи економічно пов`язані з головним (первинним) договором; загальна вартість додаткових робіт не перевищує 50 відсотків вартості головного (первинного) договору;

7) закупівлі юридичних послуг, пов`язаних із захистом прав та інтересів України, у тому числі з метою захисту національної безпеки і оборони, під час врегулювання спорів, розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб`єкта та України, на підставі рішення Кабінету Міністрів України або введених в дію відповідно до закону рішень Ради національної безпеки і оборони України.

Замовником, КНП ХОР “Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф”, проведено переговорну процедуру закупівель на підставі п. З ч. 2 ст. 35 Закону України “Про публічні закупівлі”.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.03.2016 за №490 “Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель” затверджено форму повідомлення про намір укласти договір під час застосування переговорної процедури. Зокрема, пунктом 14 передбачено, що Замовник зазначає обґрунтування застосування переговорної процедури закупівлі (посилання на експертні, нормативні, технічні та інші документи, що підтверджують наявність умов застосування процедури закупівлі).

На веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель Замовником - КНП ХОР “Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” зазначено, що підставою для застосування переговорної процедури закупівлі є нагальна потреба здійснити закупівлю через настання підстав, передбачених законом. В якості обґрунтування замовником зазначено про те, керуючись Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.02.2020 №93-р “Про заходи щодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом 2019-nCoV”, Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 21.03.2020 №145 “Про встановлення режиму надзвичайної ситуації на території Харківської області” та Протоколом позачергового засідання Регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Харківської області від 26.03.2020 № 8 “Щодо введення додаткових заходів боротьби з поширенням коронавірусу COVID-19 на території Харківської області”, з метою забезпечення готовності екстреної медичної допомоги до надання медичної допомоги хворим на COVID-19 на час спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 замовнику необхідно забезпечити безперебійне використання автомобілів екстреної медичної допомоги, у зв`язку з чим є нагальна потреба у забезпеченні дизельним паливом.

При цьому, у пункті 14 Повідомлення замовник обґрунтував застосування переговорної процедури тим, що керуючись Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.02.2020 №93-р “Про заходи щодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом 2019-nCoV”, Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 21.03.2020 №145 “Про встановлення режиму надзвичайної ситуації на території Харківської області” та Протоколом позачергового засідання Регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Харківської області від 26.03.2020 № 8 “Щодо введення додаткових заходів боротьби з поширенням коронавірусу COVID-19 на території Харківської області”, з метою забезпечення готовності екстреної медичної допомоги до надання медичної допомоги хворим на COVID-19 на час спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 замовнику необхідно забезпечити безперебійне використання автомобілів екстреної медичної допомоги, у зв`язку з чим є нагальна потреба у забезпеченні дизельним паливом.

Водночас, питання закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби на території України регламентуються Законом України від 17 березня 2020 року № 530-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” (далі - Закон № 530-ІХ) та Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 року №225 “Деякі питання закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID - 19) на території України” (далі - Постанова № 225).

Також, відповідно до вимог Закону № 530-ІХ, Розділ IX Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про публічні закупівлі” доповнено пунктом 2-1. Так, згідно пункту 2-1 Розділу IX Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про публічні закупівлі” встановлено, що дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є товари, роботи чи послуги, необхідні для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID -19). Перелік таких товарів, робіт чи послуг та порядок їх закупівлі затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, порядок проведення закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID -19) на території України та перелік товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID -19) на території України затверджено Постановою № 225.

Водночас, що згідно пункту 2-1 Розділу IX Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про публічні закупівлі” за результатами такої закупівлі в електронній системі закупівлі замовник оприлюднює звіт про укладені договори, договір про закупівлю та всі додатки до нього, звіт про виконання договору відповідно до статті 10 цього Закону.

Також, згідно пункту 2 Постанови № 225 за результатами проведених, до 19 квітня 2020 року, закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби, згідно із затвердженим цією постановою переліком, замовник в електронній системі закупівель оприлюднює звіт про укладені договори, договір про закупівлю та всі додатки до нього, звіт про виконання договору відповідно до статті 10 Закону України “Про публічні закупівлі”.

