Рішення № 93437105, 09.12.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2020 Справа № 917/1579/20

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція», вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 24584661, Реквізити ВП «Рівненська АЕС» : Рівненська область, м. Вараш, 34403 ЄДРПОУ 05425046

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дезсистема», вул.Троїцька, 61/52, офіс 2, м. Кременчук, 39617, ЄДРПОУ 41196801

про стягнення 18600,15 грн.

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція») звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дезсистема» про стягнення заборгованості по договору поставки № 53-122-01-19-08092 від 17.05.2019 р. в загальному розмірі 18600,15 грн, яка складається із 84 00,07 гривень пені за прострочення поставки продукції та 10 500,08 гривень штрафу за прострочення поставки продукції понад тридцять днів.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, поставка продукції була здійснена ТОВ «Дезсистема» з порушенням визначених строків та частково, іншу частину продукції не було здійснено.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи.

Ухвала суду від 02.10.2020 отримана Відповідачем 08.10.20, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Строк для подачі відповідачем відзиву на позовну заяву сплив.

Станом на 10.12.2020 року відповідач відзиву на позов, будь-яких заяв чи клопотань не подав.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Згідно ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки.

В зв`язку з установленням карантину на усій території України, для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.

12.11.20 від позивача надійшов до суду лист, в якому повідомлено, що станом на 04.11.20 відзив позивач не отримував, пеня та штраф відповідачем не сплачені. При цьому, позивач вказав, що позов підтримує у повному обсязі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Рівненська АЕС» (Замовник) та ТОВ «Дезсистема» (Постачальник) за результатами закупівлі UA-2019-04-10-001439-Ь згідно Закону України «Про публічні закупівлі» (процедура закупівлі - відкриті торги) був укладений договір поставки № 53-122-01-19-08092 від 17.05.2019, згідно умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Постачальник зобов`язується постави ти і передати у власність Замовника певну продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількісно та за цінами, то передбачені у Специфікації №1 (додаток №1 до Договору).

Предметом поставки по даному Договору є 24310000-0 (основні неорганічні хімічні речовини), які передбачені Специфікацією №1 до даного Договору.

Ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 958 341.00 грн. (п.2.1 договору).

Згідно п.2.2. Договору загальна сума договору складає 1 150 009.20 грн.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що продукція поставляється на умовах DDP Інкотермс-2010, в строк 20 календарних днів з моменту отримання Постачальником заявки від Замовника. місце поставки: - 34400, місто Вараш, Рівненська область. ВП «Рівненська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом».

Відповідно до пункту 4.1 Договору кількість та асортимент продукції визначається у специфікації №1 (додаток 1 до договору).

Згідно пункту 6.1 Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно видаткової накладної або накладної протягом 45 календарних днів з дати поставки, за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН.

При цьому пунктом 8.4 Договору сторонами визначено, що датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоотримувачем продукції.

За умовами пункту 9.1 Договору у випадку порушення строків поставки постачальник зобов`язується сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочки, при цьому у випадку прострочки поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції. У випадку порушення постачальником взятих на себе зобов`язань по поставці продукції відносно якості та/або комплектності постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% вартості неякісної (некомплектної) продукції. Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов`язань по договору.

Згідно пункту 11.1 Договору договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів, які застосовують печатку). Строк дії даного договору по 30.03.2020, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені даним договором до спливу гарантійних строків.

Позивач зазначає, що Поставка продукції за заявками № І (вих. № 7171/041 від 20.05,2019), № 2 (вих. № 8125/041 від 06.06.2019), № 3 (вих. № 10309/041 від 18.07.2019) була здійснена ТОВ «Дезсистема» згідно видаткових накладних № 78 від 20.05.2019, № 120 від 21.06.2019. № 180 від 05,08.2019 в межах строку поставки, передбаченого пунктом 3.1. договору поставки № 53- 122-01-19-08092 від 17.05.2019.

Заявка № 4 (вих. № 12902/041 від 06.09.2019) на поставку продукції в кількості 3 тони на суму 150 001,20 гривень була отримана ТОВ «Дезсистема» 13.09.2019, відповідно перебіг строку поставки закінчився 03.10.2019.

Разом з тим, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, поставка продукції за вказаною заявкою була здійснена ТОВ «Дезсистема» лише 21.1 1.2019 та частково - в кількості 2,1 тони на суму 105'000.84 гривні, за видатковою накладною № 323 від 21.11.2019. Поставку продукції в кількості 0,9 тони на суму 45’ 000.36 гривень не було здійснено.

В подальшому, додатковою угодою № 1 від 11.12.2019, суму договору було зменшено до 512 004,10 гривень, що дорівнює вартості фактично поставленої за заявками продукції.

