Рішення № 93410870, 09.12.2020, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Гайворонський районний суд Кіровоградської області

м.Гайворон, вул.Великого Кобзаря, 3 Кіровоградської області, 26300

_____________________________

385/68/20

2/385/163/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.12.2020 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Панасюка І.В.,

з участю секретаря судового засідання Шевченко Л.О.,

представника позивача - адвоката Медвідя В.А.,

представників відповідача - адвоката Даценко О.О., Черняк М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайвороні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" про захист прав споживача,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" про захист прав споживача.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 , починаючи з 1996 року й по даний час працює на посаді майстра лісу Піщанського лісництва ДП «Балтський лісгосп» в зв`язку із чим користується службовим будинком лісника, який перебуває на балансі підприємства і знаходиться за адресою; АДРЕСА_1 .

В зазначеному будинку ОСОБА_1 проживає разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 та неповнолітніми дітьми; ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

14.01.2016 року, між ОСОБА_1 та ПАТ «Кіровоградобленерго» в особі начальника Гайворонським РЕМ Сухацького С.В. було укладено договір №17-06-1 про користування електричною енергією.

Жодних намірів внести зміни або доповнення до укладеного між сторонами договору за місяць до закінчення його дії споживач не отримував.

25.12.2019 року на адресу проживання споживача засобами поштового зв`язку від енергопостачальника без будь-яких законних підстав надійшло попередження про відключення абонента ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ) від електричної енергії на підставі п.7.5 правил роздрібного ринку електроенергії в зв`язку із закінченням терміну дії договору споживача про розподіл електроенергії, яке буде здійснено з 10:00 год. 02 січня 2020 року.

02 січня 2020 року, представники енергопостачальника здійснили відключення від електроенергії споживача ОСОБА_1

03.01.2020 року, на виконання ухвали Гайворонського районного суду від 03.01.2020 року, якою ПАТ «Кіровоградобленерго» в особі Гайворонського РЕМ суд заборонив вчиняти дії щодо відключення від електричної енергії абонента ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1, споживач був підключений до електричної енергії.

Як вбачається з п.27 договору, він укладений на три роки, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін не висловила наміру внести до нього зміни або доповнення.

Оскільки жодна із сторін договору будь-яких намірів внести зміни або доповнення до укладеного між ними договору у визначений договором термін не висловлювала, договір №17-06-1 є продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

Енергопостачальник в особі начальника Гайворонської РЕМ Сухацького С.В. , зловживаючи монопольним становищем на ринку постачання та розподілу електричної енергії споживачам, достовірно знаючи, що при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, неналежно виконуючи умови договору щодо постачання електричної енергії, без будь-яких законних підстав здійснив відключення споживача від електричної енергії з 02.01.2020 року по 03.01.2020 року та з 06.03.2020 року по даний час, чим порушив його права споживача, що призвело до майнових витрат останнього.

В результаті незаконного відключення його від електроенергії була завдана моральна шкода, яку він оцінює в 50000 грн. і яка полягає в наступному.

З 06.03.2020 року по даний час він перебуває в стані постійного стресу через відключення домоволодіння в якому проживає від електроенергії. Внаслідок скоєних проти нього протиправних дій були порушенні його життєві зв`язки, його особистість було принижено відключенням від електроенергії. Він зазнає значних моральних страждань в результаті приниження його особистості через постійне відвідування Гайворонського РЕМ ПрАТ «Кіровоградобленерго» із заявами щодо підключення його до постачання електричної енергії. В результаті відключення від електроенергії змінився нормальний життєвий уклад його сім`ї, що значно ускладнило звичайний для них спосіб життя та спричиняло йому додаткові нервові переживання, змінило ритм його життя.

Через незаконне відключення від постачання електроенергії, він вимушений постійно їздити в м. Гайворон, як з метою придбання палива для роботи бензин-генератора та запчастин до нього так і пошуку фахівця в галузі права з метою надання йому юридичної консультації та правової допомоги для захисту своїх прав та законних інтересів у судових інстанціях України, подання заяв до правоохоронних органів, що вимагає від нього додаткових зусиль та значного часу. Все це призвело до того, що він позбавлений можливості ведення раціонального, здорового та звичного способу життя, пов`язаного із правильним харчуванням, тривалістю сну, зміною навколишнього оточення, комфортними умовами перебування та спілкування з друзями та сім`єю.

Таким чином, ПрАТ «Кіровоградобленерго» в особі начальника Гайворонської РЕМ Сухацького С.В., без будь-яких законних підстав здійснив відключення споживача від електричної енергії з 06.03.2020 року, чим порушив його права споживача, що призвело до майнових витрат останнього та спричинило моральну шкоду.

