Рішення № 93436596, 27.10.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2020 р. Справа № 911/832/20

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Гопанок І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до Комунального підприємства “Тетіївтепломережа” Тетіївської міської ради

про стягнення 242 972,77 гривень

за участю представників:

від позивача: Єфременко О.О. (довіреність №14-192 від 17.05.2019)

від відповідача: Мамаєв Д.Ю. (ордер серії КВ№ 467584 від 06.04.2020)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі – АТ “НАК “Нафтогаз України”/позивач) до Комунального підприємства “Тетіївтепломережа” Тетіївської міської ради (далі - КП “Тетіївтепломережа”/відповідач) про стягнення 291 744,81 гривень, з яких: 138 618,29 грн пені, 31 324,04 грн 3% річних та 121 802,48 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором постачання природного газу №1759/1617-ТЕ-17 від 19.10.2016 та несвоєчасної оплати відповідачем вартості отриманого за вказаним правочином природного газу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.04.2020 у справі №911/832/20 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, а також надано, зокрема, відповідачу строк для подання заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - до 13.05.2020.

Відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення про відкриття провадження у справі, відповідні процесуальні права і обов`язки та строки для їх реалізації і виконання, сторони були повідомлені належним чином.

15.05.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли відзив на позов та заперечення проти розгляду справи без виклику сторін, відповідно до яких відповідач просив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі №911/832/20, з урахування ухвали про виправлення описки від 26.05.2020, постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено на 09.06.2020 підготовче засідання.

09.06.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.06.2020 у справі №911/832/20 відкладено підготовче засідання на 06.07.2020.

16.06.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої АТ “НАК “Нафтогаз України” просило суд:

- стягнути з відповідача 242 972,77 гривень, з яких: 138 618,29 грн пені, 24 955,24 грн 3% річних та 79 399,24 грн інфляційних втрат;

- постановити ухвалу про повернення сплаченого судового збору у розмірі 731,58 грн згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір». Разом із вказаною заявою позивачем подано розрахунок заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат. Судом прийнято до розгляду відповідну заяву про зменшення позовних вимог разом із вказаним розрахунком.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2020, занесеною до протоколу судового засідання від 06.07.2020, у справі №911/832/20 відкладено підготовче засідання на 20.07.2020.

15.07.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.07.2020, занесеною до протоколу судового засідання від 20.07.2020, у справі №911/832/20 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.08.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.08.2020 у справі №911/823/20 оголошено перерву до 07.09.2020.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 07.09.2020 та 22.09.2020, занесеними до протоколу судового засідання від 07.09.2020 та 22.09.2020, у справі №911/832/20 оголошувалась перерва до 22.09.2020 та 12.10.2020.

Водночас через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання, згідно якого відповідач вказав обставини, що свідчать про право суду зменшити нарахування штрафних та фінансових санкцій за період березень-липень 2017 року, з огляду на що відповідач просив відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат за відповідно вказаний період.

12.10.2020 на електронну адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2020 у справі №911/832/20 оголошено перерву до 27.10.2020.

У судовому засіданні 27.10.2020 після закінчення з`ясування обставин та дослідження доказів судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

19.10.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», найменування якого надалі змінено на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як постачальником, та Комунальним підприємством “Тетіївтепломережа” Тетіївської міської ради, як споживачем, укладено договір постачання природного газу №1759/1617-ТЕ-17 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно пп. 1.2, 6.1 та 12.1. договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Надалі, 23.01.2017, між сторонами укладено додаткову угоду №1, якою внесено до договору зміни стосовно обсягів необхідного до поставки газу, порядку їх перегляду, порядку та умов передачі газу.

Копії вказаних вище договору та додаткової угоди до нього наявні в матеріалах справи.

