Рішення № 93427428, 08.12.2020, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/723/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

08.12.2020 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

у складі: головуючого – судді Вознюка Р.В.,

за участі секретаря судового засідання Басистої Т.В.,

справа № 677/723/20,

сторони у справі:

позивач – акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

вимоги позивача – стягнення заборгованості,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін і ухвалив заочне рішення про таке.

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Звертаючись до суду позивач зазначав, що ОСОБА_1 звернувся до акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі – АТ КБ «ПРИВАТБАНК», банк) з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 29.08.2017. Підписавши заяву, відповідач підтвердив свою згоду на те, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі – Умови та Правила) і Тарифами Банку, які розміщені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Такий договір за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі умови договору банківського рахунку і кредитного договору. Таким чином відповідачка підтвердила, що ознайомлена із названими документами і вони були надані їй у письмовій формі.

Позивач також вказував, що розміщені на сайті банку Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи Банку є публічною офертою, за якою банк публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг. Вступаючи у правовідносини, сторони керувалися нормами про договір приєднання. Приєднання відповідача до угоди і дію договору підтверджує також факт користування відповідачем картковим рахунком, використання кредитних коштів та періодичне погашення заборгованості.

Умови та Правила передбачають можливість зміни кредитного ліміту за рішенням та ініціативою банку, списання коштів з рахунку клієнта за іншими договорами при настанні строку платежів, односторонню зміну банком цих Умов та Правил.

Відповідачу було відкрито кредитний рахунок, надано кредитну картку і встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 50000 грн.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами. Відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошей на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу, однак своїх зобов`язань належним чином не виконувала. Відтак, утворилась заборгованість у сумі 119511,68 грн, з яких: 76079,09 грн – заборгованість за тілом кредиту (76079,09 грн – заборгованість за простроченим тілом, 0,00 грн – заборгованість за поточним тілом), 10680,49 грн – заборгованість за простроченими відсотками, 26584,88 грн – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, 500 грн – штраф (фіксована частина), 5667,22 грн – штраф (процентна складова)

Відповідно до п. 1.1.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення цього договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Покликаючись на вищенаведене, позивач просив стягнути на його користь вказані суми з відповідача.

Заперечень відповідача до суду не надійшло.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Позивач подав клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження за відсутності представника позивача, а також клопотання про огляд веб-сайту.

Відповідач, який повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, в судове засідання повторно не з`явився, відзив на позов не подав та про причини неявки суд не повідомив.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

11.06.2020 ухвалою судді Красилівського районного суду Хмельницької області відкрито провадження у справі і постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

08.12.2020 судом за клопотанням представника позивача проведено огляд веб-сайту.

Сторони в судове засідання не з`явились. Про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідач не скористалася правом на подачу відзиву, причин неявки у судове засідання не повідомила. З матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин відповідно до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення за наявними матеріалами справи.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

ОСОБА_1 звернувся до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (яке в подальшому перейменовано на АТ КБ «ПРИВАТБАНК») за наданням банківських послуг, підписавши 29.08.2017 анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Анкета-заява не містить інформації про те, що відповідач звернувся за отриманням саме кредитних послуг. У цьому документі зазначено, що відповідач згідний із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. В анкеті-заяві також зазначено про те, що відповідач ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згідний з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згідний отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua. Ці обставини підтверджуються наданими позивачем копіями анкети-заяви і паспорта на ім`я ОСОБА_1 ..

21.05.2017 та 23.05.2018 банк видав відповідачу кредитні картки зі строком дії по 05/21 та 04/22 відповідно, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Згідно із довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки старт карткового рахунку відбувся 29.08.2017, кредитний ліміт був встановлений 09.08.2017 у розмірі 50000 грн. У подальшому кредитний ліміт зменшений. Зазначені довідки не містять підпису відповідача.

Факт користування ОСОБА_1 кредитною карткою (трати кредитного ліміту, здійснення розрахунків карткою, внесення коштів на погашення заборгованості) підтверджується наданими банком розрахунком заборгованості і випискою за рахунком.