Позивач та його представник в судовому засіданні уточнили та збільшили позовні вимоги, просять суд захистити права споживача, шляхом визнання неправомірними дії приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» в особі начальника Гайворонського РЕМ Сухацього С.В. по відключенню з 06.03.2020 року ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ), як споживача послуг з електропостачання, від електричної мережі: за адресою: АДРЕСА_1 , визнати продовженим публічний договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, до якого споживач ОСОБА_1 приєднався з 17.01.2019 року на той самий строк і на тих самих умовах, зобов`язати ПрАТ «Кіровоградобленерго» здійснити підключення до електричної енергії абонента ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_1, стягнути з ПрАТ «Кіровоградобленерго» заподіяні матеріальні збитки в розмірі 37950,35 грн., стягнути з ПрАТ «Кіровоградобленерго» завдану моральну шкоду в розмірі 50000 грн. та судові витрати зі сплати судового збору та пов`язаних з розглядом справи.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали наданий відзив в якому вказали, що позовні вимоги не визнають та просять суд відмовити в їх задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та зобов`язання виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 3 "Правил користування електричною енергією для населення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999 р. (які діяли на момент виникнення правовідносин) споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між побутовим споживачем і електропостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з типовим договором про користування електричною енергією і укладається та три роки.

14 січня 2016 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 17-06-1 про користування електричною енергією на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 37-40).

Для укладення вказаного договору позивач, в якості документа, що підтверджує право власності чи користування на об`єкт споживача, надав довідку Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області № 1391 від 14.12.2015 p., в якій значилося, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 (а.с. 41).

Пунктом 27 вищевказаного договору визначено, що цей договір укладається на три роки, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін не висловила наміру внести до нього зміни або доповнення.

11.06.2017 р. набрав чинності Закон України "Про ринок електричної енергії", який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електроенергії споживачам.

Пунктом 2 ст. 2 Закону визначено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема Правилами роздрібного ринку.

На виконання вказаної норми Закону постановою НКРЕКП України № 312 від 14.03.2018 р. затверджено "Правила роздрібного ринку електричної енергії".

П. 4 Постанови № 312 операторам системи розподілу електричної енергії (надалі за текстом ОСР) постановлено укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії, які укладаються з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності ОСР. Договір розробляється ОСР на основі істотних умов, визначених Кодексом систем розподілу та типової форми, встановленої Правилами, і розміщується на сайті ОСР.

Згідно абзацу 1 п. 2.1.4 ПРРЕЕ договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до ПРРЕЕ.

При цьому, згідно ч. 2 п. 2.1.6 ПРРЕЕ фактом приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.

17.01.2019 р. Позивач здійснив оплату за спожиту електроенергію в сумі 127,25 грн., що є фактом приєднання споживача до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та не заперечується самим позивачем (а.с. 52).

Відповідно до ч. 2, 4 п. 6 постанови НКРЕКП № 312 після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.

В іншій частині договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії припиняють свою дію.

Таким чином, договір про користування електричною енергією № 17-06-1 від 14.01.2016 р. припинив свою дію, в зв`язку з укладенням договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, з 01.01.2019 р. (а.с. 42-51).

24.09.2019 p. Позивачу було вручено листа з проханням надати належним чином завірені копії документів на право власності чи користування об`єктом за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 55).

Позивач надав відповідачу копію довідки ДП "Балтське лісове господарство" № 01-07/206 від 24.09.2019 p., в якій повідомлялося, що ОСОБА_1 працює на посаді майстра лісу Піщанського лісництва ДП "Балтський лісгосп" та користується службовим будинком, який знаходиться на балансі підприємства і розташований на межі Одеської та Кіровоградської областей, біля села Бандурове (а.с. 56).

В подальшому позивач надав відповідачу копію договору оренди будівлі № 168, укладеного між ним та ДП "Балтське лісове господарство" 02.10.2019 p., відповідно до п. 1.2 якого зазначено, що адреса приміщення, що орендується: АДРЕСА_1 (службове приміщення лісника) (а.с. 124-126).

Відповідач 26.09.2019 р. письмовим клопотанням № 753/20 звернувся до відділу у Гайворонському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області з проханням надати інформацію щодо місця розташування об`єкту: кордон обхода № 3 (за паспортом технічного стану будівлі) або житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 62).

Листом № 654/108-19 від 26.09.2019 р. відділ у Гайворонському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомив, що вищевказана земельна ділянка відноситься до земель Балтського району Одеської області (а.с. 63).

Відповідно до листа відділу у Балтському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області № 90:103-20 від 03.04.2020 р. відповідно до наявних відомостей Державного земельного кадастру земельна ділянка, на якій розміщено об`єкт "службовий будинок (кордон обхода № 3)", знаходиться на території Гербінської сільської ради Балтського району Одеської області на землях лісового фонду (а.с. 130).

Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги копію облікової картки об`єкта по господарського обліку на 2011-2015 роки та 2016-2020 роки (а.с. 163-165), в яких вказано, що ОСОБА_1 є головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки з досліджених в судовому засіданні та узгоджених між собою доказів вбачається, що зазначене домоволодіння належить ДП «Балтське лісове господарство» (а.с. 56, 124-126) та знаходиться на території Балтського району Одеської області (а.с. 63, 129-131). Крім цього суд також не приймає до уваги довідку № 175 від 28.08.2020 року видану Гербинською сільською радою Балтського району Одеської області, оскільки вищевказане домоволодіння не належить ОСОБА_1 (а.с. 180).

