Рішення № 93431157, 10.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року Справа № 160/14645/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить суд:

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-309523-55У від 10.02.2020р. про сплату ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 29 293,44 грн.

В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що 03.11.2020р. під час ознайомлення в Заводському відділі ДВС міста Кам`янське із матеріалами виконавчого провадження №61783059 нею було отримано копію вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-309523-55У на суму 29 293 грн. 44 коп. Позивач була дійсно зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 20.06.2013р., проте фактично останні 5 років не здійснювала підприємницьку діяльність. 19.10.2020 року підприємницьку діяльність ОСОБА_1 припинено власним рішенням підприємця. Позивачем зазначено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області порушені строки обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі більше 10 грн. Однак, контролюючим органом вимога про сплату боргу (недоїмки) на адресу позивача не направлялася тривалий час, а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за цей час значно зростала.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

02.12.2020 року Головне управління ДПС в Дніпропетровській області надало до суду відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначено, що з 21.06.2013 по 19.10.2020 ОСОБА_1 перебувала на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування. За спірний період позивачка не подавала будь-якої звітності. Оскаржувана вимога №Ф-309523-55У від 10.02.2020р. включає 8448 грн. нарахування за 2017 рік + 9828,72 грн. нарахування за 4 квартали 2018 року + нарахування за 4 квартали 2019 року на суму 11016,72 грн. та станом 31.01.2020 сума недоїмки становить 29 293,44 грн. Спірна вимога була направлена позивачу засобами поштового зв`язку, та отримана особі ОСОБА_2 відповідно до підпису (дівоче прізвище позивача) ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач зазначив, що не отримання доходів від підприємницької діяльності та взагалі не здійснення підприємницької діяльності не є підставою для несплати єдиного внеску у розмірі не менше мінімального, оскільки це суперечить приписам п. 2 ч.1 ст. 7 Закону №2464. Враховуючи вищевикладене, оскаржувана вимога є такою, що винесена на законних підставах, а нарахування здійснені в межах чинного законодавства.

07 грудня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивачка на спростування доводів відповідача про отримання спірної вимоги 26.02.2020 року надала докази про те, що 02.02.2020року вона вилетіла з України до Йорданії (сторінка 12 паспорту) та повернулась лише 26.09.2020р. (сторінка 15 паспорту), про що свідчать відповідні відмітки митниці у паспорті для виїзду за кордон. Таким чином, не могла отримати спірну вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області, оскільки у зазначений податковим органом період знаходилась за межами України. 03.11.2020року ОСОБА_1 виявила, що її банківський рахунок арештовано та під час ознайомлення в Заводському відділі ДВС міста Кам`янське із матеріалами виконавчого провадження №61783059 позивачем було отримано копію вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-309523-55У на суму 29 293 грн. 44 коп.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом, на підставі відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлено, що ОСОБА_1 (далі – позивач) зареєстрована як фізична особа-підприємець з 20.06.2013 р. за основним видом діяльності за КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах, переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

10.02.2020 року на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI ГУ ДПС у Дніпропетровській області (далі-відповідач) позивачу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-309523-55У на загальну суму боргу 29293,44 грн (а.с.11).

19.10.2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 2002230060002019818 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За даними особової картки платника податків нарахування єдиного внеску здійснювалось: за 2017 рік по строку 09.02.2018 за звітний рік в сумі 8448 грн.;

за 1 квартал 2018 року по строку 19.04.2018 - 2457,18 грн.( мінімальна заробітна плата 2( року 3723 х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2457,18 грн.); за 2 квартал 2018 року по строку 19.07.2018 - 2457,18 грн. за 3 квартал 2018 року по строку 19.10.2018 - 2457,18 грн. за 4 квартал 2018 року по строку 21.01.2019 - 2457,18 грн.

за 1 квартал 2019 року по строку 19.04.2019 - 2754,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2§ року 4173 х 22 відсотки = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2754,18 грн.) за 2 квартал 2019 року по строку 19.07.2019 -2754,18 грн. за 3 квартал 2019 року по строку 21.10.2019 -2754,18 грн. за 4 квартал 2019 по строку 20.01.2020 - 2754,18 грн.

Отже, вказана вимога включає 8448 грн. нарахування за 2017 рік + 9828,72 грн. нарахування за 4 квартали 2018 року + нарахування за 4 квартали 2019 року на суму 11016,72 грн. та станом 31.01.2020 сума недоїмки становить 29 293,44 грн.

Не погодившись з прийнятою контролюючим органом вимогою від 10.02.2020 року № Ф-309523-55У позивачка звернувлась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У зв`язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 1 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Таким чином, статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Фізична-особа підприємець, зареєстрована в установленому порядку, яка має право здійснювати підприємницьку діяльність і перебуває на загальній або спрощеній системі оподаткування, вважається платником єдиного внеску і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу (за умови, що така особа не є найманим працівником).

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі №480/4656/18; адміністративне провадження №К/9901/25355/19, від 11 листопада 2020 року у справі №120/1409/20-а; адміністративне провадження №К/9901/23016/20.

Таким чином на позивача у спірних правовідносинах законодавчо покладено обов`язок самостійного визначення бази для нарахування ЄСВ, але її розмір може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Судом встановлено, що 19.10.2020 до Єдиного державного реєстру внесено запис щодо рішення фізичної особи підприємця про припинення підприємницької діяльності, а отже у період з 20.06.2013 року по 19.10.2020 року позивач перебувала на обліку у відповідача, як діюча фізична особа підприємець на загальній системі оподаткування.

Отже, позивач як фізична особа підприємець, повинна була сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як фізична особа підприємець.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-309523-55У від 10.02.2020 року сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає п. 3 Розділу VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Судом встановлено, що позивачем сплата сум визначених у вимозі не здійснювалась.

За таких обставин, встановлений Законом №2464-VI обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску позивачем у спірних правовідносинах виконано не було.

Згідно із п. 4 розділу VI Інструкція N 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При цьому, судом враховано також і посилання позивача на п. 4 розділу VI Інструкції N 449, згідно якого у випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції (до яких входять і фізичні особи-підприємці), протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року справа N 826/11623/16.

Як вбачається із матеріалів справи, спірну вимогу, яка включила нарахування за 2017 - 2019 р.р., сформовано контролюючим органом лише 10.02.2020 року, при цьому доказів того, що позивачу своєчасно направлялись вимоги з моменту виникнення недоїмки, суду не надано.

Однак, суд зазначає, що вказане процедурне порушення не впливає на законність самої вимоги та не звільняє платника від обов`язку сплачувати відповідні зобов`язання.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року справа № 440/1256/19 та від 14 березня 2019 року № 826/12543/17.

Водночас, обов`язок сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу виник у позивача не у зв`язку з прийняттям оскаржуваної вимоги, а в силу вимог закону, а тому є передбачуваним наслідком правозастосування та не може бути визнаний надмірним тягарем.

Суд враховує також положення статті 68 Конституції України, відповідно до яких кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Крім того, суд враховує правовий висновок, сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 04.12.2019 у справі N 440/2149/19, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на викладене, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-309523-55У від 10.02.2020 року є правомірною і скасуванню не підлягає.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищезазначені висновки суду, оскільки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваної вимоги, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 10.02.2020 року № Ф-309523-55У.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а, ІК в ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев