Ухвала суду № 93436756, 08.12.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.12.2020 Справа № 914/2642/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., розглянувши матеріали заяви державного підприємства «Боринське лісове господарство» про розстрочення виконання рішення суду,

у справі за позовом: АТ КБ «Приватбанк», м. Київ

до відповідача за позовом: державного підприємства «Боринське лісове господарство», смт. Бориня, Турківського району, Львівської області

про: стягнення 646 003,17 грн.

представники сторін не з`явились

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ

На розгляд Господарського суду Львівської області ДП «Боринське лісове господарство» подало заяву про розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 26.05.2020 року у справі № 914/2642/19 на 6 календарних місяців з листопада 2020 року по квітень 2021 року із сплатою заборгованості в листопаді 2020 року 30 525,63 грн. та в період грудень 2020 року – квітень 2021 року рівними частинами по 50 тис. щомісячно.

Ухвалою суду від 16.11.2020 року заяву Боржника про розстрочення виконання рішення суду прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.11.2020 року. Ухвалою від 30.11.2020 року розгляд заяви призначено на 08.12.2020 року.

Згідно з частиною 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відтак, суд забезпечивши учасникам процесу можливість реалізувати свої права та законні інтереси, з`ясувавши обставини за поданою заявою на які посилається заявник, дослідивши докази, якими обґрунтовано доводи та міркування боржника, вважає за необхідне розглянути подану заяву про розстрочення виконання рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ

У поданій заяві про розстрочку виконання рішення заявник (боржник) вказує, що впродовж 2020 року суттєво погіршилися економічні та фінансові показники як лісової галузі в цілому як складової національної економіки, так і фінансові показники діяльності ДП «Боринське лісове господарство».

Запровадження карантинних заходів в березні 2020 року спричинило подальше зменшення реалізації готової продукції, ріст неплатежів за поставлену продукцію та відмову покупців від отримання замовленої продукції. У зв`язку із різким зменшенням попиту, зупинкою деревообробних підприємств та інших споживачів продукції лісгоспу, ДП «Боринське лісове господарство» у 2020 році зменшено об`єм заготівлі лісопродукції, що призведе до зменшення обсягів реалізації та поступлення грошових коштів. При цьому, у ДП «Боринське лісове господарство» наявна дебіторська заборгованість у сумі 791 тис. грн, у зв`язку із реалізацією підприємством лісопродукції за яку, на даний час не проведено оплату.

Так, зокрема не проведено розрахунків ТзОВ «Аеровент» суму 166,4 тис. грн. ДП «Боринське лісове господарство» вживає заходи щодо погашення заборгованості вищезгаданими суб`єктами господарювання. Також на підприємстві наявна кредиторська заборгованість за товари, роботи (послуги) на суму 6 314,00 тис. (шість мільйонів триста чотирнадцять тисяч) гривень. Враховуючи наявність кредиторської заборгованості ДП «Боринське лісове господарство» виступало та виступає на сьогодні відповідачами по низці справ у господарському та окружному адміністративному судах. Зокрема, по справі № 914/804/20 рішенням суду від 17 серпня 2020 року вирішено стягнути з державного підприємства «Боринське лісове господарство» на користь ФОП Білик В.М. 176 505,00 грн. заборгованості та 2 647,63 витрат на відшкодування судового збору.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року розстрочено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2020 року у справі № 914/804/20 про стягнення з ДП «Боринське лісове господарство» зі сплатою впродовж жовтня 2020 року - лютого 2021 року по 35 000,00 грн. до кінця кожного місяця, за березень 2021 року 4239,64 гривень.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року по справі №380/4789/20 за позовом ГУ ДПС у Львівській області про стягнення податкового боргу на суму 206 000 гривень, позов задоволено та розстрочено виконання рішення суду про стягнення 206 000 грн на шість місяців - зі сплатою щомісяця починаючи з листопада 2020 року по квітень 2021 року включно по 34333 гривні 33 коп.

З початку року ДП «Боринське лісове господарство» сплачено податків до державного та місцевого бюджетів в сумі понад 2 529 тис. грн. до кінця 2020 року буде сплачено ще податків в сумі орієнтовно 5 200 тис. гривень.

У зв`язку з підвищенням соціальних стандартів та збільшенням мінімальної заробітної плати з 01.09.2020 до 5000,00 грн фонд оплати праці на підприємстві збільшиться, що у свою чергу призведе до збільшення податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору. ДП «Боринське лісове господарство» зазначає, що стягнення розміру заборгованості з боржника частинами не звільняє останнього від виконання даного рішення, а лише є достатнім та дієвим засобом стимулювання боржника до належного і своєчасного його виконання.

Також, заявник зазначає, що підприємство не уникає виконання рішення Господарського суду Львівської області та здійснює всі можливі заходи для зменшення наявної заборгованості. В ДП «Боринське лісове господарство» наявні банківські рахунки в банках, на яких, згідно довідки від 3 листопада 2020 року № 85 залишок коштів в ПАТ «Державний ощадний банк України» становить 97,86 гривень, залишок коштів в Райфайзен Банку Аваль на 02.11.2020 року становить 5 348,89 гривень.

Крім того в поясненнях вх. №35113/20 від 08.12.2020 року зазначено, що станом на 7 грудня 2020 року сума боргу становить 279 867,55 грн.

За вказаних умов, боржник просить розстрочити виконання рішення суду на 5 календарних місяців з грудня 2020 року по квітень 2021 року із сплатою заборгованості в грудні 2020 року в сумі 39 867,55 грн та в період січень 2021 року - квітень 2021 року рівними частинами по 60 тис. грн щомісячно.

Стягувач проти поданої заяви не заперечив, письмових пояснень щодо власної позиції суду не надав, хоч був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду відповідної заяви.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ЗА ЗАЯВОЮ

26.05.2020 року рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/2642/20 задоволено частково позовні вимоги, стягнуто з ДП «Боринське лісове господарство» 482 554,60 грн. - простроченої заборгованості за кредитом та 7 238,32 грн. судового збору.

Відповідно до заключної виписки за період з 01.11.2020 року по 30.11.2020 року вихідний залишок становить 279 867,55 грн.

Згідно з інформаційною довідкою про кредиторську та дебіторську заборгованість ДП «Боринське лісове господарство», у боржника наявна дебіторська заборгованість всього на суму 791 тис. грн, кредиторська заборгованість всього на суму 6314 (шість мільйонів триста чотирнадцять тисяч) грн.

Відповідно до Аналізу надходження податків, зборів (обов`язкових платежів) до зведеного бюджету України по ДП «Боринське лісове господарство» станом на 05.11.2020 року сплачено податків до державного та місцевого бюджетів в сумі 2529 тис. грн, до кінця 2020 року необхідно сплатити ще 5200 тис. грн.

Згідно з долученими довідками від 03 листопада 2020 року № 85 залишок коштів в ПАТ «Державний ощадний банк України» становить 97,86 гривні, залишок коштів в Райфайзен Банку Аваль на 02.11.2020 року становить 5 348,89 гривень.

Звернувшись до суду із відповідною заявою, підприємство зазначає, що не має фінансової можливості одноразово виконати рішення суду. Виконання рішення в примусовому порядку одночасно у повному обсязі призведе до блокування рахунків підприємства та фактичного призупинить його діяльності. Відтак, сплата заборгованості можлива лише у випадку розстрочення виконання рішення суду. Розстрочення виконання рішення суду надасть можливість безперебійно проводити підприємству господарську діяльність, повернути заборгованість позивачу у повному обсязі та повністю виконати рішення суду.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30.06.2009 виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі «Шмалько протии України» зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду у справі № 914/2642/19, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Водночас, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, а відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні вказаної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення. Тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3, 4 статті 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Приписами частини 5 статті 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Аналізуючи наведені норми суд підсумовує, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Норми статті 331 ГПК України не містить конкретного переліку обставин для розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання про розстрочку суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, питання про розстрочення виконання рішення повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін. А тому під час розгляду заяви про розстрочення рішення мають бути досліджені та оцінені доводи та заперечення як боржника, так і стягувача. Важливо також дотримуватися розумного строку розстрочення.

