Вирок № 93412420, 09.12.2020, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2789/17

ВИРОК

Іменем України

09 грудня 2020 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

секретаря судового засідання Нагірняк Т.А.

прокурора Рашевської Я.В.

адвоката Стьоби Ю.М.

за участю:

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження № 12017020100001009 про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, розлученого, має на утриманні малолітню дитину, працює електромонтером ТОВ «Руспром», раніше судимого:

18.04.2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч.1 ст.185, ст. ст. 75, 76 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 06.09.2017 року, близько 13 год. 00 хв., умисно, з метою власного незаконного збагачення та заволодіння чужим майном, з корисливих спонукань, розуміючи протиправність своїх дій та суспільно небезпечних наслідків, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом пошкодження скла у дерев`яному вікні, проник до будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_2 , звідки вчинив крадіжку кольорового телевізора марки «LG 32LN541U», ринкова вартість якого згідно висновку експерта НДЕКЦ № 961 від 13.09.2017 року на момент вчинення крадіжки могла становити 5066,67 гривень. Після чого, ОСОБА_1 , з місця скоєння кримінального правопорушення зник та викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому злочині визнав повністю, пояснивши, що 06.09.2017 року він зайшов до помешкання АДРЕСА_2 , там нікого не було. Він розбив вікно, заліз до хати, взяв телевізор і виніс його через інше вікно. Згодом, викрадений телевізор він продав перекупцям приблизно за 1 тис. гривень. Вчиняючи крадіжку, він був п`яний. Чоловік потерпілої – це хрещений батько його дитини. Про скоєне ним він жалкує, просить суд його суворо не карати, запевняючи в неповторенні подібного. На даний час потерпіла не має до нього ні матеріальних, ні моральних претензій.

Враховуючи клопотання учасників судового провадження про недоцільність дослідження тих обставин, які ніким не оспорюються, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав за необхідне обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу, доказів на підтвердження наявності процесуальних витрат і при цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_1 правильно розуміє зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз`яснено, що в такому випадку він буде позбавлений можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На думку суду дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана із проникненням у житло та дана кваліфікація знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК України він відноситься до категорії тяжких, особу винного, те що він раніше судимий за вчинення умисного, корисливого злочину, позитивно характеризується за місцем проживання, на утриманні має малолітню дитину ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на обліку в лікаря нарколога не перебуває; згідно висновку судово – психіатричного експерта № 105 від 28.10.2019 року в період часу, до якого відноситься інкриміноване діяння, ОСОБА_1 , на хронічне психічне захворювання не страждав, перебував поза будь – яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; в теперішній час ОСОБА_1 є особою з акцентуацією рис характеру по нестійкому типу, що є варіантом психічної норми, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, повною мірою може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_1 не потребує; думку потерпілої щодо призначення покарання обвинуваченому, згідно якої остання просить призначити ОСОБА_1 покарання, не пов`язане з позбавленням волі, матеріальних та моральних претензій до нього не має.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого, суд встановив: щире каяття, визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого, суд встановив: вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Сукупність даних про обставини вчинення правопорушення та особу винного дають суду підстави вважати, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 ще можливе без ізоляції від суспільства і йому необхідно призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі з застосуванням положень ст. ст. 70, 75, 76 КК України.

При цьому також суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд керується положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди при призначенні

покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який

визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати

вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення

покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи

законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації

покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення

засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Питання щодо речових доказів судом не вирішуються, оскільки такі докази стороною публічного обвинувачення не надавалися.

З обвинуваченого підлягають до стягнення на користь держави процесуальні витрати за проведення судових трасологічної, дактилоскопічної та товарознавчої експертиз.

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374, 376 КПК України, –

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 – х (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 ч.4 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання, призначеного за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18.04.2018 року остаточне покарання ОСОБА_1 визначити у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 8 (вісім) місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 :

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення у даному кримінальному провадженні з 10.10.2017 року по 10.03.2019 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових трасологічної, дактилоскопічної та товарознавчої експертиз в розмірі 1142 грн. 80 коп.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Суддя О.І. Бондаренко