Рішення № 93431231, 04.12.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2020 р. Справа№200/9838/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу у ВП № 60370713 від 06.10.2020 року,

В С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2020 року Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області звернулось до суду з позовом до Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу у ВП № 60370713 від 06.10.2020 року в сумі 5100,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2019 року у справі №200/7224/19-а, розпорядженням від 01.08.2019 року проведено нарахування ОСОБА_1 пенсії в межах суми стягнення за один місяць за серпень 2018 року, в розмірі 7918,44 грн., яку виплачено в листопаді 2019 року.

Розпорядженням від 04.10.2019 року управлінням проведено нарахування ОСОБА_1 пенсії з 01.11.2017 року по 31.08.2018 року в сумі 72031,41 грн. З вересня 2019 року стягувачу щомісячно сплачується поточний розмір пенсії.

09 жовтня 2020 року позивачем отримано постанову від 06.10.2020 року про накладення штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, в розмірі 5 100 грн.

Позивач зазначає, що управлінням систематично спрямовувалась до розпорядників коштів інформація про необхідність виділення коштів для виконання рішень суду, в тому числі, відносно ОСОБА_1 в розмірі 72031,41 грн. Тобто, позивачем вжиті в межах наявних повноважень заходи з метою виконання рішення суду, а відсутність остаточного виконання не залежить від дій позивача.

Враховуючи викладене, на думку позивача, у державного виконавця відсутні правові підстави для винесення постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду.

Ухвалою від 28 жовтня 2020 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою від 23 листопада 2020 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження відповідно до положень статті 287 КАС України.

Відповідачем наданий відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 22.10.2019 року відкрито виконавче провадження №60370713 з примусового виконання виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду від 26.09.2019 року у справі №200/7224/19-а про зобов`язання Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області сплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01.11.2017 року по 31.08.2018 року в розмірі 79 184,40 грн.

Станом на 06.10.2020 року боржником належним чином виконавчий лист не був виконаний. Документів на підтвердження повного виконання рішення суду до відділу не надавалось. Згідно з вимогами статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» 06.10.2020 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100,00 грн. Відповідач зазначає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, на підставі чого просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони до судового засідання представників не направили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Представник відповідача направила заяву про розгляд справи за її відсутністю.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приписами частини 5 статті 250 КАС України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2019 року по справі №200/7224/19-а задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме:

зобов`язано Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області сплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01.11.2017 року по 31.08.2018 року в розмірі 79 184,00 грн. Рішення суду допущено до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Зазначене рішення суду від 10.07.2019 року набрало законної сили 11.09.2019 року відповідно до ухвали Першого апеляційного адміністративного суду.

Постановою від 22.10.2019 року відкрито виконавче провадження ВП №60370713 з примусового виконання виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду від 26.09.2019 року у справі №200/7224/19-а (а.с.50).

20.11.2019 року на адресу відповідача надійшов лист від Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області за вих. №28812/34-1/19 від 14.11.2019 року, яким боржник повідомив про часткове виконання рішення суду шляхом поновлення виплати пенсії, нарахування суми заборгованості та її виплати після отримання відповідного фінансового ресурсу. Боржник повідомив, що в межах своєї компетенції, відповідно до покладених судом зобов`язань, виконано рішення суду в повному обсязі, а саме нарахована заборгованість згідно з рішенням суду до відкриття виконавчого провадження. Фінансування пенсій, а також заборгованості за рішеннями суду та контроль за виплатою проводяться розпорядниками вищого рівня (а.с.53-54).

11.03.2020 року державним виконавцем скеровано до Центрального відділу поліції НП в Донецькій області повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення у порядку статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», статті 382 Кримінального Кодексу України та винесена постанова про закінчення виконавчого провадження (а.с.67-69, 70-71).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2020 року у справі №200/4823/20-а визнана незаконною постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 11.03.2020 року про закриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №200/7224/19-а. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020 року рішення суду від 26.05.2020 року залишено без змін (а.с.74-79).

04.08.2020 року виконавче провадження ВП №60370713 відновлено (а.с.89-90).