В обґрунтування поданого позову АТ “НАК “Нафтогаз України” зазначило, що власні договірні зобов`язання виконало належним чином та протягом жовтня, листопада 2016 року, лютого, березня 2017 року передало відповідачу за умовами договору природний газ загальною вартістю 1 661 176,19 грн, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах приймання-передачі природного газу:

- б/н від 31.10.2016 на суму 223 522,70 грн,

- б/н від 30.11.2016 на суму 521 804,04 грн,

- б/н від 28.02.2017 на суму 563 334,62 грн,

- б/н від 31.03.2017 на суму 352 514,83 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач зауважив, що відповідач свої обов`язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу не виконав, провівши у повному обсязі розрахунки за отриманий газ з порушенням передбачених договором строків, в підтвердження чого суду надано: відомість по операціям за підписом заступника головного бухгалтера АТ “НАК “Нафтогаз України”, а також копії виписок по банківському рахунку позивача.

Також позивачем надано копії спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №№1750, 2269 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України від 16.03.2017 та 10.04.2017 (далі – спільні протокольні рішення №№1750, 2269).

Отже, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, що полягає у порушенні передбачених п. 6.1. договору строків оплати поставленого вартості природного газу, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 138 618,29 грн пені, нарахованої за періоди:

з 27.12.2016 по 26.06.2017 на 403 728,27 грн заборгованості за листопад 2016 року,

з 28.03.2017 по 27.09.2017 на 563 334,62 грн заборгованості за лютий 2017 року,

з 26.04.2017 по 23.10.2017 на 352 514,83 грн заборгованості за березень 2017 року,

- 24 955,24 грн 3% річних, нарахованих за періоди:

з 27.12.2016 по 23.10.2017 на 403 728,27 грн заборгованості за листопад 2016 року,

з 28.03.2017 по 23.10.2017 на 563 334,62 грн заборгованості за лютий 2017 року,

з 26.04.2017 по 23.10.2017 на 352 514,83 грн заборгованості за березень 2017 року,

- 79 399,24 грн інфляційних втрат, нарахованих за періоди:

з 01.01.2017 по 30.09.2017 на 403 728,27 грн заборгованості за листопад 2016 року,

з 01.04.2017 по 30.09.2017 на 563 334,62 грн заборгованості за лютий 2017 року,

з 01.05.2017 по 30.09.2017 на 352 514,83 грн заборгованості за березень 2017 року.

Відповідач не погодився із вказаними вимогами з огляду на те, що між сторонами було підписано протокольні рішення про врегулювання заборгованості за договором, внаслідок чого змінився порядок та строк розрахунків за отриманий газ.

Своєю чергою позивач зазначив, що він не здійснював нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат на суми оплат, проведені споживачем за рахунок коштів на підставі спільних протокольних рішень. Позивач вказав, що розрахунок заявлених до стягнення сум здійснено на заборгованість погашену відповідачем власними коштами з порушення строків.

Не погодившись із вказаними вище доводами позивача, відповідач вказав на те, що розрахунок позивачем здійснено за період після підписання спільних протокольних рішень, тобто в той час, коли у відповідача була відсутня можливість проводити розрахунки, а порушення строків оплати відбулось не з вини відповідача.

Водночас відповідач вказав, що у справі №911/112/20 встановлено преюдиційні обставини наявності у відповідача збитків за період з 2014 року по 01.01.2018, що також підтверджують відсутність вини відповідача, з огляду на що останній зауважив на наявності у суду права на зменшення штрафних санкцій.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 655, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що підписання Комунальним підприємством “Тетіївтепломережа” Тетіївської міської ради, як покупцем, актів приймання-передачі природного газу за жовтень, листопад 2016 року, лютий, березень 2017 року без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленого газу свідчить про прийняття відповідачем цього газу, що породжує для останнього обов`язок по оплаті вартості газу у повному обсязі, у погоджені договором строки: відповідно до 25.11.2016, 26.12.2016, 27.03.2017, 25.04.2017.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Поряд з тим, приписами статті 12 Господарського кодексу Українии унормовано, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.

Згідно Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 (далі - Порядок №20), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, органи Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг). Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (пункт 7 Порядку №20).

