Ухвала суду № 93417169, 08.12.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

08.12.2020

Провадження № 1-кп/331/364/2020

ЄУН 331/4277/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2020 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Пивоварової Ю.О.,

при секретарі Здановській К.Ю.,

за участі:

прокурорів Дерев"янко Т.Є.., Пучкова О.С.,

захисника Трофимова В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, -

в с т а н о в и в:

Під час судового засідання захисником Трофимовим В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 заявлено клопотання про визнання протоколу затримання очевидно недопустимим доказом, оскільки фактично його затримали ще о 4.50 годині, він одразу став вимагати забезпечити його захисником, однак поліцейські проігнорували його вимоги, захисника не надали, до центру безоплатної правової допомоги про його затримання не повідомили, що є грубим порушенням права на захист, тому вказаний протокол затримання є очевидно недопустимим доказом. Крім того, зазначили, що під час його затримання були присутні багато осіб, однак вони не зазначені у протоколі. Також час його фактичного затримання не співпадає із часом, який вказаний у протоколі, що є порушеннями норм КПК України.

Прокурори Дерев"янко Т.Є. та Пучков О.С. заперечували проти клопотання сторони захисту, зазначивши, що затримання проводилось на підставі норм КПК України, під час якого проводився відеозапис, право на захист обвинуваченому було забезпечено шляхом призначення захисника із центру безоплатної правової допомоги, який прибув до відділу поліції згодом.

Вислухавши думку учасників судового процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, під час судового засідання був досліджений протокол затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину від 31.05.2017 (т. 3 а.с. 57-67), згідно якого о 6.50 по пр.Соборному, 42 у м.Запоріжжі біля зупинки громадського транспорту "Вулиця Базарна" затримано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та проведено його особистий обшук, під час якого вилучене певне майно, згідно до переліку, викладеному у протоколі. Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від підпису протоколу, під час проведення слідчої дії були присутні поняті, проводилась фотофіксація.

Згідно ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК Українисуд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Оцінюючи протокол затримання особи від 31.05.2017, суд враховує, що дійсно графа на бланку протоколу щодо найменування органу, уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, якого було повідомлено про затримання особи, не заповнена, даних про те, чи дійсно повідомлявся Центр з надання безоплатної вториної правової допомоги у Донецькій та Запорізькій областіх, протокол затримання не містить.

В той же час, як вбачається з копії доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги, особі, яка відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважається затриманою та/або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою від 31.05.2017 ( т.1 а.с. 21) адвоката Трофимова В.В. було призначено для здійснено захисту ОСОБА_1 та доручення видано о 8.07 годин відповідно до повідомлення Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право: 3) на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв`язку з відсутністю коштів на її оплату.

Згідно до ч.4 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Статею 213 КПК України передбачені вимоги щодо того, що уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов`язана негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. У разі неприбуття в установлений законодавством строк захисника, призначеного органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, уповноважена службова особа негайно повідомляє про це відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається із відеозапису з бодікамер патрульних поліцейських, які безпосередньо затримали ОСОБА_1 та у подальшому викликали уповноважену службову особу, а саме: слідчого Олександрівського відділення поліції, дійсно ОСОБА_1 висловив вимогу щодо забезпечення його права на захист, на що йому було повідомлено, що така інформація вже надіслана до Центру з надання безоплатної правової допомоги. Зазначений факт також підтверджеється і дорученням, виданим відповідним центром адвокату Трофимову В.В. на здійснення захисту ОСОБА_1 саме як особи, яка була затримана.

При цьому діюче законодавство не вимагає зупинення слідчої дії - у даному випадку особистого обшуку особи - до прибуття на місце затримання захисника, а вказує лише на необхідність запезпечення конфіденційного спілкування між захисником та підозрюваним до його першого допиту, що і було виконано слідчим належним чином.

Сама по собі відутність у протоколі затримання особи письмового посилання на повідомлення центру з надання правової допомоги про затримання особи не свідчить про порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки вимоги ст. 213 КПК України фактично були виконані слідчим, що перевірено судом під час судового засідання.

Усі інші доводи обвинуваченого та захисника щодо незазначення усіх осіб, які брали участь у його затримання та особистому обшуці, а також виявлення речей не у нього безпосередньо, а на капоті службового автомобіля, не тягнуть за собою визнання доказу очевидно недопустими, а будуть оцінені судом під час аналізу усіх доказів у їх сукупності під час прийняття остаточного рішення по справі.

За таких обставин, підстав для задоволення клопотання захисника та обвинуваченого не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 89, 208, 213, 372 КПК України,

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Трофимова В.В. про визнання протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 31.05.2017 очевидно недопустим доказом відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Ю.О. Пивоварова