Отже, у разі закупівлі товару який належить до переліку товарів визначених Постановою № 225 Замовник повинен був оприлюднити звіт про укладений договір, а не застосовувати переговорну процедуру (скорочену).

Разом з тим, що предмет закупівлі (паливо дизельне), визначений Замовником в переговорній процедурі (скороченій) за номером UА-2020-03-27-003332-b, відсутній у переліку товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України затверджених Постановою № 225.

Таким чином, переговорна процедура, яка обрана замовником для закупівлі дизельного палива, не відповідає вимогам статті 35, пункту 2-1 Розділу IX Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про публічні закупівлі” та вимогам Постанови № 225.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що вимога прокурора про визнання незаконним та скасування рішення засідання тендерного комітету Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", оформлене протоколом №61/1 від 27.03.2020, щодо прийняття рішення про намір укласти договір під час застосування переговорної процедури закупівлі товару: 09130000-9 Нафта і дистиляти (паливо дизельне (талони) ідентифікатор закупівлі UA-2020-03-27-003332-b, яким визнано переможцем закупівлі Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сан Ойл" є законною та обґрунтованою.

Підставою недійсності правочину згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 207 Господарського кодексу України передбачає, що господарське зобов`язання, яке не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Як роз`яснено у п.2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” ч. З ст. 207 Господарського кодексу України передбачена і можливість припинення господарського зобов`язання лише на майбутнє.

Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов`язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов`язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

При встановленні недійсності такого правочину, відповідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, сторони зобов`язані повернути одна одній все, що вони одержали на виконання такого правочину.

Таким чином, підставами недійсності укладеного за результатами вищевказаної закупівлі правочину в момент його укладення є недодержання вимог Закону України “Про публічні закупівлі” в частині недотримання порядку здійснення закупівель.

Враховуючи наведене, оскільки оспорюваний договір укладено сторонами з порушенням порядку проведення процедури закупівлі, суд доходить висновку про обґрунтованість позову в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. На думку суду надані прокурором докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідачі не подали доказів на спростування вірогідності доказів наданих прокурором та не подали доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, як обґрунтованого, доведеного наданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачами.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення засідання тендерного комітету Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (код ЄДРПОУ 38494108), оформлене протоколом №61/1 від 27.03.2020, щодо прийняття рішення про намір укласти договір під час застосування переговорної процедури закупівлі товару: 09130000-9 Нафта і дистиляти (паливо дизельне (талони) ідентифікатор закупівлі UA-2020-03-27-003332-b, яким визнано переможцем закупівлі Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сан Ойл" (код ЄДРПОУ 39197130).

Визнати недійсним договір на закупівлю товару №1-ППЗ-2020 від 02.04.2020 укладений між Комунальним некомерційним підприємством Харківської обласної ради "Центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сан Ойл" щодо закупівлі товару "Паливо дизельне (талони)", код класифікатора предмета закупівлі - ДК 021:2015:09130000-9 - нафта і дистилянти.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (61058, м. Харків, просп. Незалежності, 13, код ЄДРПОУ 38494108) на користь Прокуратури Харківської області (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) - 2102,00 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сан Ойл" (61058, м. Харків, вул. Ромена Ролана, 12, код ЄДРПОУ 39197130) на користь Прокуратури Харківської області (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) - 2102,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Прокурор - Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55-А).

Перший позивач - Харківська обласна рада (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64, код ЄДРПОУ 24283333).

Другий позивач - Північно-Східний офіс Держаудитслужби (61022, м. Харків, м. свободи, 5, Держпром, 4 під., 10 пов., код ЄДРПОУ 40478572).

Перший відповідач - Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (61058, м. Харків, просп. Незалежності, 13, код ЄДРПОУ 38494108).

Другий відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сан Ойл" (61058, м. Харків, вул. Ромена Ролана, 12, код ЄДРПОУ 39197130).

Повне рішення підписано 10 грудня 2020 року.

Суддя О.В. Погорелова