Разом із позовною заявою позивач подав до суду також витяг з Тарифів, витяг із Умов та Правил надання банківських послуг, які не містять підпису відповідача.

Статус позивача як юридичної особи та отримання банківської ліцензії підтверджується наданими позивачем копіями довідки про включення до ЄДРПОУ, банківської ліцензії №22 від 05.10.2011, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витягу із статуту акціонерного товариства комерційного банку АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Оглядом веб-сайту АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за адресою https://privatbank.ua встановлено, що на момент проведення цього огляду на вказаному сайті за посиланням https://privatbank.ua/terms в розділі «Архів договорів» у форматі pdf-файлів розміщені різні версії Умов та Правил надання банківських послуг станом на різні дати періоду з 2013 по 2020 роки. На сторінці номер 5 цього розділу за активним посиланням «Повний договір (актуальний на 01.06.2016р)» розміщений доступний для скачування pdf-файл з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». У цьому файлі на 2081 сторінці викладені Умови та Правила надання банківських послуг. Дату появи на сайті конкретних версій Умов та Правил надання банківських послуг проведеним судом оглядом достовірно встановити неможливо.

Між сторонами виникли кредитні правовідносини, які врегульовано нормами §§1-2 Глави 16, Глави 52, §1,2 Глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також нормами Закону України «Про захист прав споживачів» (які діяли на момент підписання анкети-заяви ОСОБА_2 ).

V. Оцінка суду

Позивач стверджував, що підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 уклав з позивачем змішаний договір, що містить умови договору банківського рахунка і кредитного договору. Таким чином відповідач приєднався до викладених банком у публічній оферті умов договору і сторони узгодили умови кредитування.

Однак твердження позивача про ознайомлення відповідача з умовами кредитного договору до його підписання і узгодження сторонами умов кредитування спростовуються таким.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержання письмової форми має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою (частина 1 статті 546 ЦК України). Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, сума наданого кредиту, розмір процентної ставки, порядок її нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.

За змістом ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (яка діяла на момент підписання анкети-заяви) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний детально поінформувати споживача у письмовій формі про усі умови кредитування.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У цьому випадку умови кредитного договору, який за своєю суттю є договором приєднання, розробив позивач – АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Такі умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 (справа №342/180/17-ц).

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач просив стягнути з відповідача, крім фактично використаного тіла кредиту (суми, отриманої в борг), заборгованість за процентами на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, ставка яких була визначена договором, а також визначену у договорі пеню. Для визначення конкретних умов договору позивач посилався на долучені до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини кредитного договору. Указані документи засвідчені лише підписом позивача. Підпис відповідача про ознайомлення саме з цими умовами кредитування відступній. Так само відсутній підпис відповідача на довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки.

У анкеті-заяві від 29.08.2017 не зазначено, що відповідач звернувся за отриманням саме кредитних послуг, відтак розмір наданого кредитного ліміту і процентна ставка не вказані, відсутні умови договору про строки повернення коштів і встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання. Водночас, здійснення витрат з кредитного рахунка підтверджується випискою за рахунком. Посилання в анкеті-заяві на те, що Умови та правила, тарифи розташовані в рекламному буклеті, копія якого позивачем не надана, а також на те, що примірник договору відповідач згодна отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту банку, спростовують твердження позивача про те, що умови кредитування були надані відповідачу для ознайомлення у письмовій формі до укладення договору. Не зміг позивач довести і той факт, що додані до позовної заяви Умови та Правила були опубліковані на сайті позивача станом на момент підписання анкети-заяви.

Вирішуючи питання про те, чи узгодили сторони умови кредитування, суд враховує правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у згаданій постанові від 03.07.2019 (справа №342/180/17-ц). Такі ж висновки Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду повторив і в постанові від 09.11.2020 у справі № 369/7143/15-ц. Про актуальність і незмінність такої судової практики зазначено Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в ухвалі про відмову у відкритті касаційного провадження від 26.10.2020 у справі №325/422/20, спір у якій стосувався стягнення заборгованості за кредитом за аналогічних обставин і у якій суд першої інстанції, ухваливши заочне рішення, залишене без змін апеляційним судом, врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у справі №342/180/17-ц.

