Рішення № 93418937, 30.11.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2058/20

Справа №754/11528/19

РІШЕННЯ

Іменем України

30 листопада 2020 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Івченка В.А.

за участю представників позивача Білик І.О. , Темченка М.Г. , Качкурова С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулись до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 06.08.2019 провадження у цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 30.09.2020 призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач ОСОБА_4 є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячої води. Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № 630 від 21.07.2005 року. Відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, яка складає 39588,89грн, з яких: заборгованість за послуги централізованого опалення у розмірі 38896,30, інфляційна складова боргу у розмірі 548,56грн, 3% відсотки річних у розмір 144,03грн . У зв`язку з викладеним позивач просить суд стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за послуги централізованого опалення у розмірі 38896,30грн, інфляційну складову у розмірі 548,56грн, 3% річних у розмірі 144,03грн та судові витрати.

15.10.2019 до суду надійшов відзив від відповідача ОСОБА_4 відповідно до якого зазначено, що на виконання Договору № 164012901050100 від 02.09.2019 про розстрочення заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, що був укладений Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" в особі Комунального концерну "Центр комунального сервісу", що діє на підставі договору надання послуг №995/ЕЗ-19 від 15.03.2019, в особі бухгалтера ОСОБА_5 , діє на підставі довіреності № 02/05/19-92 від 02.05.2019 (Виконавець) з однієї сторони, та моїм чоловіком, громадянином ОСОБА_6 , що є співвласником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності (Споживач), з другої сторони, були здійснені оплати: 3241,36грн - 09.09.2019, 3241,36грн - 10.10.2019, відповідно вищезазначеного договору. У зв`язку з викладеним відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, застосувавши строк позовної давності.

17.12.2019 до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача Білик І.О. відповідно до якої зазначено, що відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги з централізованого опалення, в результаті чого за період з жовтня 2018 року по червень 2019 року утворилась заборгованість, яка станом на 01.07.2019 складає 38896,30грн, що підтверджується довідкою про стан розрахунків за спожиту теплоенергію та є додатком до позову. 02.09.2019 між КП «Київтеплоенерго» в особі Комунального концерну Центр комунального сервісу» та ОСОБА_6 було укладено договір N'9164012901050100 про розстрочення заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води. Так, 09.09.2019, 10.10.2019 та у листопаді 2019 року, відповідачем здійснена оплата за послуги з централізованого опалення (ЦО) в розмірі 3 241,36грн, відповідно до вищезгаданого договору. Договір про розстрочення заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води № НОМЕР_1 було укладено 02.09.2019 на суму боргу, яка є предметом позову, а саме 38896,30грн, станом на 01.07.2019. Однак, відповідач не сплатив інфляційна складова боргу та 3% річних. У зв`язку з викладеним просять суд задовольнити позовні вимоги.

24.11.2020 до суду надійшла заява від представника позивача Качкурової С.В. відповідно до якої зазначено, що згідно розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.11.2020, оплата в розмірі 46334,14грн, здійснена за період з вересня 2019 року по листопад 2020 року. Отже, відповідачем здійснена оплата основної суми боргу після подання позивачем позовної заяви до суду. У зв`язку з викладеним представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача інфляційну складову та 3% річних у розмірі 692,59грн та судові витрати.

Представники позивача Білик І.О. , Темченка М.Г. в судових засіданнях підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві. 24.11.2020 до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, просили задовольнити позовні вимоги.

Відповідачка ОСОБА_4 в судові засідання не з`явилась, 15.10.2019 до суду надійшов відзив від відповідача відповідно до якого зазначила, що заперечує проти позовних вимог, посилаючись на докази та обставини, які викладені у відзиві, просить розглядати справу у її відсутності.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши учасників справи, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Предметом діяльності КП Виконавчого органу Київської міської ради «Київтеплоенерго», відповідно до статуту, затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 13.05.2016 року № 323 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 27.06.2019 року №1160), є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії (п. 2.2.1 статуту).

З 01.05.2019 року введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189. Пунктом 3 розділу VI «прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Договір за правилами цього Закону між позивачем та відповідачем не укладався, а тому діє договір укладений до 01.05.2019 року.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Відповідно до пункту 8 зазначених Правил, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Частиною четвертою статті 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує.

Зміст положення частини четвертої статті 319 ЦК України про те, що власність зобов`язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Статтею 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ № 45 від 24.01.2006 року, визначено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов`язаний оплатити надані житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.

Як убачається із позовної заяви, позивач просить стягнути заборгованість з ОСОБА_4 , як споживача послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води квартири АДРЕСА_2 , виконавцем послуг за якими є позивач.

Однак відповідно до свідоцтва на право власності, видане Головним управління житлового забезпечення Виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 25.05.2012, квартира АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності в рівних частинах ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Зокрема 02.09.2019 між КП «Київтеплоенерго» в особі Комунального концерну Центр комунального сервісу» та ОСОБА_6 (одним із власників) було укладено договір №164012901050100 про розстрочення заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води.

Відповідно до пункту 1 договору №164012901050100 від 02.09.2019 споживач визнає та підтверджує заборгованість перед «Виконавцем» за послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, станом на 01.09.2019 в розмірі 0,00грн (в тому числі за послуги з централізованого опалення у розмірі 38896,30грн (у разі наявності у приміщені теплового лічильника, взяті за розрахунок показники - 24714,00 Гкал) та постачання гарячої води у розмірі - 0,00грн (у разі наявності лічильника, взяті за розрахунок : - м?).

Згідно із договору №164012901050100 від 02.09.2019 споживач має право достроково сплатити заборгованість в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом установлено, що ОСОБА_6 виконав свої зобов`язання за договором №164012901050100 від 02.09.2019 про розстрочення заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, який був укладений через місяць після подання позовної заяви до Деснянського районного суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 , що підтверджується квитанціями про сплату заборгованості та заявою представника позивача Качкурова С.В. , яка була подана до суду 24.11.2020.

Крім того суд зазначає, що частина 2 статті 16 ЦК України встановлює перелік цивільно-правових (матеріальних) способів захисту прав та інтересів. Їх суть полягає у тому, що за їх допомогою відновлюється майновий стан особи, усуваються перешкоди на шляху здійснення права або невизначеність правового стану та фактів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернувся позивач, так і від характеру його порушення.

Способом захисту порушеного суб`єктивного права позивачем обрано стягнення заборгованості з одного із власників квартири АДРЕСА_2 , відтак, позивач в силу положень статті 12 ЦПК України зобов`язаний довести порушення його прав та інтересів внаслідок саме споживання послуг лише відповідачем (одним із власників квартири), чому саме таким способом захисту прав буде відновлено його право за надання послуг.

Однак, враховуючи встановлені обставини по справі, та те, що позивачем не залучені до справи інші співвласники квартири як співвідповідачі, а судом встановлено, що відсутні докази, що саме ОСОБА_4 , як одна із власників квартири АДРЕСА_2 має заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та повинна одноособово їх сплачувати, відтак відсутні підстави стягнення з відповідачки 3% річних та інфляційну складову боргу на підставі ст. 625 ЦК України.

Отже суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, вони в такому вигляді не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного законодавства України, оскільки представниками позивача не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 77-80 ЦПК України.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

З огляду на вказані обставини, що не були спростовані позивачем в процесі розгляду справи, позовні вимоги Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови в позові покладається на позивача.

Керуючись Конституцією України, Житловим кодексом України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", статтями 11, 319, 322, 526, 599, 610, 625, 626, 629 ЦК України, статтями 4, 7-12, 19, 77-81, 141, 263-265 ЦПК України -

УХВАЛИВ:

У позові Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Судовий збір покладається на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання через Деснянський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", місцезнаходження за адресою: м.Київ, площа І.Франка,5, ЄДРПОУ 40538421.

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2020, у відповідності до частини 5 статті 268 ЦПК України.

Суддя В.В. Бабко