Рішення № 93437086, 10.12.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2020 Справа № 917/1633/20

за позовною заявою Фізичної особи - підприємця Козуба Юрія Григоровича, АДРЕСА_1 ; адреса листування: АДРЕСА_2

до Приватного підприємства «Діадема», вул. Гоголя, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39605

про стягнення 110 225,72 грн.

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Дерій Ю.В.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 110 225,72 грн. за договором поставки № 161/18 від 25.04.2018, з яких 14 000,00 грн. основний борг за поставлений товар; 287,02 грн. - пеня; 8 400,00 грн. - штраф у розмірі 60% за порушення встановленого строку розрахунку за поставлений товар більш ніж на 20 календарних днів; 87 538,70 грн. - 10% від суми боргу, за кожен день прострочення, за користування чужими грошовими коштами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не здійснив оплату переданого йому товару у визначений договором строк, тому у позивача виникло право на стягнення з відповідача основного боргу, пені; 60 % штрафу від суми заборгованості; 10% штрафу за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не надав.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Фізичною особою - підприємцем Кузуб Юрієм Приватним підприємством «Діадема» був укладений договір поставки № 161/18 від 25.04.2018 (далі - Договір, а.с. 9-11), на умовах якого позивач (постачальник) зобов`язався передати у власність відповідача (покупця) продукти харчування, товари першої потреби, господарчі товари (далі - товар) а покупець зобов`язується прийняти товар для подальшого продажу та оплатити за нього на умовах даного Договору.

Ціна, кількість та асортимент товару вказуються в накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.2. Договору).

За п. 2.1 Договору, асортимент, кількість, ціна та строки поставки товару визначаються сторонами окремо, в кожному конкретному випадку та оформлюються замовленням покупця. Замовлення покупця може бути здійснено в усній або письмовій формі в тому числі може бути здійснено і по факсу. У замовленні обов`язково вказується найменування, кількість та асортимент товару.

Відповідно до п. 2.5. Договору, товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем по кількості та якості після підписання відповідних накладних на товар, якщо за результатами прийняття товару його якість не відповідає стандартам, технічним умовам чи іншій документації, то покупець вправі відмовитись від прийняття такого товару, про що повідомляє постачальника.

Датою поставки товару, згідно п. 2.6. Договору, вважається виконання умов, зазначених в п. 2.1.-2.5. Договору. Датою відвантаження товару є дата, зазначена в накладній на товар.

Загальна вартість Договору визначається сторонами на підставі видаткових накладних або специфікацій, які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 5.2 Договору).

Оплата поставленого товару здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів, з дня підписання супровідних документів на прийнятий товар (п. 2.8 Договору). Розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі (перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника), шляхом внесення покупцем грошових коштів безпосередньо до каси постачальника (готівкова форма розрахунку) чи в будь-який інший спосіб, не заборонений діючим законодавством.

На виконання умов укладеного Договору в період з 13.07.2020р. по 25.08.2020р., був поставлений товар на загальну суму 14 144,10 грн., що підтверджується видатковими накладними за № 40639 від 13.07.2020, № 42012 від 17.07.2020, № 42670 від 21.07.2020, № 46683 від 10.08.2020, № 50224 від 25.08.2020р. (копії в матеріалах справи, а.с. 13-17).

Відповідач оплату товару здійснив частково. Як свідчить копія платіжного доручення від 02.09.2020 №4798 (а.с. 18) відповідачем сплачено на рахунок позивача 2000,00 грн.

Як зазначив позивач в позовній заяві, частина з цих оплачених коштів в сумі 1 855,90 грн. були зараховані як погашення заборгованості за раніше поставлений товар. Залишок оплати в сумі 144,10 грн. зарахована як часткова оплата товару згідно видаткової накладної № 40639 від 13.07.2020. Таким чином, в порушення вимог Договору, покупець (відповідач) не здійснив остаточний розрахунок за отриманий товар, внаслідок чого станом на 08.10.2020р. виникла заборгованість в сумі 14 000,00 грн.

Згідно п. 8.1 Договору, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня календарного року, у якому він був укладений.

Якщо сторони протягом терміну дії даного Договору не повідомлять письмово одна одну про своє бажання припинити його чинність, то дія даного Договору автоматично продовжується (пролонгується) на кожен наступний календарний рік на тих же умовах.

Відповідно до п. 6.2. Договору у випадку несвоєчасної або неповної сплати Покупцем вартості поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару. При цьому пеня нараховується протягом всього часу існування заборгованості. У разі порушення встановленого строку розрахунку за поставлений товар (партію товару) більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів покупець, крім пені, також сплачує постачальнику штраф у розмірі 60% від суми заборгованості.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує на користь постачальника відсотки за користування чужими грошовими коштами (відповідно до ст. 536 ЦК України) у розмірі 10 % від суми боргу, за кожен день такого прострочення.

На підставі вказаних положень Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 287,02 грн. за період з 28.07.2020 по 08.10.2020, штраф у розмірі 60% за порушення встановленого строку розрахунку за поставлений товар більш ніж на двадцять календарних днів в сумі 8 400,00 грн. за період з 03.08.2020 по 08.10.2020, та 10% від суми боргу, за. кожен день прострочення, за користування чужими грошовими коштами на суму 87 538,70 грн. за період з 28.07.2020 по 08.10.2020. Всього позивачем заявлено до стягнення 110 225,72 грн.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов`язань з оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав відповідачу товар на загальну суму 14144,10 грн. за видатковими накладними (а.с. 13-17).

Позивач надав копію платіжного доручення (а.с. 18) в підтвердження часткової оплати товару відповідачем на суму 144,10 грн.