Згідно пунктів 1.2, 1.5 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого Спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688 (далі - Порядок №493) чинного на момент виникнення спірних правовідносин та який визначає взаємовідносини, зокрема, між органами Казначейства, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, НАК "Нафтогаз України" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, що проводяться відповідно до Порядку №20:

- розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків (далі - СПР), форми яких наведені у додатках 1, 2, 3 до цього Порядку;

- НАК "Нафтогаз України" підписує з учасниками розрахунків СПР протягом п`яти робочих днів. Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання СПР виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до Порядку. Останній учасник розрахунків не пізніше наступного дня після підписання СПР повідомляє інших учасників про підписання та направляє їм підписані СПР.

Зазначене вище свідчить про адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату теплової енергії та гарячої води.

Отже, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами договору постачання природного газу в цій частині (щодо розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій, соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. На виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить Порядок №20 та Порядок №493.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій на оплату послуг із постачання теплової енергії за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком №256, згідно з пунктом 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Казначейством згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Отже, строки виконання та механізм перерахування коштів за постачання теплової енергії певним категоріям населення фактично регулюються Порядками №20, №256, №493, а підписання спільних протокольних рішень є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, а тому у разі здійснення теплопостачальною організацією розрахунків за отриманий у гарантованого постачальника природний газ за рахунок субвенцій з державного бюджету на підставі спільних протокольних рішень, підписаних між постачальником, споживачем природного газу та іншими учасниками розрахунків з боку держави, нарахування відповідачу-споживачу пені на підставі договору постачання, а також застосування до нього відповідальності за порушення грошового зобов`язання з оплати вартості поставленого газу в порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді 3% річних та інфляційних втрат є можливим у випадку, якщо відповідач здійснив оплату отриманих ним з державного бюджету коштів поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

Підставою для стягнення з відповідача нарахувань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, та застосування до нього штрафних санкцій (пені) у погодженому у договорі поставки розмірі за порушення грошового зобов`язання, може бути наявність у відповідача, як споживача природного газу, суми основного боргу за розрахунками за отриманий від позивача природний газ, яка не була предметом регулювання спільних протокольних рішень та несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

Так, з наявних в матеріалах справи виписок по рахунку позивача та бухгалтерської довідки та розрахунку заборгованості слідує, що оплата вартості отриманого відповідачем за договором газу відбулась у такому порядку:

- 01.06.2017 на підставі спільного протокольного рішення №1750 у порядку Постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» сплачено 53 398,47 грн, які позивачем зараховано в рахунок часткового погашення боргу за поставлений в жовтні 2016 року газ;

- 31.07.2017 на підставі спільного протокольного рішення №2269 у порядку Постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» сплачено 288 200,00 грн, які позивачем зараховано в рахунок погашення боргу за поставлений в жовтні 2016 року газ та в рахунок часткового погашення боргу за поставлений в листопаді 2016 року газ;

- 24.10.2017 за рахунок власних коштів відповідача сплачено 1 600 000,00 грн, які позивачем зараховано в рахунок погашення залишку боргу за поставлений в листопаді 2016 року газ у сумі 403 728,27 грн та в рахунок повного погашення боргу за поставлений в лютому, березні 2017 року газ.

З огляду вказаного вище слідує, що оплата вартості поставленого газу у листопаді 2016 року у сумі 403 728,27 грн та поставленого газу у лютому, березні 2017 року у сумах 563 334,62 грн та 352 514,83 грн відповідно здійснена відповідачем власними коштами з порушенням передбачених договором строків.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Водночас приписами ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За таких обставин, оскільки відповідач порушив передбачений договором строк оплати вартості отриманого газу, а заявлений до стягнення розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, обрахований судом в межах вказаних позивачем періодів на відповідно прострочені суми, є арифметично правильним, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 138 618,29 грн пені, 24 955,24 грн 3% річних та 79 399,24 грн інфляційних втрат.