05.08.2020 року державним виконавцем в порядку статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на адресу боржника надісланий лист з вимогою фактично виконати рішення суду у повному обсязі, про що повідомити державного виконавця у строк до 19.08.2020 року (а.с.95-96).

19.08.2020 року на адресу відповідача надійшов лист від Маріупольського об`єднаного УПФУ Донецької області за вих.№0580-19-8/11067 від 18.08.2020 року, яким боржник повідомив, що доплата за рішенням суду в сумі 72 031,41 грн., як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування, буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу (а.с.97-98). Тобто, боржником вжито всіх залежних від нього заходів з метою виконання рішення суду.

06.10.2020 року державним виконавцем в порядку, визначеному статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн., якою зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду без поважних причин (а.с.106-107).

Фактичні обставини справи сторонами не заперечуються. Підставою виникнення даного спору є накладення відповідачем на позивача штрафу в розмірі 5100 грн. за невиконання без поважних причин у встановлені державним виконавцем строк рішення суду у виконавчому провадженні ВП №60370713.

З урахуванням встановлених у справі обставин, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства, в тому числі, віднесена обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною першою статті 255 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюються Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VІІІ).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до частини 6 статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з частиною 1 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

При цьому, приписами частини 2 вказаної статті визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення

Предметом спору у цій справі є перевірка правомірності оскаржуваної постанови про накладення штрафу у ВП №60370713 від 06.10.2020 року.

Вирішуючи справу, суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, якщо судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

За матеріалами справи встановлено, що пенсійним органом (позивачем) не заперечується факт невиплати стягувачеві присуджених судовим рішенням грошових коштів, а лише зазначається, що невиконання судового рішення в частині виплат грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку, на думку позивача, не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Проте, суд вважає, що пенсійний орган, як орган державної влади, зобов`язаний у повному обсязі виконувати судові рішення, що набрали законної сили, а доводи позовної заяви є недоведеними, перекрученими та такими, що не відповідають приписам закону.

Зокрема, повноваження позивача визначені Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 року № 28-2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486.

Відповідно до пункту 4 вказаного Положення Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі:

забезпечує надходження від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших коштів, ведення обліку їх надходжень та платників відповідно до законодавства; ПЛАНУЄ ДОХОДИ ТА ВИДАТКИ КОШТІВ ФОНДУ В РАЙОНІ (МІСТІ), У МЕЖАХ СВОЄЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ЗАБЕЗПЕЧУЄ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ ФОНДУ (підпункт 2);

забезпечує ведення бухгалтерського обліку з виконання доходів і видатків, кошторису видатків на утримання управління Фонду та своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність головним управлінням Фонду (підпункт 5);

ПРИЗНАЧАЄ (ЗДІЙСНЮЄ ПЕРЕРАХУНОК) І ВИПЛАЧУЄ ПЕНСІЇ, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства (підпункт 7);

ЗАБЕЗПЕЧУЄ СВОЄЧАСНЕ І В ПОВНОМУ ОБСЯЗІ ФІНАНСУВАННЯ ТА ВИПЛАТУ ПЕНСІЙ, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункт 8);

здійснює стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів (підпункт 9).

Згідно з пунктом 12 Положення Управління Фонду є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

З наведених норм Положення жодним чином не випливає, що об`єднане управління Пенсійного фонду України, яким є боржник у виконавчому провадженні (позивач у цій справі), є особою з обмеженою правосуб`єктністю, або такою, за зобов`язаннями якої встановлена субсидіарна відповідальність органу вищого рівня тощо.

Крім того, суд враховує, що дії та рішення, яким було порушено право стягувача, боржник вчиняв самостійно, отже, самостійно має і відновлювати порушене право шляхом належного виконання судового рішення.

Також суд зазначає, що статтею 2 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначена структура системи пенсійного забезпечення в Україні, яка складається з трьох рівнів: перший рівень - солідарна система загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.

У статті 1 Закону № 1058-IV, зокрема, визначені терміни:

пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати;

пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Водночас, Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 БК України).

