Рішення № 93436544, 01.12.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2784/20

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., за участю секретаря судового засідання Денисевич К.Ю., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ" до Державного підприємства обслуговування повітряного руху про стягнення 957808,26 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Тунік А.В. (довіреність №ОК-2019/132 від 16.12.2019);

від відповідача: Скокін Л.Л (довіреність №7-03/846/20 від 13.10.2020)

Приватне підприємство "ОККО КОНТРАКТ" (далі - позивач) подало до суду позов про стягнення з Державного підприємства обслуговування повітряного руху (далі - відповідач) 957808,26 грн, з яких 909602,04 грн – сума основного боргу, 48206,22 грн – інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №13-631/2017 від 09.01.2018 в частині оплати за передачу у власність відповідачу бензину та дизельного палива.

Ухвалою від 28.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено справу до підготовчого засідання на 20.10.2020, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 8 ст. 165 ГПК України – протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія відповідної ухвали отримана сторонами – 01.10.2020, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень за №№ 0103275088262, 0103275088106.

01.10.2020, з дотриманням встановленого строку, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу.

Ухвалою від 20.10.2020 судом відкладено підготовче засідання на 17.11.2020, встановлено позивачу строк для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив до 30.10.2020 включно, встановлено відповідачу строк для подання до суду та позивачу заперечень на відповідь на відзив до 12.11.2020 включно.

Копія відповідної ухвали отримана сторонами – 26.10.2020, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень за №№ 0103273652888, 0103273984996.

30.10.2020, з дотриманням встановленого строку, позивачем подано відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 17.11.2020 продовжено відповідачу строк для подання до суду та позивачу заперечень на відповідь на відзив до 23.11.2020 включно; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14:20 01.12.2020.

24.11.2020 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

01.12.2020 в судове засідання з`явились всі учасники справи.

Судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу засідання, якою продовжено відповідачу строк для подання заперечення.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ

09.01.2018 між Приватним підприємством “ОККО КОНТРАКТ” (постачальник) та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (покупець) укладено договір № 13-631/2017 (далі - договір).

У відповідності до п. 2.1. договору, постачальник зобов`язується передавати у власність покупця бензин А-92, А-95 та дизельне паливо через АЗС, що розміщені на території України з використанням талонів/карток на пальне (далі - ПММ), а покупець зобов`язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість.

Як визначено п. 2.2. договору, кількість та асортимент ПММ, які можуть бути відпущені по даному договору, наведені у Специфікації (додаток № 1, що є невід`ємною частиною договору).

Згідно п. 2.3 договору, приймання та оплата, а також виконання інших обов`язків покупця за договором для об`єктів регіональних структурних підрозділів покупця покладається на відповідні регіональні структурні підрозділи покупця (додаток №3 до договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, ПММ передаються партіями відповідно до заявок покупця. Після погодження Сторонами асортименту, кількості та ціни партії ПММ (товарної партії) постачальник надає за видатковою накладною покупцю талони/картки на пальне встановленої форми відповідного номіналу. Одночасно постачальник надає покупцю видаткову накладну та акт приймання-передачі ПММ.Передача покупцю талонів/карток на пальне здійснюється постачальником уповноваженій особі покупця протягом 4-х робочих днів з дня отримання постачальником заявки на поставку партії Товару. Уповноважена особа покупця зобов`язана надати постачальнику для цього довіреність на отримання товару (партії товару) та талонів/карток на пальне. З моменту підписання сторонами видаткової накладної та акту приймання-передачі ПММ до покупця переходить право власності на ПММ. В момент підписання сторонами видаткової накладної та акту приймання-передачі здійснюється передача ПММ постачальнику на відповідальне зберігання з оформлення акту передачі ПММ на відповідальне зберігання.

Як передбачено п. 4.5 договору, перелік АЗС на момент укладання договору визначається сторонами в додатку № 2 до договору.

Ціна договору становить 23 800 094,40 грн (двадцять три мільйони вісімсот тисяч дев`яносто чотири гривні 40 копійок), у тому числі ПДВ 3 966 682,40 грн (три мільйони дев`ятсот шістдесят шість тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 40 копійок). Ціна є звичайною (п. 5.1 договору).

Згідно п. 5.2 договору, ціна за одиницю ПММ зазначена у специфікації (додаток № 1, що є невід`ємною частиною договору).

Пунктом 6.2. договору визначено, що покупець сплачує вартість відпущених (поставлених) ПММ не пізніше двадцяти робочих днів з дати отримання від постачальника рахунку-фактури, оформленого належним чином, після підписання обома сторонами акту приймання-передачі ПММ та видаткових накладних.

Виконання покупцем свого обов`язку щодо оплати обумовлюється виконанням постачальником свого обов`язку зі сплати штрафу та пені, які передбачені договором, у разі настання відповідних підстав (зустрічне виконання зобов`язання). Грошове зобов`язання покупця з оплати за цим договором зменшується на суму нарахованих покупцем та не сплачених постачальником штрафних санкцій (п. 6.3 договору).

