Рішення № 93421984, 04.12.2020, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/7256/18

пр.№ 2/464/42/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.11.2020 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

суддя Тімченко О.В.

секретар судового засідання Бенцак А.О.

справа № 464/7256/18

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3

вимоги: усунення перешкод в участі спілкування та виховання дітей

представники учасників справи:

позивача – адвокат Барабаш Я.Й.

відповідача та третьої особи ОСОБА_3 – адвокат Райхель Р.П.

третьої особи Сихівської районної адміністрації - Зуєв Я.М.

Стислий виклад позицій сторін

Позивач у грудні 2018 року звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просить зобов`язати відповідача не чинити перешкод приймати участь у спілкуванні та вихованні неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Покликається, що відповідач своєю протиправною поведінкою унеможливлює йому можливість брати участь у вихованні дітей, налаштовує їх вороже проти нього, безпідставно подає щодо нього заяви до правоохоронних органів про насильства в сім`ї.

Відповідачем подано відзив, в якому просить відмовити у позові за безпідставністю вимог. Зазначає, що доводи позивача не підтверджені жодними доказами. Покликається, що позивач, маючи доступ до квартири проживання, чинить домашнє насилля та психологічний тиск на неї та дітей.

При розгляді справи у судових засіданнях:

позивач позов підтримав та пояснив, що не має можливості спілкуватися з власними дітьми та їх виховувати, вважає, що діти є засобом заволодіння квартирою;

відповідач пояснила, що позивач самоусунувся від виховання дітей і перестав спілкуватись, вона майже цілий день на роботі, а тому не може чинити жодні перешкоди позивачу спілкуватися фактично з дорослими дітьми;

третя особа ОСОБА_3 , який на день ухвалення рішення набув повноліття, просить в позові відмовити. Пояснив, що мати не чинить батьку жодних перешкод щодо дітей, їх розмова з батьком завжди зводилась зі сторони батька до оговорювання, за судження та образ матері, Батько не цікавився його навчанням та життям, а тому сам не бажає з ним спілкувались. Зазначив, що відношення батька до сестри є аналогічними;

представник відповідача та третьої особи ОСОБА_3 в інтересах своїх довірителів проти позову заперечив;

представник третьої особи Сихівської районної адміністрації як орган опіки та піклування проти позову заперечив, однак у разі задоволення позову підтримав час побачень батька з донькою згідно із наданим висновком.

Процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Тімченко О.В.

Ухвалою суду від 14 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, заяви сторін про допит свідків задоволено.

Ухвалою суду від 25 листопада 2019 року за клопотанням відповідача витребувано у Сихівської районної адміністрації в особі відділу «Служба у справах дітей» Сихівського району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, як органу опіки та піклування, висновок щодо можливості і спрсобів участі батька (позивача) у вихованні дітей та спілкуванні з ними.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2020 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, залучено третьою особою без самостійних вимог ОСОБА_3 , який набув повноліття.

Мотиви та висновки суду

Оскільки позивач заявив вимоги про зобов`язання відповідача не чинити йому перешкоди щодо участі у спілкуванні та вихованні неповнолітніх дітей, то між сторонами виникли сімейні правовідносини, врегульовані наступними законодавчими нормами:

ст.141 СК України - мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу;

ст.153 СК України – мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом;

ч.ч.1-3 ст.157 СК України - питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини;

ст.158 СК України - за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини;

ст.159 СК України - якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами;

ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» - на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці;

ч.ч.1-3 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» - дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

У ході розгляду справи встановлено та учасниками справи визнаються наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , набутої в порядку спадкування за заповітом, де і має зареєстроване місце проживання.

Відповідачка ОСОБА_2 є колишньою дружиною позивача, у шлюбі з яким мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Указане підтверджується наступними письмовими доказами: постановою Апеляційного суду Львівської області від 05 лютого 2018 року у справі № 464/3477/17, яким рішення Сихівського районного суду м.Львова від 05 лютого 2018 року про розірвання шлюбу між сторонами, паспортними даними позивача, свідоцтвами про народження дітей серії НОМЕР_1 від 15 березня 2002 року та № НОМЕР_2 від 18 серпня 2004 року, свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24 січня 2018 року № НОМЕР_3 , витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24 січня 2018 року, актом обстеження умов проживання від 25 лютого 2029 року провідним спеціалістом ВСуСД Сихівського району.

Під час розгляду справи по суті ОСОБА_3 виповнилося 18 років, досяг повноліття, а тому у розумінні Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства» не є дитиною, відносно якого можливо вирішувати питання участі батька у його житті.

Звертаючись із позовом в суд до відповідача про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні неповнолітніх дітей, позивач у порядку ст.ст.12, 81 ЦПК України зобов`язаний з наданням доказів (ст.76 ЦПК України) довести ті обставини, на які посилається, тобто створення відповідачем перешкод йому як батьку спілкуватися та брати участь у їх вихованні.

Наданий позивачем суду лист Сихівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області від 27 вересня 2019 року № К-99/40/03/12/2019 не є належним доказом, адже не містить інформації, яка має значення у справі.

Допитані на клопотання позивача свідки: ОСОБА_5 , сестра позивача, ОСОБА_6 , племінник позивача, ОСОБА_7 , подруга померлої матері позивача, показали, що очевидцями будь-яких перешкод не були. Свідчення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 здебільшого стосувались 2012 року, а також взаємовідносин сторін (колишнього подружжя).

Аналізуючи такі показання суд не може дійти висновку, що такі підтверджують вимоги позивача.

Слід звернути увагу, що у позовній заяві позивач сам стверджує про зустрічі з дітьми, які мали місце, не заперечив щодо доступу до місця проживання дітей (квартири) і у суді. Доводи позову такої зводяться до негативної поведінки відповідача (створення конфліктів відповідачем, застрашування дітей, заборона спілкування), яка нічим не підтверджена і є припущенням, на якому не може ґрунтуватися доказування.

Інших доказів позивачем не надано.

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном (ч.ч.1, 2 ст.171 СК України).

На виконання даних законодавчих вимог в суді заслухано думку неповнолітньої ОСОБА_4 (16 років), яка пояснила, що не любить батька, оскільки кричить на неї та ображає, а також зневажливо говорить про маму. Тому сама не бажає з ним бачитись та розмовляти. Мама ніколи не перешкоджала батьку бачитись з нею, він має таку можливість.

Як передбачено ч.ч.4-6 ст.19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

На виконання даних вимог та п.74 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24 вересня 2008 року, судом витребувано висновок органу опіки та піклування для розв`язання спору.

Згідно із висновком органу опіки та піклування Сихівської райадміністрації № 55 від 27 грудня 2019 року встановлено час зустрічей позивача з донькою: п`ятниця, середа з 16.00 год до 18.00 год, який є обов`язковим до виконання вже протягом 11 місяців. Жодних доводів щодо невиконання такого графіку відповідачем позивач не наводить.

Щодо висновку в частині не чинення матері перешкоди в зустрічах з батьком з донькою, то такий щодо цього питання жодним чином не обґрунтований, не узгоджується із доказами по справі, а тому не приймається до уваги.

Суд за відсутності відповідного рішення компетентного органу критично ставиться до наданих відповідачем листів органів поліції та служби у справах дітей щодо можливих неправомірних дій позивача щодо неї та дітей. Такі не підтверджуються та не спростовують доводів сторін щодо наявності чи відсутності перешкод, заявлених у позові.

Наведене свідчить, що факту наявності перешкод з боку відповідача щодо побачень та спілкуванні з неповнолітньої донькою не встановлено і в цьому суд погоджується з доводами відповідача та її представника.

Позивач, який користується правовою допомогою адвоката, не виконав свого процесуального обов`язку та не надав жодних доказів, які б підтверджували заявлені вимоги про неможливість виконання свого батьківського обов`язку через поведінку відповідача. При цьому, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України). Сам факт звернення позивача до суду не свідчить про порушення його права, таке підлягає доказуванню у встановленому законом порядку.

Реалізуючи, передбачене ст.55 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа указує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При розгляді даної справи судом не встановлено порушення, невизнання чи оспорення відповідачем прав позивача. При цьому суд зауважує, що завданням цивільного судочинства, визначеним ст.2 ЦПК України, є ефективний захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а не ілюзорний.

З урахуванням принципів диспозитивності та змагальності цивільного процесу, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі поданих учасниками доказів, встановивши дійсні обставини справи суд дійшов переконання про відсутність правових підстав для задоволення позову. Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інші наявні у справі письмові докази не є належними, адже не стосуються заявлених вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Розподіл судових витрат

Позивач ОСОБА_1 є особою з ІІ групою інвалідності та в силу положень ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Оскільки у позові відмовлено, а тому в силу положень ст.141 ЦПК України судові витрат із сплати судового збору покласти на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в участі спілкування та виховання дітей.

Судові витрати у справі покласти на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.354 ЦПК України). Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень ЦПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ;

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, ЄДРПОУ 25258931, м.Львів, пр.Червоної Калини, 66;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 04 грудня 2020 року.

Суддя О.В.Тімченко