Ухвала суду № 93423407, 09.12.2020, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/6268/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Кочко В.К., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Овідіопольська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю, виключення майна зі складу спадкового майна та визнання права власності на майно

ВСТАНОВИВ:

08.12.2020 р. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа №509/6268/20, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Овідіопольська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю, виключення майна зі складу спадкового майна та визнання права власності на майно надійшла у провадження судді Кочко В.К.

Суд вважає, що було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.

Відповідно до положення статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», якою визначено дві вимоги щодо безсторонності суду: по-перше бути об`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву в його безсторонності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Зазначену позицію Європейського суду підтримала і колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у справі №5-15п12.

Також, у рішеннях «Білуха проти України» від 09.11.2006 року, «Ветштайн проти Швейцарії» від 28.10.1998 року ЄСПЛ наголошує, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

За пунктом 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу ( самовідводу) якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.

Суддя під час здійснення судочинства зобов`язаний бути неупередженим та незалежним, не повинен виявляти будь-якої упередженості та особистих переконань керуватися під час прийняття рішення лише вимогами закону та фактами, які ним встановлені.

При таких обставинах виключається можливість розгляду суддею Кочко В.К. вказаної позовної заяви, та суддя Кочко В.К. заявляє самовідвід.

Керуючись ст. 36 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відвести суддю Кочко В.К. від подальшого розгляду вказаної цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Овідіопольська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю, виключення майна зі складу спадкового майна та визнання права власності на майно.

Справу передати на автоматизований розподіл справ між суддями в порядку ст.33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Кочко В.К.