Рішення № 93417087, 04.12.2020, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/1348/20

Номер провадження № 2/315/425/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2020 року м. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі:

головуючої судді – Романько О.О.

за участю секретаря судового засідання – Браціло І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2020 року до суду надійшла позовна заява АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 26.12.2012 року відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 700 грн..

14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (ПАТ КБ «Приватбанк») на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (АТ КБ «Приватбанк»).

Далі в позові зазначив, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, згідно доданих до позовної заяви копій Витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витягу з «Тарифів Банку».

Як слідує з позову, відповідач ознайомлений із Умовами та Правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується його підписом у заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому вигляді.

АТ КБ «Приватбанк» вважає, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі.

У порушення умов договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк».

Таким чином, позивач зазначає, що він свої зобов`язання за договором виконав, тоді як відповідач у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором станом на 30.06.2020 року має заборгованість в розмірі 205368,57 грн., з яких: 643,26 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 201225,31 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками, 3500 грн. – нарахована пеня.

Свої вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, ч.1 ст.598, 599, 610, ч.2 ст.615, 629, 1050, 1054 ЦК України.

Прохають суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.12.2012 року станом на 30.06.2020 року в сумі 132027,35 грн., з яких: 643,26 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 131384,09 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками за період з 26.12.2012 року по 31.08.2019 року, та судові витрати у розмірі 2102 грн. – судовий збір.

04.12.2020 року до суду звернулася ОСОБА_1 з заявою про часткове визнання позову, прохала справу розглянути у її відсутність, позовні вимоги задовольнити в частині стягнення тіла кредиту згідно практики Верховного Суду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в тексті позовної заяви та в доданому клопотанні прохали розглядати справу за відсутності представника позивача. На позовних вимогах наполягають у повному обсязі. Проти заочного рішення по справі не заперечують (а.с.4, 53).

Відповідач в судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, 04.12.2020 року надала заяву про часткове визнання позову, прохала справу розглянути у її відсутність, позовні вимоги задовольнити в частині стягнення тіла кредиту згідно практики Верховного Суду.

Виходячи з наведеного, а також положень ч.3 ст.211 ЦПК України, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності сторін.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, надавши їм оцінку, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до таких висновків.

При вирішенні справи суд керується наступним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1 та 2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З матеріалів справи вбачається, що 26.12.2012 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку (а.с.13). При цьому в заяві зазначено, що відповідач ознайомлений із Умовами та Правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується його підписом у заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому вигляді (а.с.13).

На підтвердження укладення даного кредитного договору позивач додав до позовної заяви Довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с.11), Довідку про видані кредитні карки (а.с.12) та Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.14).

Згідно розрахунку заборгованості станом на 30.06.2020 року відповідач має заборгованість в розмірі 205368,57 грн., з яких: 643,26 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 201225,31 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками, 3500 грн. – нарахована пеня (а.с.6-7).

Однак АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість станом на 30.06.2020 року в сумі 132027,35 грн., з яких: 643,26 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 131384,09 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками за період з 26.12.2012 року по 31.08.2019 року (а.с.4, 6-7).

До позову долучено виписку з банківського рахунку відповідача, яка є доказом у справі, оскільки має статус первинного документа, згідно Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5 (а.с.8-10).

Факту переказу банком кредитних коштів на картковий рахунок і факту користування банківськими коштами відповідачем не спростовано.

За таких обставин суд, дійшов висновку про наявність укладеного між сторонами кредитного договору № б/н від 26.12.2012 року та обов`язку відповідача повернути кошти, які фактично отримані ним та використані, а тому погоджується з позовними вимогами позивача стосовно наявності у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором у вигляді заборгованості за тілом кредиту в розмірі 643,26 грн.

В той же час відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь банку відсотків за користування кредитом та неустойки у виді пені.

В анкеті-заяві позичальника від 26.12.2012 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути відсотки та пеню за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня та комісія за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131 цс19).

Частина 4 ст.263 ЦПК України передбачає, що суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В ч.2 ст.416 ЦПК України зазначено, що у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Згідно ч.1 ст.417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

У разі ж наявності різних позицій у самій ВП ВС застосовується позиція, викладена в постанові з більш пізньою датою (постанова ВП від 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17, провадження № 14-435цс18).

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та неустойки у виді пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, надані банком Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

За приписами частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, враховуючи ненадання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір відсотків та неустойки у виді пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та порядок їх сплати, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Також, доказів того, що кредит повністю виплачений в матеріалах справи немає, не доведено це і відповідачем. У відповідності до ст.81 ЦПК України відповідач не надав доказів неправильності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості або будь-яких інших для підтвердження його можливих заперечень щодо позовних вимог.

Таким чином, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог банку та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №б/н від 26.12.2012 року на загальну суму 643,26 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 643,26 грн.

Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено вимоги частково, а саме з заявленої суми 132027,35 грн. задоволено вимоги на суму 643,26 грн., тобто на 0,48 %, то з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог, що складає 10,08 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 76, 77, 81, 83, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Гуляйполе Запорізької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рахунок НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат), ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, заборгованість за кредитним договором №б/н від 26.12.2012 року станом на 30.06.2020 року на загальну суму 643,26 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 643,26 грн., а також в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 10,08 грн., а всього 653,34 грн. (шістсот п`ятдесят три гривні 34 копійки).

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Повний текст рішення складено 08.12.2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Гуляйпільський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. О. Романько