За твердженням позивача, враховуючи, що додаткова угода N 1 була укладена 11.12.2019, зобов`язання по поставці недопоставленої продукції за заявкою № 4 в кількості 0,9 тони на суму 45000,36 гривень існувало по 10.12.2019.

З огляду на те, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, поставку продукції здійснив з порушенням визначених строків, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по договору поставки № 53-122-01-19-08092 від 17.05.2019 р. в загальному розмірі 18600,15 грн, яка складається із 84 00,07 гривень пені за прострочення поставки продукції та 10 500,08 гривень штрафу за прострочення поставки продукції понад тридцять днів.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Приписами пункту 1 частини першої статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений сторонами Договір є договором поставки.

За договором поставки відповідно до статті 265 Господарського кодексу України одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно загальних положень про купівлю-продаж (статті 662-663, 689, 691-692 Цивільного кодексу України) продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.

Статтею 268 Господарського кодексу України визначено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Відповідно до статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Статтею 687 Цивільного кодексу України визначено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

Згідно приписів статті 688 цього Кодексу покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Частинами сьомою та восьмою статті 269 Господарського кодексу України встановлено, що у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором. Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання згідно з частиною другою статті 217, частиною першою статті 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин першої та третьої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою та другою статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

-за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

-за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання Договору Поставка продукції за заявками № І (вих. № 7171/041 від 20.05,2019), № 2 (вих. № 8125/041 від 06.06.2019), № 3 (вих. № 10309/041 від 18.07.2019) була здійснена ТОВ «Дезсистема» згідно видаткових накладних № 78 від 20.05.2019, № 120 від 21.06.2019. № 180 від 05,08.2019 в межах строку поставки, передбаченого пунктом 3.1. договору поставки № 53- 122-01-19-08092 від 17.05.2019.

Також, матеріалами справи підтверджено, що заявка № 4 (вих. № 12902/041 від 06.09.2019) на поставку продукції в кількості 3 тони на суму 150 001,20 гривень була отримана ТОВ «Дезсистема» 13.09.2019.

З огляду на визначений п.3.1. Договору строк поставки перебіг строку поставки по заявці № 4 закінчився 03.10.2019.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, поставка продукції за вказаною заявкою була здійснена ТОВ «Дезсистема» лише 21.11.2019 та частково - в кількості 2,1 тони на суму 105 000,84 гривні, за видатковою накладною № 323 від 21.11.2019.

Твердження позивача про те, що поставку продукції в кількості 0,9 тони на суму 45 000,36 гривень не було здійснено, відповідач при розгляді справи не спростував.

При вирішенні спору судом враховано, що додатковою угодою № 1 від 11.12.2019, суму договору було зменшено до 512 004,10 гривень, що дорівнює вартості фактично поставленої за заявками продукції.

При цьому, суд погоджується з твердженням позивача про те, що враховуючи, що додаткова угода N 1 була укладена 11.12.2019, зобов`язання по поставці недопоставленої продукції за заявкою № 4 в кількості 0,9 тони на суму 45000,36 гривень існувало по 10.12.2019.

Судом встановлено, що за умовами пункту 9.1 Договору у випадку порушення строків поставки постачальник зобов`язується сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочки, при цьому у випадку прострочки поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції. У випадку порушення постачальником взятих на себе зобов`язань по поставці продукції відносно якості та/або комплектності постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% вартості неякісної (некомплектної) продукції. Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов`язань по договору.

Позивач заявив до стягнення:

пеню за період з 04.10.2019 по 20.11.2019 включно (48 днів) на суму 150 001,20 грн. у розмірі 7 200,06 грн., пеню за період з 21.11.2019 по 10.12.2019 включно (20 днів) на суму 45 000,36 грн. у розмірі 900,01 грн.,

Загальна сума пені 8100,07 грн.

та штраф за прострочення поставки понад тридцять днів на суму 150 00,20 грн. у розмірі 10 500,08 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість за вказаний позивачем період прострочення.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, факт існування прострочення відповідачем поставки продукції позивачу слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

При цьому відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог.

Згідно з приписами ч.ч. 1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18600,15 грн, яка складається із 8 100,07 гривень пені за прострочення поставки продукції та 10 500,08 гривень штрафу за прострочення поставки продукції понад тридцять днів, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір у розмірі 2102,00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дезсистема» (вул.Троїцька, 61/52, офіс 2, м. Кременчук, 39617, ЄДРПОУ 41196801) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 24584661, Реквізити ВП «Рівненська АЕС» : Рівненська область, м. Вараш, 34403 ЄДРПОУ 05425046) 8 100,07 грн. пені, 10 500,08 грн. штрафу та 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2020 р.

Суддя Киричук О.А.