У статті 5 БК України закріплена структура бюджетної системи України, відповідно до якої бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

З наведених підстав, враховуючи, що виконання судового рішення у справі №200/7224/19-а (в межах ВП №60370713) стосується виплати стягувачеві пенсії із солідарної системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, підкреслені у позовній заяві та листуванні з відповідачем посилання позивача на положення Бюджетного кодексу України жодним чином не стосуються обставин справи, оскільки виконання вказаного судового рішення щодо заборгованості з пенсії не стосується виплат, які здійснюються з Державного бюджету України.

Отже, на такі виплати положення Бюджетного кодексу України не розповсюджуються.

З аналогічних підстав суд не застосовує висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 404/3663/13-а та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проте, у справі №404/3663/13-а підлягало виконанню судове рішення на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а у справі №420/70/19 на підставі постанови КМ України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Тобто, у зазначених справах виконання судового рішення було пов`язано з відповідним фінансуванням саме з Державного бюджету України, через що Верховний Суд дійшов висновків про відсутність вини органу Пенсійного фонду у невиконанні таких судових рішень.

Натомість, у цій справі вказані обставини відсутні, оскільки виплата пенсії за виконавчим листом №200/7224/19-а у межах виконавчого провадження ВП №60370713 не стосується фінансування з Державного бюджету.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання пенсійного органу на відсутність відповідних асигнувань для виплати призначеної пенсії, як на обставину, що звільняє його від відповідальності за невиконання судового рішення, оскільки такі посилання не підтверджені жодним належним доказом, яким можливо встановити обсяги відповідних фінансувань, кошториси тощо.

В даному випадку самостійно визначена суб`єктом владних повноважень неможливість виконати судове рішення, що набрало законної сили, не є поважною підставою для його невиконання, а наявність інших поважних причин позивачем не доведена.

Посилання позивача на направлені ним листи до пенсійного органу вищого рівня з інформацією про необхідність виділення коштів для виконання рішень суду, в тому числі і щодо ОСОБА_1 в розмірі 72031,41 грн. (від 30.07.2020 року №0580-08-9/8498; від 28.08.2020 року №0580-08-9/11937; від 25.09.2020 року №0580-08-9/15829; від 08.10.2020 року №0580-08-9/17700), не можуть свідчити про виконання судового рішення незалежно від змісту таких листів (інформаційні, роз`яснювальні, рекомендаційні, вітальні тощо). Адже, за своїм змістом рішення суду у справі №200/7224/19-а покладає зобов`язання з виплати пенсії саме на Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, а не на жодну іншу особу.

В свою чергу, у разі існування обставин, що дійсно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, пенсійний орган у справі мав право звернутись до суду із заявою про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення.

Крім того, суд бере до уваги правові висновки Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) та у справі №59498/00 «Бурдов проти Росії». Зокрема, ЄСПЛ у вказаних рішеннях зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Доводи позивача, що накладення на нього штрафу не сприяє виконанню рішення суду про виплату пенсії стягувачеві, суд також вважає необґрунтованими, оскільки оскаржений штраф встановлений Законом, який прийнятий вищим законодавчим органом України. Отже, саме до компетенції законодавчого органу відноситься питання умов, доцільності та обґрунтованості встановлення певної юридичної відповідальності осіб за те чи інше правопорушення.

Крім того, загальною метою юридичної відповідальності є загальна та спеціальна превенція, коли застосування відповідальності примушує порушника до дотримання законодавства та сприяє дотриманню закону іншими особами.

Тому, застосування до позивача юридичної відповідальності у вигляді штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин не суперечить меті та умовам такої відповідальності.

З наведених підстав суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції діяв відповідно до своїх повноважень, визначених законом, з урахуванням фактичних обставин, встановлених в ході виконавчого провадження.

Відповідно до статті 139 КАС України, через відмову у задоволенні позову відсутні підстави для розподілу понесених позивачем судових витрат.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 287, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27 «а», код ЄДРПОУ 42171861) до Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61002, Харківська область, м. Харків, вул. Я.Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 43315445) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу у ВП № 60370713 від 06.10.2020 року - відмовити.

Рішення складено та підписано 04 грудня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов