Рішення № 93429625, 04.12.2020, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/3133/20

Провадження № 2/0274/1287/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"04" грудня 2020 р. м. Бердичів

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого - судді Хуторної І.Ю.,

з участю секретаря Поступайло Х.О.,

представника позивача адвоката Пилипчука В.О.,

представників відповідачів – прокурора Дем`янчука М.С., Бешлея І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердичеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Вінницької області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Управління МВС України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

06.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточнивши позовні вимоги (а.с.42-44), просить стягнути з відповідачів шляхом списання з Державного бюджету України Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на його користь моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури грошові кошти в розмірі 187 059,50 грн.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що 07.10.2015 старшим слідчим СВ Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області майором міліції Матвійчуком А.П. до ЄРДР було внесено відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

09.10.2015 року о 00-25 год. він був затриманий слідчим за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

09.10.2015 року о 17-25 год. слідчим за погодженням з прокурором Козятинської міжрайонної прокуратури Вінницької області Фризюк О.В. йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

Ухвалою слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Городівського А.А. від 11.10.2015 йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 09.10.2015.

29.12.2015 слідчим Матвійчуком А.П. йому було повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України.

30.12.2015 першим заступником Калинівського місцевого прокурора Кордоном О.В. було затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12015020170000558 про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, який в подальшому направлено до Козятинського міськрайонного суду.

Ухвалою слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Крейдіна О.В. від 04.01.2016 запобіжний захід відносно нього змінено з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15.01.2018 в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12015020170000558 від 07.10.2015 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, його виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24.07.2019 вирок залишено без змін.

Під досудовим слідством та судом він перебував з 09.10.2015 по 24.07.2019, що дорівнює 44 місяці 25 днів.

У зв`язку із незаконним переслідуванням протягом майже чотирьох років він хвилювався за свою долю та за долю своїх малолітніх дітей: сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яких утримує він, оскільки його колишня дружина не працює. Він змушений був отримувати кваліфіковану правничу допомогу, що вимагало додаткових зусиль, часу, коштів. У нього суттєво погіршились відносини з оточуючими в чиїх очах він став „злочинцем”, цим самим були порушені його нормальні життєві зв`язки, принижено честь та гідність. Він постійно перебував в нервовій напрузі, погіршився сон та стан здоров`я, він замкнувся, перестав нормально сприймати оточуючих його людей, втратив з ними зв`язки. Для відновлення попереднього психологічного стану, здоров`я та життєвих зв`язків, формування звичного укладу життя необхідно вживати значних додаткових зусиль. Він був змушений брати участь в судових засіданнях, що також є порушенням його життєвого укладу. Під час розгляду справи судами перебував у постійному стресовому стані. Внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності були порушені його законні права гарантовані та захищені міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України.

Враховуючи характер незаконних дій органів досудового слідства та суду, тривалості та глибини душевних страждань, яких він зазнав, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка на час розгляду справи в суді складала 4173 грн., мінімальний розмір шкоди, що визначений законодавцем, складає 187059.50 грн. (4173 грн. Х 44 місяців і 25 днів - час перебування його під незаконним кримінальним переслідуванням).

Ухвалою суду від 21.07.2020 у справі відкрито спрощене провадження з викликом у судове засідання сторін (а.с.47).

Ухвалою суду від 21.09.2020 до участі в справі в якості співвідповідача залучено Управління Міністерства внутрішніх справ України у вінницькій області ( а.с. 105).

14.08.2020 від представника відповідача - Прокуратури Вінницької області до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.55-59), в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що єдиною правовою підставою даного позову є факт незаконного повідомлення про підозру, інших обставин, визначених ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в діях органів поліції, прокуратури та суду немає. Доводи позивача про заподіяння йому моральної шкоди нічим не підтверджені, тому не можуть бути взяті до уваги при винесенні рішення. У відповідності до ст.12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання відшкодування моральної шкоди має вирішуватись судом, який розглядав справу, тобто Козятинським міськрайонним судом Вінницької області.