У відповідності до п. 8.2 договору, за несвоєчасну оплату поставленого ПММ покупець сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невчасно сплачених коштів за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За порушення умов п. 4.1 договору постачальник сплачує пеню у розмірі 1 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, включаючи день підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі ПММ, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення.

У випадку поставки ПММ неналежної якості постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 100 % вартості неякісних ПММ (п. 8.4 договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань згідно з договором (п. 11.1 договору).

Відповідно до заявки про поставку талонів на пальне від 10.12.2018 року, покупець зробив замовлення на загальну суму 909602,40 грн.

На виконання вказаної заявки ПП “ОККО КОНТРАКТ” здійснило поставку ПММ, що підтверджується Видатковою накладною № 9077289349 від 10.12.2018 року та Актами приймання-передачі від 10.12.2018 року.

За вказану поставку строк оплати товару настав 14.01.2019 року.

При цьому, відповідачем оплату за поставку ПММ не здійснено, що і слугувало підставою для звернення позивача до суду.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також встановлено ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач зазначає, що листом № 1-26.2-2127 від 07.05.2018 Украерорухом було оформлено заявку на поставку палива для регіонального структурного підрозділу “Київцентраеро” (далі - РСП “Київцентраеро”) та Одеському регіональному структурному підрозділу (далі - Одеський РСП).

ПП “ОККО КОНТРАКТ” листом від 08.05.2018 року № 08-05 повідомило про неможливість виконати постачання нафтопродуктів за заявкою від 07.05.2018 № 1-26.2-2127, оскільки питання ціни ПММ не узгоджено між сторонами.

Листом від 18.06.2018 № 1-26.2-2808 Украерорух попередив позивача про те, що останній не здійснив поставку замовленого товару, що є порушенням умов Договору, а саме п. 4.1 та згідно розділу 8 Договору Украерорух розпочинає нарахування штрафних санкцій.

Тому, на думку відповідача, його боргові зобов`язання перед позивачем згідно заявки на поставку від 10.12.2018 погашено за рахунок проведеного відповідачем взаємозаліку однорідних зустрічних вимог в порядку визначеному п. 6.3 договору.

Відповідач зазначає, що позивачем не виконано заявку від 07.05.2018 у строки визначені п. 4.1 договору, у зв`язку з чим відповідачем нараховано позивачу штрафні санкції відповідно до п. 8.3 договору, якими погашається частина оплати за поставку від 10.12.2018, іншу частину оплати проведено в строки передбачені умовами договору.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відзив є необґрунтованим та таким, що не спростовує обставини на які посилається позивач як на підставу позовних вимог, зважаючи на наступне.

11.04.2018 позивачем надіслано відповідачу лист пропозицію по зміні ціни і проект відповідної додаткової угоди. Відповідний лист був мотивований істотними змінами ціни такого товару на ринку, що підтверджувалось необхідними документами.

Натомість, 07.05.2018 відповідачем направлено позивачу заявку на поставку палива на загальну суму 320126,40 грн, вказана поставка не була проведена в строки визначені умовами договору.

При цьому, на думку позивача, взаємозалік зустрічних однорідних вимог, проведений самостійно відповідачем, є незаконним. Позивач вимоги відповідача не визнає та розмір нарахованих штрафних санкцій вважає неправильним та надмірним, у зв`язку з чим, на його думку, такі вимоги є спірними і підлягають доведенню у суді, а станом на дату розгляду справи судом, відсутнє рішення суду, яким би підтверджувалась правомірність вимоги відповідача в розмірі 4039995, 17 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, за своєю суттю, визначеною в ст. 549 ЦК України такий вид неустойки як штраф, на відміну від пені, застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як визначено в ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Також, як визначено ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Як визначено ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, з огляду на норму ст. 231 ГК України, враховуючи, що відповідач належить до державного сектору економіки, розмір штрафних санкцій визначено відповідною ч. 2 ст. 231 ГК України, тому визначення іншого розміру штрафних санкцій, який, до того ж, суперечить загальним засадам цивільного законодавства, не може вважатись обґрунтованим і бути покладений в основу безспірної вимоги.

Крім того, згідно з правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду у справі № 917/889/17 від 19.03.2019 року, Верховний Суд наголошує на необхідності врахування під час укладення договору правової природи пені, наведеної в ст. 549 ЦК України, яка нараховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання та штрафу, який на відміну від пені, застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов`язання. Визначення в договорі іншого змісту неустойки (штрафу, пені) не змінює їх правової природи і є підставою для відмови в задоволенні відповідної вимоги.

Крім того, з огляду на ст. 233 Господарського кодексу України надмірний розмір штрафних санкцій порівняно із збитками кредитора може бути підставою для їх зменшення судом.

Наведені обставини свідчать про спірність зустрічної вимоги про нарахування штрафних санкцій, яка заперечується позивачем у справі, яка підлягає дослідженню та вирішенню по суті.

Як вбачається з правової позиції, викладеної в Постанові Верховного суду у справі № 914/162/14 від 27.11.2018 року, про спірність вимоги свідчить відсутність підтвердження дійсності вимоги рішенням суду.

Крім того, наведена в п. 6.2. Договору умова суперечить ст. 601 Цивільного кодексу України, оскільки передбачає безумовне право зарахування навіть спірних вимог, законність яких заперечується.

Як визначено ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

На відміну від наведених в ст. 602 Цивільного кодексу України випадків, які виключають можливість зарахування, наведений в ст. 601 Цивільного кодексу України порядок та умови є необхідним для виникнення підстав припинення зобов`язання.

Недотримання таких умов та порядку виключає наявність достатніх підстав для припинення зобов`язання. Норма ст. 601 Цивільного кодексу України визначає обов`язкові умови, дотримання яких необхідне для припинення зобов`язання зарахуванням і відповідна норма не передбадбачає можливості визначення інших умов на розсуд сторін в договорі.

Зокрема, спірність зустрічної вимоги про нарахування надмірно великих штрафних санкцій, яка до того ж є неоднорідною, оскільки має правову природу, відмінну від первісної вимоги про стягнення заборгованості, ставить під сумнів можливість заліку. Також, про намір припинити зобов`язання заліком, має бути у зрозумілій формі доведено до відома іншої сторони.

Таким чином, відсутні підстави вважати безспірним зустрічне зобов`язання, обґрунтованість якого підлягає дослідженню по суті у відповідному позові. Однак, відповідачем не заявлено зустрічного позову про вирішення обґрунтованості та правомірності нарахованих штрафних санкцій.

Таким чином, викладені у відзиві обставини не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку своєчасної оплати отриманого товару.

За таких обставин, заявлена в позові заборгованість за поставлений товар підлягає стягненню з Покупця у відповідності до умов Договору та чинного законодавства.

В той же час, відповідач, який є кредитором за Договором в частині зобов`язань з поставки товару, не позбавлений можливості вирішити питання про застосування відповідальності за порушення умов Договору в судовому порядку шляхом подання позову про стягнення штрафних санкцій, що може бути підставою для проведення зустрічного зарахування.

Відповідні обставини встановлено також рішенням Господарського суду Київської області від 24.09.2019, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 та постановою Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 911/1011/19 за позовом Приватного підприємства “ОККО КОНТРАКТ” до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України прo стягнення 3 338 865,69.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом також враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 910/16135/18, згідно якої «За змістом ч. 1 ст. 601 ЦК України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Разом з тим, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону. Судами встановлено, що позивач взагалі не визнає наявного у нього обов`язку зі сплати штрафу за порушення податкового законодавства України, тобто між сторонами існує неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов`язання, відтак відсутня безспірність заявлених однорідних вимог.Таким чином направлення заяви про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в даному випадку не припиняє обов`язку відповідача щодо своєчасного перерахування грошових коштів за отриманий за договором товар».

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 6.2. договору сторонни погодили, що покупець сплачує вартість відпущених (поставлених) ПММ не пізніше двадцяти робочих днів з дати отримання від постачальника рахунку-фактури, оформленого належним чином, після підписання обома сторонами акту приймання-передачі ПММ та видаткових накладних.

Відповідачем у даній справі не надано доказів оплати поставленого товару, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 909 602, 40 грн основного боргу.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 48206,22 грн втрат від інфляції за період з січня 2020 по серпень 2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем в позовній заяві розрахунок втрат від інфляції, суд вбачає, що такі нарахування виконанні позивачем арифметично вірно та у відповідності до чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи те, що відповідачем не надано рішення суду про правомірність зустрічних вимог щодо нарахування штрафних санкцій і відповідне питання не заявлено в зустрічному позові, суд не вбачає достатніх правових підстав вважати зобов`язання з оплати фактично отриманого товару припиненим зустрічним зарахуванням, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування, викладених у позові обставин, суд дійшов висновку про достатність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 14367,13 грн.

Керуючись ст.ст. 74-79, 81, 129, 232, 233, 236– 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ" до Державного підприємства обслуговування повітряного руху про стягнення 957808,26 грн задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08300, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт, код ЄДРПОУ 19477064) на користь Приватного підприємства “ОККО КОНТРАКТ” (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 15-17/18, код ЄДРПОУ 36248687) 957808,26 грн (дев`ятсот п`ятдесят сім тисяч вісімсот вісім гривень двадцять шість коп), з яких 909602,04 грн (дев`ятсот дев`ять тисяч шістсот дві гривні чотири коп )основного боргу, 48206,22 грн (сорок вісім тисяч двісті шість гривень двадцять дві коп) інфляційних втрат та 14367,13 грн (чотирнадцять тисяч триста шістдесят сім гривень тринадцять коп) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Повне рішення складено 10.12.2020.

Суддя В.М. Антонова