Рішення № 93436313, 26.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2020Справа № 910/11163/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/11163/20

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської

державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРИНА-2"

простягнення 209 168,86 грн.

Представники сторін:

від позивача: Качкурова С.В.,

від відповідача: Кузнецов М.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРИНА-2" про стягнення 209 168,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання теплової енергії, внаслідок чого за період з жовтня 2018 року по травень 2020 року у відповідача виникла заборгованість за відпущену теплову енергію в сумі 187 024,94 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня в сумі 11397,05 грн, а також на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в сумі 5957,28 грн та 3% річних - 4789,59 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дати вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

03.09.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, посилаючись на те, що ТОВ «Дарина-2» відключено від гарячого водопостачання з 10.01.1995, а також просить здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2019 вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання у справі призначено на 08.10.2020.

17.09.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні 08.10.2020 оголошено перерву до 05.11.2020 за клопотанням представника відповідача, який просив надати час для ознайомлення з відповіддю на відзив та необхідністю поданням додаткових доказів по справі.

05.11.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання про витребування доказів.

В судовому засіданні представник відповідача просив задовольнити клопотання про витребування доказів, проте надав суду доказів вжиття заходів щодо самостійного отримання цих доказів, а також не обґрунтував причини пропуску строку зі зверненням з даним клопотанням.

В судовому засіданні 05.11.2020 оголошено перерву до 12.11.2020.

12.11.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання про продовження строків розгляду справи.

В судове засідання 12.11.2020 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, відмовив у його задоволенні, у зв`язку з недотриманням останнім положень ст. 81 ГПК України.

Суд ухвалою від 12.11.2020 відклав розгляд справи на 26.11.2020.

Присутній у судовому засіданні 26.11.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав з посиланням на обставини, наведені у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, посилаючись на обставини, наведені у відзиві.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 26.11.2020, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

За твердження позивача, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є постачальником теплової енергії Товариству з обмеженою відповідальністю "ДАРИНА-2".

Також, позивач стверджує, що відповідач є споживачем послуг з постачання теплової енергії за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 3/15, а постачальником належним чином поставлялась відповідачу теплова енергія за вказаною адресою.

Згідно п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198, споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Позивач зазначає, що відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовували теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (зазначений висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16).

Враховуючи викладене позивач зазначає, що відповідач не розрахувався в повному обсязі за спожиту теплову енергію, у зв`язку з чим за період з грудня 2018 року по травень 2020 включно утворилась заборгованість у розмірі 187 024,94 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Позивач в якості доказів на підтвердження своїх позовних вимог надав суду: розрахунок основного боргу за теплову енергію, Акт звіряння розрахунків за теплову енергію, рахунок-фактуру облікову картки, Акт про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, корінці нарядів, відомості реєстрації параметрів теплоспоживання.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Господарський суду зазначає, що надані позивачем документи складені ним та підписані лише позивачем не доводять беззаперечного боргу відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію та факту постачання теплової енергії.

Позивач в позовній заяві зазначає, що постачання теплової енергії відповідачу підтверджується корінцями нарядів, які підписані представником споживача.

Господарський суд дослідивши вказані корінці нарядів зазначає, що з їх змісту не вбачається, що споживачем є саме відповідач та не підтверджується повноваження осіб, які зазначені в корінцях нарядів від споживача та їх повноваження діяти в інтересах останнього.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач є споживачем послуг з постачання теплової енергії за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 3/15.

З матеріалів справи також вбачається, що постачання тепла до спірного приміщення здійснювалося до 2003 року постачальником ВАТ «Завод» Укркабель». Останній платіж датовано 26.05.2003 згідно тристороннього договору № 06 від 01.01.1997, укладеного відповідачем з ВАТ «Завод» Укркабель» та ЖЕК 608.

Згідно Акту від 17 грудня 2015 року, комісією у складі головного інженера ВОП «Лук`янівка» Танасійчука 0.0., майстра районної дільниці Воп «Лукянівка» Колоди О.І. інженера BTB КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» Белевської О.А. в присутності директора ТОВ «Дарина-2» Прохорчук О.С. провели обстеження нежитлових приміщень ТОВ «Дарина-2», що знаходяться в житловому будинку по вул. Багговутівській 3/15 A. В результаті обстеження встановлено, що система опалення нежитлових приміщень ТОВ «Дарина-2» відокремлена від зазначеного житлового будинку, має подаючий та зворотній трубопроводи, які заглушені в окремо розташованому тепловому пункті по вул. Багговутівській 3/15 та опломбовані пломбами котельні ПП «Бонвояж». Опалення в приміщенні ТОВ «Дарина-2» при огляді відсутнє.

Доказів відновлення опалення позивачем до приміщень ТОВ «Дарина-2» матеріали справи не містять.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачем не доведено та не підтверджено належними засобами доказування підключення приміщень відповідача до системи теплоспоживання, а також факту споживання відповідачем теплової енергії за адресою: Київ, вул. Багговутівська, буд. 3/15.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку. Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 року у справі №5-249кс15.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу, а також пені в сумі 11397,05 грн, інфляційні втрати в сумі 5957,28 грн та 3% річних - 4789,59 грн, які є похідними вимогами від стягнення суми основної заборгованості.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 09.12.2020.

Суддя А.І. Привалов