Так, Велика Палата зазначила, що роздруківки із сайту позивача Умов та Правил, Тарифів належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У згаданій справі Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг – це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Відтак, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору із споживачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (які діяли на момент підписання анкети-заяви) щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок, на думку Великої Палати, не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Згадані Великою Палатою вимоги, передбачені ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» діяли і на момент підписання анкети-заяви ОСОБА_1 .. Як встановлено судом, ті Умови та Правила, на редакцію яких посилався позивач, мають значний обсяг (2081 сторінка). Позивач не надав жодних доказів того, що саме наявні в матеріалах справи Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил мала на увазі відповідач, ознайомився і погодився саме з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Тому суд вважає за можливе у цій справі також застосувати підхід щодо необхідності особливого захисту споживача, як слабшої сторони, і зробити аналогічний висновок про те, що ОСОБА_1 не узгодив із АТ КБ «ПРИВАТБАНК» умови щодо нарахування процентів, неустойки та строку повернення кредиту. Відтак, суд позбавлений можливості визначити, чи вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили наведені АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у позовній заяві умови, зокрема і щодо строку дії договору, можливості одностороннього збільшення кредитного ліміту, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами та неустойки (пені, штрафів).

Як встановлено судом, відповідач здійснював витрати грошових коштів у межах кредитного ліміту, тому зобов`язаний повернути фактично витрачені кошти, виходячи з такого.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України (норми про договір позики застосовуються до кредитних правовідносин в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Витрачені позичальником кошти в межах кредитного ліміту становлять тіло кредиту.

Здійснюючи розрахунки тіла кредиту позивач використовує дві розрахункові величини: «поточне тіло» і «прострочене тіло», які у сумі становлять «тіло кредиту». Як вказав позивач у позовній заяві, прострочене тіло кредиту – це частина використаного кредитного ліміту або вся сума використаного кредитного ліміту, що на конкретну дату мало бути погашено відповідачем, але не погашено, або погашено частково не у повному обсязі.

Проаналізувавши таблиці-розрахунки і виписку за рахунком, суд дійшов висновку, що під поняттям «поточне тіло» розуміється та сума тіла кредиту, яка станом на конкретну дату витрачена чи може бути витрачена позичальником в межах пільгового періоду і в разі повернення якої в межах цього періоду не будуть нараховані проценти як плата за користування кредитними коштами. Під поняттям «прострочене тіло» мається на увазі сума тіла кредиту, яка витрачена позичальником і не погашена в межах пільгового періоду, за використання якої нараховуються проценти як плата за користування кредитними коштами, або тіло кредиту, яке є простроченим (тобто не повернуте в межах визначеного графіку погашення кредиту).

Банк надав суду дві таблиці з розрахунками заборгованості відповідача за різні періоди із різними назвами і кількістю граф у таблиці (за період з 29.08.2017 по 31.08.2019 є (22 графи) і за період з 01.09.2019 по 28.04.2020 (31 графа). Необхідність розділення розрахунку на дві таблиці банк не мотивував, чи однакову методику розрахунку в обох таблицях застосовано – не пояснив. У позовній заяві посилався на суми заборгованості, наведені у другій таблиці за період з 01.09.2019 по 28.04.2020. Однак для визначення суми заборгованості слід враховувати обидві таблиці, оскільки з їх аналізу вбачається, що друга таблиця враховує дані першої таблиці.