Пунктом 11.1. договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії визначено, що цей договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Відповідач листом за № 948/50 від 27.11.2019 р. повідомив позивача про припинення дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з 01.01.2020 р. (а.с. 57).

Відповідно до статті 9, 10 Закону України «Про природні монополії» одним з основних принципів державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій є стимулювання підвищення якості товарів і задоволення попиту на них; забезпечення захисту прав споживачів. Суб`єкти природних монополій зобов`язані: дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, стандартів і показників безпеки та якості товару, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках, забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам, а також не чинити перешкод для реалізації угод між виробниками, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, та споживачами;

В свою чергу статтею 16 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що суб`єктам господарської діяльності, відносини яких регулюються цим Законом, Законом України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України", згідно із Законом України "Про захист економічної конкуренції" забороняється провадити монопольну діяльність у будь-якій формі, крім випадків, передбачених законодавством України. Суб`єкти господарської діяльності, які здійснюють виробництво, передачу, розподіл, постачання електричної енергії, диспетчерське управління об`єднаною енергетичною системою України, виконують функції оператора ринку або гарантованого покупця і визнані в установленому порядку такими, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку електричної енергії, не можуть припиняти свою діяльність або зменшувати її обсяг з метою створення дефіциту електричної енергії, якщо необхідність такого обмеження не встановлена законодавством України…»

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про ринок електричної енергії», розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" та ч. 3 п. 2.1. постанови НКРЕКП України № 1470 від 27.12.2017 р. "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії" Відповідач зобов`язаний, зокрема, дотримуватися ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії і інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії та провадити ліцензовану діяльність виключно за місцем провадження господарської діяльності ліцензіата.

Постановою НКРЕКП України від 13.11.2018 р. № 1416 відповідачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Кіровоградської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії.

Постановою НКРЕКП України від 06.11.2018 р. № 1345 ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Одеської області видано акціонерному товариству "Одесаобленерго" (код ЄДРПОУ 00131713).

Враховуючи вищевказане, у відповідача відсутні правові підстави для здійснення розподілу електричної енергії на об`єкт, який знаходиться поза межами Кіровоградської області, тому суд вважає, що вимога позивача щодо визнання продовженим публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електроенергії не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 7.5 ПРРЕЕ припинення повністю або частково електричної енергії споживачу здійснюється оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі, зокрема, закінчення терміну дії, розірвання або не укладення договору між споживачем та оператором системи.

19.12.2019 р. позивачу було надіслано попередження про припинення з 02.01.2020 р. постачання електричною енергією (а.с. 59) та відповідно, 02.01.2020 р. відповідачем здійснено припинення постачання електричної енергії.

03.01.2020 p., на виконання ухвали Гайворонського районного суду від 03.01.2020 р. по справі № 385/1855/19 про забезпечення позову до пред`явлення позову гр. ОСОБА_1 , відповідачем відновлено надання послуг з розподілу електричної енергії на об`єкт: "службовий будинок (кордон обхода № 3)", що не оспорюється сторонами.

06.03.2020 p., в зв`язку з падінням опор, які знаходяться за межею балансової належності відповідача, та знаходженням проводів під напругою на відстані менше 1 метра від поверхні землі, а також з метою запобігання можливим нещасним випадкам, відповідач здійснив відключення ПЛ-0,4 кВ Л-1 від КТП-219, від якої заживлено об`єкт: "службовий будинок (кордон обхода № 3)", про що гр. ОСОБА_1 було повідомлено відповідним листом, що не оспорюється сторонами.

Припиняючи постачання електричної енергії позивачу, відповідач діяв в межах чинного законодавства, без порушення його норм, а тому суд вважає, що в задоволені позовних вимог в частині визнання дій відповідача по відключенню послуг з електропостачання неправомірними та зобов`язання здійснити підключення, слід відмовити.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

На позивача покладається обов`язок довести наявність у нього збитків та їх розмір, протиправність дій або бездіяльності їх заподіювача, наявність причинного зв`язку між ними.

Позивач не підтвердив належними доказами існування фактів протиправної діяльності відповідача та причинного зв`язку між цими ознаками, що виключає наявність складу правопорушення, як підстави відповідальності відповідача, тому вимога позивача щодо стягнення матеріальних збитків в розмірі 37950,35 грн. не підлягає задоволенню.

Що ж стосується позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн. та стягнення цієї суми з відповідача то суд зазначає наступне.

Так, у відповідності із частиною 1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 статті 1167 ЦК України.

Як роз`яснено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При цьому у відповідності до абзацу 2 пункту 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року №4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільки судом не встановлена незаконність відключення від електричної мережі та позивачем під час судового розгляду не доведена протиправність дій відповідача вимога про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою, а тому керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що моральна шкода з відповідача стягненню не підлягає.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог у позові до відповідача, а тому позовні вимоги є не обґрунтованим і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволенню позовних вимог.

Керуючись: ст.ст. 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" про захист прав споживача відмовити повністю.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. В. Панасюк

Дата документу 09.12.2020