Вирок № 93418033, 09.12.2020, Черкаський районний суд Черкаської області

№697/2553/19

1-кп/707/272/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2020 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі: Головуючого судді Тептюка Є.П., при секретарі Федоровій Л.С.,за участі: прокурора Лук`ященка Ю.І.,обвинуваченого ОСОБА_1 ,потерпілогоОСОБА_2 ,представника потерпілогоШишки Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019250160000462 від 04.08.2019 щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Підставки, Золотоніського району, Черкаської області, проживаючий по АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з вищою освітою, працює кочегаром, одружений, маючий на утриманні трьох малолітніх дітей, постраждалий від аварії на ЧАЕС 4 категорії, не судимий,

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 04.08.2019, близько 14 години 20 хвилин, керуючи автомобілем марки «ЗАЗ VIDA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по ґрунтовій дорозі від території власного домоволодіння, що по АДРЕСА_1 в напрямку автомобільної дороги з покриттям «Р-10 - ст. Таганча» та під`їхавши до перехрестя нерівнозначних доріг, діючи необережно, в порушення вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі Правила дорожнього руху) в редакції, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення, згідно з яким «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху» перед виїздом на головну дорогу не переконався у безпечності свого маневру та в порушення вимог пункту 16.1 Правил дорожнього руху, згідно з яким «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху» не надав переваги в русі автомобілю марки «ВАЗ 2109» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що здійснював маневр обгону та рухався по зустрічній смузі руху в напрямку центру с. Таганча, частково виїхав на головну дорогу та допустив зіткнення з вказаним автомобілем. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 відповідно до висновку судово-медичної експертизи №02-01/980 від 24.09.2019 отримав тілесні ушкодження у вигляді травми грудної клітки з переломом грудної клітки зі зміщенням уламків, що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 10.1, 16.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді отримання потерпілим ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

З огляду на формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 вину у вчинені злочину визнав повністю та пояснив, що 04.08.2019, близько 14 години 20 хвилин, керуючи автомобілем марки «ЗАЗ VIDA» д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по від території власного домоволодіння, що по АДРЕСА_1 під`їхавши до перехрестя нерівнозначних доріг він з другорядної дороги виїхав на головну дорогу і сталося ДТП.

Цивільний позов потерпілого, щодо відшкодування моральної шкоди визнав частково в розмірі 5000,00 грн.

Окрім повного визнання обвинуваченим своєї вини, встановлені судом обставини підтверджуються такими безпосередньо дослідженими доказами, наданими стороною обвинувачення.

Показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що 04.08.2019 року він їхав за кермом автомобіля «ВАЗ 2109», рухався по головній дорозі, перед ним рухався автомобіль з увімкненим аварійним сигналом і він почав здійснювати його обгін, в цей час з другорядної дороги виїхав ОСОБА_1 і сталася ДТП.

Документом - протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.08.2019 з додатками, у яких зафіксовано відомості щодо місця ДТП, а також положення транспортних засобів після ДТП та осипу скла й пластмасу.

Протоколом огляду предметів, а саме: автомобіля марки «ЗАЗ VIDA» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки «ВАЗ 2109» реєстраційний номер НОМЕР_2 , в якому зафіксовано ушкодження наявні на автомобілі, концентровані в передніх частинах автомобілів.

Висновком експерта автотехнічних досліджень та криміналістичних досліджень транспортних засобів від 11.09.2019 № 4/489, відповідно до якого до моменту ДТП деталі рульового керування, ходової частини та робочої гальмівної системи передніх коліс автомобіля «ВАЗ 2109» державний номерний знак НОМЕР_2 знаходилися в працездатному стані. Гальмівна система задніх коліс знаходилася у непрацездатному стані, згідно вимог п. 31.4.1 а) Правил дорожнього руху України експлуатація даного транспортного засобу забороняється.