Так, у таблиці-розрахунку заборгованості за період з 29.08.2017 по 31.08.2019 є графа «Відсотки погашені за рахунок кредиту». У цій графі зазначено: сума 2030,76 грн на період 01.11.2017-30.11.2017; сума 1725,78 грн на період 01.12.2017-31.12.2017; сума 1837,37 грн на період 01.01.2018 – 31.01.2018; сума 1847,84 грн на період 01.02.2018-28.02.2018; сума 1661,28 грн на період 01.03.2018-31.03.2018; сума 2680,03 на період 01.04.2018-30.04.2018; сума 1760,05 грн. на період 01.05.2018-31.05.2018; сума 1769,97 на період 01.06.2018-30.06.2018; сума 1725,3 грн на період 01.07.2018 – 31.07.2018; сума 1844,19 на період 01.08.2018 – 31.08.2018; сума 2206,25 на період 01.09.2018-30.09.2018; сума 2936,24 на період 01.10.2018-31.10.2018, сума 3823,48 на період 01.11.2018-30.11.2018; сума 3963,6 на період 01.12.2018-31.12.2018; сума 4378,44 на період 01.01.2019 – 31.02.2019; сума 4690, 92 на період 01.02.2019 – 28.02.2019; сума 4539,08 на період 01.03.2019 -31.03.2019; сума 2018,88 на період 01.04.2019- 30.04.2019; сума 4004,4 на період 01.05.2019 – 31.05.2019, сума 4423,39 на період 01.06.2019 – 30.06.2019, сума 4586,1 на період 01.07.2019 – 31.07.2019, сума 5066,33 грн. на період 01.08.2019- 31.08.2019. Згідно із даними виписки з рахунку у вказані періоди в таких сумах відбувалось списання процентів за використання кредитного ліміту за ставкою 3,6 процента. Всього списано таких процентів на суму 65519,68 грн.

Відповідно до частини 1,2 статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Отже, списання коштів з карткового рахунка відповідача мало б відбуватися або за його розпорядженням, або на підставі договору.

Друга таблиця-розрахунок за період з 01.09.2019 по 28.04.2020 також містить графу «Відсотки погашені за рахунок кредиту», однак у цій графі значення за усі дати дорівнюють нулю.

З аналізу наданих банком таблиць-розрахунків і виписки з рахунку можна дійти висновку про те, що розраховуючи загальну суму тіла кредиту, яка підлягає стягненню з відповідача, позивач включив у цю суму не лише витрати коштів у межах кредитного ліміту самим позичальником, а й суми коштів, які банк самостійно списував з кредитного рахунка як проценти за користування кредитними коштами за ставкою 3,6%. Оскільки можливість списання таких коштів самостійно банком і можливість збільшення за рахунок такого списання тіла кредиту, так само як й інші умови кредитування, не узгоджені з відповідачем, то сума таких коштів в розмірі 65519,68 грн. неправомірно включена банком до суми тіла кредиту.

Отже, із зазначеної банком у позовній заяві і розрахунку заборгованості станом 28.04.2020 суми тіла кредиту 76079,09 грн слід вирахувати 65519,68 грн. грн списаних процентів. Відтак, сума тіла кредиту, яка підлягає стягненню з відповідача становить 10 559,41 грн.

В обґрунтування підстави для стягнення з відповідача процентів за прострочений кредит позивач посилався на частину 2 статті 625 ЦК України.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Застосовуючи норми частини 2 статті 625 ЦК України до правовідносин, які виникли між сторонами у цій справі, суд враховує сталу практику Верховного Суду щодо застосування цієї статті, зокрема, висновки, наведені у таких постановах Верховного Суду.

Частина 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, забезпечує права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх постановах вказувала на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу (пункти 6.22, 6.24 постанови Великої Палати Верховного суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16).

У позовній заяві банк зазначив, що в редакції Умов та Правил, що почали діяти з 01.03.2019 згідно з п. 2.1.1.2.12. сторони дійшли згоди, що починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до частиною 2 статті 625 ЦК України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% - для картки «Універсальна», 84% - для картки «Універсальна голд».

Однак, зважаючи на висновки суду про неузгодження сторонами умов кредитування, такі процентні ставки – 86,4% та 84 % – теж не були узгоджені сторонами.

Вирішуючи питання про стягнення процентів за прострочення виконання зобов`язань за кредитом за ставкою 3% річних, яка передбачена у статті 625 ЦК України, за обставин недоведення погодження іншої ставки, суд виходить з такого.

Правовою підставою для стягнення процентів, як міри відповідальності за прострочення зобов`язання, позивач вказав норми частини 2 статті 625 ЦК України, водночас, помилково вважаючи узгодженою з відповідачем процентну ставку в розмірі 86,4%. Саме тому банк просив застосувати для нарахування суми процентів ставку 86,4%.

Вимоги частини другої статті 625 ЦК України мають імперативний характер. Цією правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право сторін у договорі забороняти та не застосовувати вимоги закону, встановлені частиною другою статті 625 ЦК України, вказаною правовою нормою не передбачено. Таких правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 16.04.2020 у справі №914/479/19.

Отже, враховуючи правову природу процентів за прострочення виконання зобов`язань як міри цивільно-правової відповідальності, імперативний характер норм частини 2 статті 625 ЦК України, посилання позивача у позовній заяві на стягнення процентів в порядку цієї статті, суд вважає, що у разі недоведення існування домовленості сторін на застосування до цих правовідносин іншої процентної ставки, для обрахування заборгованості, яка підлягає стягненню, суд повинен застосувати процентну ставку, яка передбачена у частині 2 статті 625 ЦК України – 3% річних.

Водночас, нарахування таких процентів можливе лише в охоронних правовідносинах, тобто за умови прострочення виконання зобов`язань з повернення кредитних коштів. Відтак, потрібно визначити, коли настало прострочення зобов`язання з повернення тіла кредиту.

Як уже встановлено судом, умови кредитування, зокрема і щодо строків повернення кредиту, не були узгоджені сторонами. Не містить строків повернення кредиту й підписана відповідачем анкета-заява. У такому разі до правовідносин сторін слід застосувати норми абзацу 2 частини 1 статті 1049 ЦК України. Згідно із такими, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З урахуванням наведеного, моментом пред`явлення вимоги щодо повернення тіла кредиту слід вважати дату пред`явлення позову до суду, а саме 29.05.2020. Отже, починаючи з 29.06.2020, тобто після спливу тридцятиденного строку, відведеного для виконання вимоги, зобов`язання з повернення тіла кредиту вважаються простроченими. Саме з цієї дати (29.06.2020) у банку виникає право на нарахування процентів відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України. Відтак суму 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, слід обраховувати за період з 29.06.2020 до моменту ухвалення рішення у справі (кількість днів - 163) і така сума становитиме 14146,77 грн (10559,41 грн х 3% : 365 = 86,79 грн /день; 86,79 грн х 163 (кількість днів прострочення)).

Враховуючи викладене, щодо суті позову суд дійшов висновку про підставність стягнення з відповідача лише заборгованості за тілом кредиту в сумі 10 559,41 грн. і 3% річних в сумі 14146,77 грн. за прострочення виконання зобов`язань з повернення тіла кредиту. Підстави для стягнення з відповідача нарахованої заборгованості за процентами, як плати за користування кредитним коштами, пенею і штрафами відсутні, оскільки банк просив стягнути з відповідача саме договірні проценти, пеню і штрафи, а такі умови договору суд визнав неузгодженими.

З врахуванням принципу змагальності і пропорційності цивільного судочинства (статті 11,12 ЦПК України), правил оцінки доказів судом (стаття 89 ЦПК України), вимог щодо обґрунтованості судових рішень (стаття 263 ЦПК України), не може бути підставою для повного задоволення вимог позивача лише відсутність заперечень проти позову з боку відповідача.

Отже, позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача 10 559,41 грн за тілом кредиту і 14146,77 грн 3% річних за прострочення виконання зобов`язання з повернення тіла кредиту, а в задоволенні інших вимог – відмовити.

VI. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено на 20,67% (24706,18 грн. х 100%:119511,68 грн.), а тому з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню судовий збір в сумі 434 грн. 48 коп. (2102 грн. х 20,67% :100).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 264-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» 10 559 гривень 41 копійок заборгованості за тілом кредиту і 14146 гривень 77 копійок 3% річних, а всього кошти в сумі 24706 гривні 18 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» судовий збір в сумі 434 гривень 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Красилівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач – акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 09.12.2020.

Суддя Р. В. Вознюк