Ухвала суду № 93431056, 09.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

09 грудня 2020 року Справа 160/16273/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07.12.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

-визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2472-54/415 від 10.11.2020 року щодо сплати ОСОБА_1 недоїмки з єдиного соціального внеску в сумі 32741,41 грн., №Ф-2472-54/415 від 11.02.2020 року щодо сплати ОСОБА_1 недоїмки з єдиного соціального внеску в сумі 29293,44 грн. та №Ф-2472-54/415 від 12.11.2018 року щодо сплати ОСОБА_1 недоїмки з єдиного соціального внеску в сумі 15819,54 грн.

Одночасно з поданням позовної заяви позивач звернувся із клопотанням про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

В обгрунтування клопотання позивач зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду для оскарження податкових вимог №Ф-2472-54/415 від 11.02.2020 року та №Ф-2472-54/415 від 12.11.2018 року у зв`язку з відсутністю установленої практики Верховного Суду стосовно питання оскарження аналогічних податкових вимог, також у зв`язку з відсутністю коштів для оплати судового збору.

Відповідно до пунктів 3 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши позовну заяву на відповідність зазначеним вимогам закону, судом встановлено, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Як вбачається з матеріалів доданих до позовної заяви, ОСОБА_1 оскаржує вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ №Ф-2472-54/415 від 10.11.2020 року, №Ф-2472-54/415 від 11.02.2020 року та №Ф-2472-54/415 від 12.11.2018 року, винесені ГУ ДПС у Дніпропетровській області та ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Проте, суд зазначає, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ №Ф-2472-54/415 від 10.11.2020 року позивач отримав 21.11.2020 року, що підтверджується випискою за трекномером відправлення з офіційного сайту служби поштового зв`язку АТ «УкрПошта».

Позовна заява надіслана до суду засобом поштового зв`язку АТ «Укрпошта» 03.12.2020 року, про що свідчить оригінал конверта відправлення, який наявний в матеріалах справи.

Суд зазначає, що строк звернення до суду зі позовною вимогою про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ №Ф-2472-54/415 від 10.11.2020 року позивачем пропущено на 2 дні.

З огляду на даний факт, суд вважає за необхідне зазначити, що строк пропущений позивачем звернення до суду для оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ №Ф-2472-54/415 від 10.11.2020 року є незначним, а порушені питання у позові є важливими для позивача, отже суд дійшов висновку про поновлення позивачу пропущеного строку звернення до адміністративного суду із позовною вимогою про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ №Ф-2472-54/415 від 10.11.2020 року.

Щодо клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду для оскарження податкових вимог №Ф-2472-54/415 від 11.02.2020 року та №Ф-2472-54/415 від 12.11.2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 6-7 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абз. 12 ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 08.08.2019 у справі №480/106/19, у постанові Верховного суду від 17.07.2019 у справі №0740/1050/18.

Щодо обґрунтувань, наведених позивачем в клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд зауважує наступне.

Відсутність установленої практики Верховного Суду стосовно питання оскарження аналогічних податкових вимог є необґрунтованою підставою для пропуску встановленого строку звернення до суду з даною позовною заявою, оскільки дана підстав ніяк не залежать від обмеження особи в зверненні до суду та не пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

Щодо відсутності коштів для оплати судового збору як підстава для поважного пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд зауважує, що зазначена підстава повинна бути підтверджена належними доказами, які обґрунтовують доводи позивача щодо неможливості сплатити судовий збір при зверненні до суду з даною позовною заявою вчасно.

При цьому, суд зазначає, що згідно ч. 6. ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Також, суд повідомляє, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Днем, коли особа дізналась про порушення свого права, - є день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Суд звертає увагу, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.

Отже, як встановлено судом, позивач не звернувся до суду в 10-денний строк, як це встановлено законом, а надав позов пізніше, не маючи на те ґрунтовних та об`єктивних причин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач будучи обізнаним про порушення його прав, свобод чи інтересів оскаржуваними вимогами у встановлений строк звернення до суду не звернувся, доказів обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав.

У рішенні від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід`ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Водночас, практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.06.2018 року у справі №804/6785/15, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.09.2018 року у справі №804/2647/17, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.04.2018 року у справі №813/3695/17.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем, при зверненні до суду із позовними вимогами про оскарження податкових вимог №Ф-2472-54/415 від 11.02.2020 року та №Ф-2472-54/415 від 12.11.2018 року пропущено 10-денний строк, який встановлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відтак, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, та вбачає за необхідне надати можливість позивачу подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи вищевикладене та у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху.

Для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати до суду:

- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із позовними вимогами про оскарження податкових вимог №Ф-2472-54/415 від 11.02.2020 року та №Ф-2472-54/415 від 12.11.2018 року та вказати інші підстави для поновлення строку.

Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду із позовною вимогою про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2472-54/415 від 10.11.2020 року.

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із позовними вимогами про оскарження податкових вимог №Ф-2472-54/415 від 11.02.2020 року та №Ф-2472-54/415 від 12.11.2018 року – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати до суду:

- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із позовними вимогами про оскарження податкових вимог №Ф-2472-54/415 від 11.02.2020 року та №Ф-2472-54/415 від 12.11.2018 року та вказати інші підстави для поновлення строку.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Горбалінський