Висновком експерта автотехнічних досліджень та криміналістичних досліджень транспортних засобів від 09.09.2019 № 4/488, відповідно до якого до моменту ДТП деталі рульового керування, робоча гальмівна система та ходова частина автомобіля «ЗАЗ VIDA» д.н.з. НОМЕР_1 знаходилися у працездатному стані.

Висновком експерта від 25.09.2019 № 4/487, відповідно до якого в первинний контакт вступала передня права кутова частина автомобіля ЗАЗ VIDA» державний номерний знак НОМЕР_1 та передня ліва частина автомобіля «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_2 , кут між повздовжними вісями автомобілів в момент первинного контакту знаходився в межах близько 90±5°.

Документом – протоколом слідчого експерименту від 12.09.2019 та додатками до нього у вигляді схеми та фототаблиці, відповідно до яких під час слідчої дії перевірено показання потерпілого ОСОБА_2 щодо місця зіткнення автомобілів, взаємного розташування автомобілів, швидкості руху.

Висновком судово-медичного експерта № 2-01/980 від 24.09.2019, відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді травми грудної клітки з переломом груднини зі зміщенням уламків, що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я. Указані тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів та за давністю виникнення можуть відповідати часу вказаному в ухвалі суду.

Висновком експерта судових автотехнічних досліджень від 27.09.2019 № 4/516, відповідно до якого в дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП, водій автомобіля «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3, п. 12.4 Правил дорожнього руху України.

У дорожній обстановці водій автомобіля ЗАЗ VIDA» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був керуватися вимогами п.п. 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України

За обставин зазначених у постанові про призначення експертизи водій автомобіля «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем ЗАЗ VIDA» д.н.з. НОМЕР_1 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця ДТП.

В причинному зв`язку з виникненням ДТП з технічної точки зору є виїзд автомобіля ЗАЗ VIDA» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 на смугу руху автомобіля «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 на відстані меншій ніж зупиночний шлях автомобіля «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_2 .

За таких обставин суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , передбаченою ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.

Санкцією ч. 1 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд керується вимогами сттаттей 65-67 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання; досудову доповідь органу пробації; характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину та його наслідки, характер допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, який керував транспортним засобом у тверезому стані, вчинив злочин з необережною формою вини, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, офіційно працює, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням обставин, які сприяли вчиненню злочину та проаналізувавши поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, його повне визнання вини, наслідки суспільно-небезпечного діяння, суд доходить висновку що, при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а тому вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити у виді обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами.

При цьому, в даному випадку, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про можливість для звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та встановленням іспитового терміну.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до ПАТ УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про стягнення в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 13031,82 грн (витрати на лікування), 28940,00 грн. (витрати на ремонт автомобіля) та 2500,00 грн. (витрати за проведення експертизи).

Крім того ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до ПАТ УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» та ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в розмірі 75000,00 грн.

Представником ПАТ УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» надано відзив на позовну заяву, в якому вони заперечили проти задоволення позову повністю.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав позов, крім вимоги про стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги адвоката, дану вимогу просив залишити без розгляду.

ОСОБА_4 в судовому засіданні цивільний позов визнав частково в сумі 5000,00 грн.

Вирішуючи обґрунтованість заявлених цивільних позовів суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частинами 1 та 3 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У зв`язку із цим, суд приймає до уваги правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 (справа № 755/18006/15-ц), в пунктах 69, 71-73 якої зазначено, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон) порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону).

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до приписів ст. 23 Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Статтею 261 згаданого Закону, передбачено, відшкодування страховиком моральної шкоди потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди.

Потерпілим до відшкодування заявлена шкода, прямо передбачена п. 22.1 ст. 22, статтями 23, 261 Закону як така, відшкодування за якою здійснюється страховиком у межах страхових сум.

З досліджених судом доказів та встановлених на їх підставі фактичних обставин на цей час не вбачаються підстав для висновку про те, що у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування.

За таких обставин суд вважає, що позов ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди в частині витрат на лікування в сумі 13031,82 грн. підлягає до задоволення, вказана сума доводиться належними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що власником автомобіля «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_5 , який жодним чином не уповноважив ОСОБА_2 на отримання страхового відшкодування, у останнього відсутні будь-які доручення на розпорядження даним транспортним засобом, а лише наявний технічний паспорт, що свідчить лише про надану можливість експлуатації автомобіля. За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_2 в частині стягнення витрат на ремонт автомобіля та витрат на за проведення експертизи вартості збитків задоволенню не підлягає. Проте суд зазначає, що власник автомобіля ОСОБА_5 чи уповноважена ним особа не позбавляється можливості звернутися до страхової компанії з даними вимогами.

Щодо позовних вимог про стягнення з ПАТ УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» відшкодування моральної суд зазначає, що за змістом ст.26-1Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком відшкодовується потерпілом фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, тому позовні вимоги в цій частин підлягають задоволенню на суму 651,59 грн.

Позовні вимоги до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди суд вважає за необхідне задовольнити частково, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 позовні вимоги визнав частково у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. В пункті 9 цієї Постанови зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом враховано, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілому ОСОБА_2 були завдані тілесні ушкодження середньої тяжкості, у зв`язку з чим він тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, був, позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, що принесло йому особливі моральні страждання.

При визначенні розміру моральної шкоди суд приймає до уваги характер правопорушення, ступінь фізичних та душевних страждань, тяжкість вимушених змін у його життєвих відносинах, часу і зусиль, необхідних для відновлення попереднього фізичного стану здоров`я потерпілого, одночасно суд також враховує матеріальний стан ОСОБА_1 . Тому, керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України, беручи до уваги зазначені вище обставини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню, і справедливим відшкодуванням моральних страждань, яких зазнав потерпілий, є відшкодування у розмірі 15000 гривень

Підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає у зв`язку з відсутністю таких клопотань сторони обвинувачення та з огляду на положення статтей 22, 26 КПК України, згідно яких суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У зв`язку із цим, суд стягує з обвинуваченого витрати на залучення експертів на загальну суму 7693,49 грн.

По кримінальному провадженні в ході досудового слідства було визнано речовим доказом і ухвалою слідчого судді від 09.08.2019 року накладено арешт на автомобіль «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіль ЗАЗ VIDA» д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, а тому є підстави скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді від 06.08.2019 року.

Речовий доказ у справі автомобіль «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_2 , який переданий за зберігальною розпискою ОСОБА_2 , залишити в останнього, звільнивши після набрання вироком законної сили від обов`язків за вказаною розпискою.

Речовий доказ автомобіль ЗАЗ VIDA» д.н.з. НОМЕР_1 , який переданий за зберігальною розпискою власнику ОСОБА_1 залишити в останнього, звільнивши після набрання вироком законної сили від обов`язків за вказаною розпискою.

Керуючись статтями 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді у виді 1 (одного) року обмеження волі із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставіст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік.

Відповідно дост. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ПАТ УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про відшкодування витрат на лікування» - задовольнити повністю. Стягнути з ПАТ УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на користь ОСОБА_2 , суму витрат на лікування потерпілого в розмірі 13031 (тринадцять тисяч тридцять одна) грн. 82 коп.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ПАТ УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково .

Стягнути з ПАТ УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в сумі 651 (шістсот п`ятдесят одна) грн. 59 грн.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15000 (п`ятнадцять тисяч) 00 грн у відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із проведенням експертиз у справі , в розмірі 7693 (сім тисяч шістсот дев`яносто три) грн. 49 коп.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді від 06.08.2019 року на автомобіль «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіль ЗАЗ VIDA» д.н.з. НОМЕР_1 .

Речові докази:

-автомобіль «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_2 , який переданий за зберігальною розпискою ОСОБА_2 , залишити в останнього;

-автомобіль ЗАЗ VIDA» д.н.з. НОМЕР_1 , який переданий за зберігальною розпискою власнику ОСОБА_1 залишити в останнього

Згідно зі статтями 376, 392, 393, 395, 532 КПК України, вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: Є. П. Тептюк