Вирок № 93415070, 09.12.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/14184/20

Провадження № 1-кп/263/1188/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючої – судді Ікорської Є.С.,

за участю: секретаря – Шпичак Є.М.,

сторін кримінального провадження:

прокурора – Куцоконя Є.Ю.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Маріуполі кримінальне провадження № 12020055770000632 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Маріуполі Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, працюючого підсобним робочим у «ММК ім. Ілліча», неодруженого, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 02 листопада 2020 року, приблизно о 14:50 годині, перебуваючи в приміщенні магазину № 125 «Ельдорадо» ТОВ «ДІЄСА» за адресою: пр. Металургів, будинок № 100А у Центральному районі м. Маріуполя, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання майнової шкоди, з метою незаконного власного збагачення, зайшов до складського приміщення вищезазначеного магазину та, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, таємно, шляхом вільного доступу, взяв з полки мобільний телефон марки «Apple» модель «Iphone 11» 128 Gb, imei: НОМЕР_1 , в корпусі чорного кольору, який належить ТОВ «ДІЄСА», та в подальшому поклав до лівої кишені надягнутої на нього куртки. Після чого ОСОБА_1 з викраденим майном покинув приміщення магазину, тим самим з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись у подальшому викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ТОВ «ДІЄСА» матеріальну шкоду на суму 23404,20 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, наведених вище, визнав повністю, суду пояснив, що 02 листопада 2020 року прийшов у магазин «Ельдорадо», звідки викрав телефон, спустившись до складського приміщення, за яким ніхто не спостерігав, після чого зник, але його швидко знайшли працівники поліції. Матір сплатила магазину за заподіяну шкоду. Розкаявся, при визначенні міри покарання просив суворо не карати.

Представник потерпілого Щербин В.А. у судове засідання не з`явився, попередньо подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, що відповідає змісту ст. 56 КПК України. Оскільки обвинувачений визнав вину у повному обсязі, за відсутності представника потерпілого можливо з`ясувати усі обставини під час судового розгляду, сторони кримінального провадження не наполягали на його допиті, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представника потерпілого.

Враховуючи, що учасники судового провадження визнають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм, що згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого, суд вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

За встановлених обставин суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю.

При обранні виду та міри покарання суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений раніше не судимий, на обліку у КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7» та у міському наркологічному диспансері м. Маріуполь не перебуває, працевлаштувався з 03 грудня 2020 року, за місцем проживання характеризується посередньо, неодружений.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття, добровільне відшкодування шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, обставин його вчинення, зважаючи на наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих вину обвинуваченого обставин, відомостей, що характеризують його особу, суд вважає, що покаранням необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання, визначене у межах, установлених у санкції ч. 1 ст. 185 КК України, у вигляді обмеження волі.

Оскільки суд дійшов висновку про призначення покарання у вигляді обмеження волі, з огляду на те, що обвинувачений щиро розкаявся, раніше не судимий, добровільно відшкодував шкоду, суд дійшов висновку про можливість застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, що стимулюватиме його до правомірної поведінки.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 381, 382 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити покарання у виді 2 років обмеження волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 років не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця мешкання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Суддя Є.С. Ікорська