18.08.2020 від представника відповідача - Головного управління Національної поліції Вінницької області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до постанови КМУ № 730 від 16.09.2015 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ " УМВС України у Вінницькій області ліквідовано та утворено юридичну особу - Головне управління Національної поліції Вінницької області. Станом на сьогоднішній день УМВС України у Вінницькій області знаходиться в стані припинення. Головне управління Національної поліції Вінницької області не являється правонаступником прав та обов`язків УМВС України у Вінницькій області. На сьогоднішній день жодних рішень в порядку КПК України, що свідчать про незаконність дій ГУНП у Вінницькій області, вчинених по відношенню до позивача, немає, тому факт незаконності дій ГУНП на сьогоднішній день не доведений, та відсутні підстави для відшкодування шкоди згідно ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Щодо стягнення моральної шкоди зазначає, що умовами настання такої шкоди є фізичний або психічний вплив на особу, які на сьогоднішній день є відсутніми та не доведеними з боку позивача (а.с.94).

Ухвалою суду від 21.09.2020 у справі залучено співвідповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області.

17.11.2020 від представника відповідача - Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до постанови КМУ № 730 від 16.09.2015 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ " УМВС України у Вінницькій області ліквідовано та утворено юридичну особу - Головне управління Національної поліції Вінницької області. Станом на сьогоднішній день УМВС України у Вінницькій області знаходиться в стані припинення, жодних рішень в порядку КПК України, що свідчать про незаконність дій УМВС України у Вінницькій області, вчинених по відношенню до позивача, немає, тому факт незаконності дій УМВС на сьогоднішній день не доведений та відсутні підстави для відшкодування шкоди згідно ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Щодо стягнення моральної шкоди зазначає, що умовами настання такої шкоди є фізичний або психічний вплив на особу, які на сьогоднішній день є відсутніми та не доведеними з боку позивача.

Представник позивача представник позивача адвокат Пилипчук В.О. у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, за обставин викладених в позовній заяві.

Представник відповідача прокуратури Вінницької області - прокурор Дем`янчук М.С. заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідачів УМВС України у Вінницької області та Головного управління Національної поліції Вінницької області - Бешлей І.В. заперечив щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у письмовому відзиві на позовну заяву та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Від Державної казначейськрї служби України відзив на позовну заяву не надходив.

Суд, з`ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову, з таких підстав.

Судом встановлено, що 07.10.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про вчинення злочину з правовою кваліфікацією за ч.2 ст. 289 КК України (а.с. 9). Згідно фабули: в ніч з 6 на 7 жовтня 2015 року, невідома особа, скориставшись відсутністю власника та інших осіб, скоїла незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме легковим автомобілем ВАЗ-2107 д.н.з. НОМЕР_1 2008 р.в., належного ОСОБА_4 , який знаходився припаркованим в дворі багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 , чим спричинила ОСОБА_4 матеріальної шкоди. Серед осіб, яких повідомлено про підозру значиться ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 в рамках даного кримінального провадження був затриманий Козятинським РВ УМВС України у Вінницькій області 09.10.2015 о 00 годин 25 хвилин за підозрою у вчиненні злочину (а.с.10).

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду від 11.10.2015 відносно підозрюваного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (а.с.11, 12).

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду від 04.01.2016 (а.с.13) відносно підозрюваного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, який полягав у забороні залишати місце постійного проживання в АДРЕСА_2 , у період з 23 до 07 години щоденно без дозволу слідчого, прокурора, суду. Покладено обов`язки: прибувати до Козятинського міськрайонного суду за першою вимогою; не відлучатись з м. Бердичева без дозволу слідчого, прокурора, суду; не відвідувати кафе, бари та інші розважальні заклади.

Відповідно до обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12015020170000558 від 07.10.2015 (а.с.14-19) ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 мав намір викрасти майно, належне ОСОБА_4 на загальну суму 17 741 грн. 00 коп., однак, свій злочинний умисел, направлений на протиправне заволодіння чужим майном, не довів до кінця з причин, незалежних від його волі, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця. ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст.185 КК України - тобто закінчений замах на вчинення таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Вироком Козятинського міськрайонного суду від 15.01.2018 (а.с.9-13) ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України (а.с.22-26).

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24.07.2019 вирок Козятинського міськрайонного суду від 15.01.2018 залишено без змін (а.с.27-31).