При цьому суд зауважує, що вирішення питання про розстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Суд, надавши оцінку обставинам, які покладено в основу заяви про розстрочку виконання судового рішення та які на думку заявника є виключними для розстрочення рішення суду, встановив наступне.

Основним видом економічної діяльності Боржника є лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві.

Судом встановлено наявність складного фінансового та економічного становища ДП «Боринське лісове господарство», що встановлено із поданих документів.

Однак, з`ясовуючи питання щодо дотримання балансу інтересів сторін в даному випадку суд, серед іншого, вказує, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 Господарського кодексу України).

При цьому, суд частково погоджується із доводами заявника, що основними причинами такого стану розрахунків є наступні об`єктивні причини: 1) невчасна оплата за товари (роботи) інших контрагентів підприємства, 2) залучення кредитних коштів, 3) пандемія Covid-19, яка негативно впливає на економічну активність в Україні, тощо.

Аналізуючи питання ступеню вини відповідача необґрунтовано вказувати, що такий є високим, чи наявний умисел у діях останнього щодо не виконання своїх грошових зобов`язань перед стягувачем.

Також, судом з`ясовано, що ДП «Боринське лісове господарство» не має наміру ухилятися від виконання судового рішення, про що свідчить позиція останнього.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги фінансовий стан як боржника та ступінь його вини у виникненні спору, фінансовий стан стягувача, інтереси кожної із сторін, в тому числі і матеріальні, загальний строк невиконання судового рішення, який є складовою права на справедливий судовий захист, зокрема, як неналежне виконання обов`язків з оплати за виконані роботи (надані послуги), суд вважає, що наведені Заявником у цій справі обставини є такими, що підтверджують ускладненість або і неможливість негайного виконання рішення Господарського суду Львівської області від 26.05.2020 року.

Суд також ураховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява 60858/00).

Отже, враховуючи фінансовий стан сторін, наявність наміру боржника здійснити погашення основного зобов`язання перед стягувачем, для забезпечення можливості у подальшому виконати рішення суду у даній справі, суд дійшов висновку про необхідність розстрочення виконання рішення суду в даній справі на 5 місяців за наступним графіком: з грудня 2020 року по квітень 2021 року із сплатою заборгованості в грудні 2020 року в сумі 39 867,55 грн та в період січень 2021 року - квітень 2021 року рівними частинами по 60 тис. грн щомісячно. Одночасно розстрочення виконання судового рішення надасть змогу відповідачу вжити заходів для забезпечення виконання своїх зобов`язань та вчинити інші дії, необхідні для акумуляції коштів задля уникнення вкрай негативних фінансових наслідків, що можуть призвести до повної зупинки підприємства чи загрози банкрутства.

Так, суд вказує, що розстрочення виконання даного рішення на п`ять місяців не може вважатись настільки надмірним, щоб піднімати питання про порушення пункту першого статті 6 Конвенції, адже така затримка становить менше одного року з моменту ухвалення рішення суду (аналогічної позиції дотримується Європейський суд з прав людини у справі («Корнілов та інші проти України»).

Керуючись статтями 4, 18, 234, 235, 339 - 344 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву державного підприємства «Боринське лісове господарство» (вх. № 2858/20) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2020 року з урахуванням пояснень вх. №35113/20 від 08.12.2020 року у справі № 914/2642/19 задовольнити повністю.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 26.05.2020 року у справі № 914/2642/19 про стягнення з ДП «Боринське лісове господарство» 482 554,60 грн. - простроченої заборгованості за кредитом та 7 238,32 грн. судового збору з урахуванням часткових проплат за таким графіком: з грудня 2020 року по квітень 2021 року із сплатою заборгованості в грудні 2020 року в сумі 39 867,55 грн та в період січень 2021 року - квітень 2021 року рівними частинами по 60 тис. грн щомісячно.

Стягувач: АТ КБ «Приватбанк» ( 01001,м. Київ, вул. Грушевького, буд. 1Д ).

Боржник: Державне підприємство «Боринське лісове господарство» (82547, Львівська область, Турківський район, смт. Бориня; ідентифікаційний код 20762097).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 10.12.2020 року.

Суддя З.В. Горецька