Згідно з п. 2.8. Договору, Покупець зобов`язаний провести розрахунок за Товар протягом 14 календарних днів, з дня підписання супровідних документів на прийнятий Товар.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до п. 2.8. Договору, строк виконання зобов`язання є таким, що настав.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність основного боргу в сумі 14000,00 грн., строк оплати якого настав, відповідач не надав будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми та підстав її виникнення, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної або неповної сплати покупцем вартості поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару. При цьому пеня нараховується протягом всього часу існування заборгованості.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

П. 6 ст. 231 ГК України передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 287,02 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 28.07.2020 по 08.10.2020.

Розглянувши доданий до позовної заяви розрахунок позовних вимог (а.с. 19-21), суд встановив, що позивачем здійснено нарахування пені по кожній накладній окремо в межах подвійної облікової ставки НБУ, враховано часткову сплату відповідачем боргу, проте судом виявлено невірний розрахунок пені за накладними № 42670 від 21.07.2020 та 46683 від 10.08.2020, що призвело до завищення її розміру.

Згідно ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За розрахунком суду по накладній № 42670 від 21.07.2020 на суму 324,00 грн. пеня за період прострочки з 05.08.2020 по 08.10.2020 має складати 6,90 грн. (позивачем нараховано 6,91 грн.), по накладній № 46683 від 10.08.2020 на суму 4685,40 грн. пеня за період з 26.08.2020 по 08.10.2020 має складати 67,59 грн. (позивачем нараховано 69,13 грн.). При цьому за накладною № 46683 від 10.08.2020 суд рахує початок прострочки саме з 26.08.2020, оскільки останній день сплати вартості отриманого товару за договором припадає на святковий день - 24.08.2020 (згідно ч. 1 ст. 37 КЗпП України 24 серпня - День незалежності України це святковий день), тому він переноситься згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України на наступний за ним робочий день - 25.08.2020, а з 26.08.2020 відповідач вважається таким, що прострочив грошове зобов`язання.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність заявлених вимог про стягнення пені на загальну суму 285,47 грн.

Перевірка правильності розрахунку пені здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

За п. 6.2 Договору, у разі порушення встановленого строку розрахунку за поставлений Товар (партію товару) більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів покупець, крім пені, також сплачує постачальнику штраф у розмірі 60% від суми заборгованості.

Посилаючись на вказаний пункт Договору позивач заявив до стягнення 8400 грн. штрафу, який підлягає задоволенню повністю.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені та штрафу суд також врахував правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 №904/5770/18. Згідно позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а право визначити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Пунктом 6.3. Договору сторони узгодили, що у разі несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує на користь постачальника відсотки за користування чужими грошовими коштами (відповідно до ст. 536 ЦК України) у розмірі 10 % від суми боргу, за кожен день такого прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 10% від суми боргу, за кожен день прострочення, за користування чужими грошовими коштами в розмірі 87 538,70 грн., в задоволенні якої суд відмовляє з огляду на наступне.

За приписами частин другої, третьої статті 692, частини третьої статті 693 ЦК України на покупця покладено обов`язок сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, а у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару і сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Водночас, за умови, якщо покупець був зобов`язаний здійснити попередню оплату, то на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Отже, при здійсненні поставки товару, законодавцем передбачено стягнення процентів за нездійснену на умовах поставки передоплату за поставлений товар, які відповідно до статті 536 ЦК України визначені законодавцем як плата за користування чужими грошовими коштами.

Судом встановлено, що на підставі укладеного між сторонами спору Договору поставки позивач здійснив відповідачу поставку товару однак, відповідач станом на момент розгляду справи в суді не оплатив у повному обсязі отриманий товар.

Зазначене стало підставою для нарахування позивачем відповідачу плати за користування чужими коштами на суму 87538,70 грн. (10% за один день, що становить 3650% річних) з урахуванням пункту 6.3. Договору, відповідно до умов якого сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує на користь постачальника відсотки за користування чужими грошовими коштами (відповідно до ст. 536 ЦК України) у розмірі 10 % від суми боргу, за кожен день такого прострочення.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Частина друга статті 536 цього Кодексу - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Частиною другою статті 625 ЦК України конкретизовано визначений статтями 536 та 693 цього Кодексу обов`язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов`язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд бере до уваги правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 по справі №922/3578/18, відповідно до якої частиною другою статті 625 ЦК України передбачено можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором, та обмеження свободи сторін в укладенні договору на предмет визначення іншої методики нарахування процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами згідно із статтями 693, 536, 625 ЦК України.

Касаційний суд зазначив, що згідно з визначенням поняття неустойки, що передбачено статтею 549 ЦК України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Отже, проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами п. 6.3. укладеного між сторонами у справі договору поставки нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені.

Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за те саме правопорушення.

Таким чином, одночасне застосування пені за п. 6.2. та пені за 6.3. Договору в зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань відповідачем за Договором, суперечить вимогам законодавства, тому суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення пені за п .6.3. Договору в розмірі 10% від суми боргу за кожен день прострочки.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 126, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно та підлягають стягненню з відповідача в сумі 432,10 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Діадема» (вул. Гоголя, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39605, код ЄДРПОУ 21078029) на користь Фізичної особи - підприємця Козуба Юрія Григоровича, АДРЕСА_1 ; адреса листування: АДРЕСА_2 код ІПН НОМЕР_1 ) - 14 000,00 грн. основного боргу; 8400,00 грн. штрафу; 285,47 грн. пені; 432,10 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.І. Пушко