Свідок ОСОБА_6 , в судовому засіданні пояснила, що з позивачем вони проживають однією сім`єю, незважаючи на те, що шлюб між ними розірвано. Під час проведення досудового розслідування та суду ОСОБА_1 не вірив, що його виправдають, постійно хвилювався. Коли їхав на суд, прощався із дитиною. Не вірив, що може добитися справедливості, був знервований, пригнічений. Її чоловік раніше притягувався од кримінальної відповідальності, проте після його звільнення з місць позбавлення волі вони стали займатися бізнесом та з кримінальним минулим було покінчено.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».

Згідно з ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу, про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч.1 ст. 43 КПК України виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

Надання особі статусу виправданого зумовлює появу у такої особи певних прав. Частина 3 ст. 43 КПК України передбачає, що виправданий має права обвинуваченого, передбачені ст.42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для захисту на відповідній стадії судового провадження.

Відповідно до ст. 42 КПК України обвинувачений має право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не виправдалися.

В п.1 ч.1 ст. 2 вказаного Закону законодавець закріпив, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає серед інших випадків і у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Оскільки вироком суду позивача було визнано невинним у вчиненні інкримінованих злочинів, суд приходить до висновку, що повідомлені йому підозра та обвинувачення були незаконними, а відтак він потерпав від незаконного переслідування, в тому числі зазнав і моральних страждань на які послався в позовній заяві, а тому на підставі наведених вище норм законодавства вправі вимагати від Держави відповідного відшкодування заподіяної моральної шкоди. Незаконне перебування під слідством і судом призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків ОСОБА_1 , вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, що призвело до душевних страждань.

Зважаючи, що відповідно до позовної заяви моральну шкоду позивачем обраховано, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати у 2019 році, та такий розмір, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» складав 4173 грн, відповідно розмір відшкодування моральної шкоди позивачу згідно Закону становить 189871.50 грн (4173Х45 місяців 15 днів).

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Так як позивач визначив розмір відшкодування йому шкоди, виходячи із мінімальної заробітної плати у 2019 році, а не 2020 року, виходячи із принципу диспозитивної, суд стягує у відшкодування моральної шкоди 187059,50 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) дійшла висновку, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав.

ОСОБА_1 був затриманий слідим Козятинського РВ УМВС України (а.с. 10) та в подальшому досудове розсування у кримінальному провадженні здійснювалося Козятинським ВП Хмільницького ВГУНП у Вінницькій області ( а.с.9).

Таким чином, доводи відповідачів про те, що на день розгляду справи Управління МВС України у Вінницькій області перебуває в стані припинення та Головне управління Національної поліції у Вінницькій області не є правонаступником УМВС у Вінницькій області, а отже вони не є належними, суд відхиляє.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо неможливості розгляду даного позову Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області, з таких підстав.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

За змістом положень частини першої статті 12 Закону країни «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що у разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Разом з цим, обов`язок роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі ухвалення виправдувального вироку покладається на суд, який повинен здійснити це шляхом направлення громадянинові повідомлення одночасно з копією виправдувального вироку, який набрав законної сили. При цьому в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

Відсутність такого роз`яснення (повідомлення) не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом.

Оскільки Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Право позивача на звернення саме до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, суду за місцем свого проживання, гарантоване ч. 4 ст. 28 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підставні, ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача відшкодування шкоди шляхом списання з Державного бюджету України шляхом Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.

Таким чином, кошти на відшкодування моральної шкоди, що завдана ОСОБА_1 незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду підлягає стягненню із Державного бюджету України.

Інші доводи відповідачів не впливають на висновки суду, тому судом не наводиться їх аналіз.

Відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 258-259, 265, 267 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 187 059 ( сто вісімдесят сім тисяч п`ятдесят дев`ять) гривень 50 копійок у відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду або через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня складення повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачі: прокуратура Вінницької області, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909;

Головне управління національної поліції у Вінницькій області, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Театральна, 10, код ЄДРПОУ 40108672;

Управляння МВС України у Вінницькій області, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Театральна, 10, код ЄДРПОУ 0859206;

Державна казначейська служба України, місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Повний текст рішення виготовлено 09.12.2020.

Суддя: І.Ю. Хуторна