Судом спростовуються аргументи відповідача щодо відсутності в його діях вини, як наслідок відсутності підстав для стягнення з нього сум пені, 3% річних та інфляційних втрат з огляду на вказані вище законодавчі приписи та зроблені на їх підставі висновки, а також те, що позивачем нараховано передбачені частиною другою статті 625 ЦК України кошти та пеню на суми боргу, що не були предметом регулювання спільних протокольних рішень та несвоєчасно сплачені відповідачем за рахунок власних коштів.

Також судом визнаються неспроможним посилання відповідача на обставини наявності у нього збитків, позаяк застосування відповідальності за порушення договірних зобов`язань до теплопостачальної організації, як суб`єкта господарювання у сфері теплопостачання, узгоджується з положеннями статей 78, 265 ГК України щодо здійснення відповідачем, як комунальним підприємством, господарської діяльності з виробництва теплової енергії із залученням на підставі договору поставки, укладеного з позивачем, як гарантованим постачальником, природного газу як енергоресурсу, з якого виготовляється теплова енергія, із зобов`язаннями щодо оплати вартості поставленого товару (газу), яке має бути виконано у строки, погоджені сторонами у договорі поставки природного газу, незалежно від обставин несвоєчасного виконання кінцевими споживачами зобов`язань щодо оплати вартості спожитої теплової енергії, поставленої відповідачем на підставі договорів постачання теплової енергії.

Відповідач згідно статті 42 ГК України під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі щодо несвоєчасності розрахунків із ним його контрагентами (споживачами теплової енергії, виробленої з ресурсу позивача).

Отже, правовий статус відповідача, як заснованого на комунальній власності територіальної громади, не звільняє його від підприємницьких ризиків, що можуть виникнути під час здійснення господарської діяльності з виробництва і постачання теплової енергії та гарячої води безпосереднім споживачам на підставі договорів та пов`язані, зокрема, із несвоєчасними розрахунками споживачів за поставлені їм відповідачем як теплопостачальною організацією енергоносії та затримкою держави у виділенні пільг та субсидій на часткове покриття вартості енергоносіїв, спожитих пільговими категоріями споживачів теплової енергії та гарячої води.

З огляду вказаного вище суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 24 955,24 грн 3% річних та 79 399,24 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню, як доказово та нормативно обґрунтовані.

Поряд з тим, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Як необхідність використання права на зменшення розміру фінансових санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №916/2070/19 та від 29.07.2020 у справі №914/1470/19.

Так, зі встановлених у зазначеній справі обставин та наданих представником відповідача у судових засіданнях пояснень, в розрізі необхідності зменшення пені, слідує, що:

- основним різновидом господарської діяльності відповідача є постачання теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а тому господарська діяльність останнього є суспільно необхідною та відіграє особливу соціальну роль;

- відповідач отримував природний газ від позивача не для власних потреб, а виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню;

- невиконання відповідачем зобов`язань зумовлено тим, що єдиним джерелом для оплати за послуги розподілу природного газу є кошти, отримані як оплата за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств.

Враховуючи наведене вище, доводи та інтереси сторін, зокрема відповідача, як комунального підприємства, створеного для виробництва теплової енергії споживачам, а також беручи до уваги: значний ступінь виконання боржником зобов`язання; нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а також відсутність належних та допустимих доказів понесення позивачем збитків через порушення відповідачем грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та зменшення в порядку ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України розміру заявленої до стягнення пені на 50%, відповідно до 69 309, 15 грн.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 138 618,29 грн пені підялгає частковому задоволенню у сумі 69 309, 15 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі, без урахування зменшення розміру штрафної санкції.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 12, 129, 233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Тетіївтепломережа” Тетіївської міської ради (09800, Київська обл., Тетіївський р-н, м. Тетіїв, вул. Соборна, 19А, ідентифікаційний код 24879282) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 69 309 (шістдесят дев`ять тисяч триста дев`ять) грн 15 коп. пені, 24 955 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 24 коп. 3% річних, 79 399 (сімдесят дев`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять) грн 24 коп. інфляційних втрат та 3 644 (три тисячі шістсот сорок чотири) грн 59 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку – до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 07.12.2020.

Суддя В.А. Ярема