Вирок № 93410015, 09.12.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3537/18

Провадження № 1-кп/206/103/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2020 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Малихіної В.В.,

за участю секретарів - Тєрьошина О.О.,

Леонова О.В., Мороз В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро кримінальне провадження № 12018040700000279 від 17.03.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Кисличувата, Томаківського району, Дніпропетровської області, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 30.08.2017 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним строком 1 рік,

- 21.05.2020 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки;

- 22.06.2020 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України поглинуто покаранням за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21.05.2020 року, остаточно призначивши покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурорів - Лихолата Б.Д.,

Іванова М.Ю.,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника-адвоката - Кленцарь Н.В.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 перебуваючи в кв. АДРЕСА_2 , в ході спілкування з раніше знайомою йому ОСОБА_3 , дізнався, що ноутбук марки «Dell» моделі «Inspiron 15R-5521», сріблястого кольору, належний її матері ОСОБА_2 перебуває у користуванні у раніше знайомого йому ОСОБА_4 . В цей час, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, вчиненому повторно.

У цей же день, тобто 03.03.2018 року, у невстановлений в ході досудового розслідування час, ОСОБА_1 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, вчинене повторно, прибув до постійного місця мешкання ОСОБА_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , та використовуючи довірливі відносини з ОСОБА_4 , засновані на знайомстві, діючи умисно, вчиняючи корисливий злочин повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи спричинення матеріальної шкоди і свідомо бажаючи її настання, попросив останнього передати йому належний ОСОБА_2 ноутбук марки «Dell» моделі «Inspiron 15R-5521» сріблястого кольору, при цьому надавши неправдиві відомості про те, що він забирає його на прохання ОСОБА_2 , для передачі їй.

У свою чергу, ОСОБА_4 нічого не підозрюючи про злочинні наміри ОСОБА_1 , знаючи що він має дружні стосунки з ОСОБА_2 та її сім`єю, будучи введеним в оману, довіряючи йому та не маючи сумнівів у правдивості його слів, добровільно передав йому належний ОСОБА_2 ноутбук марки «Dell» моделі «Inspiron 15R-5521» сріблястого кольору.

В подальшому ОСОБА_1 , отримавши від ОСОБА_4 вищевказаний ноутбук, заздалегідь не маючи наміру передавати його власниці ОСОБА_2 , разом з чужим майном зник з місця скоєння злочину, у подальшому розпорядившись ним на власний розсуд. В результаті злочинних дій ОСОБА_1 , потерпілій ОСОБА_2 був спричинений матеріальний збиток на загальну суму 9835 гривень 20 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у інкримінованому правопорушенні не визнав, при цьому суду показав, що 03.03.2018 року він взяв ноутбук у ОСОБА_4 , який належить потерпілій ОСОБА_2 та заклав його у ломбард за 2000 гривень, частину грошей віддав ОСОБА_5 (доньки потерпілої), а 1000 гривень залишив собі, так як не вистачало коштів на особисті потреби.

Не дивлячись на те, що обвинувачений ОСОБА_1 не визнав свою вину, його вина підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, що узгоджуються між собою, а саме.

Поясненнями допитаної в ході судового слідства потерпілої ОСОБА_2 , яка суду показала що 03 березня дала ОСОБА_4 свій ноутбук, через деякий час подзвонила йому, та він їй повідомив, що ноутбук взяв ОСОБА_1 . Останній просив дати йому 3 години і все поверне, та пройшло два тижні і він нічого не повернув, у зв`язку з чим звернулась до поліції і викупила ноутбук сама.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показав, що попросив ноутбук у ОСОБА_2 , потім прийшов обвинувачений ОСОБА_1 і повідомив, що ОСОБА_2 потрібен її ноутбук, він віддав, а наступного дня йому почала телефонувати потерпіла просити повернути ноутбук і тоді він зрозумів, що обвинувачений його надурив.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду показала, що її мати надала ОСОБА_4 ноутбук, а ОСОБА_1 заклав його у ломбард, вона не просила його це робити, грошові кошти за закладений ноутбук від ОСОБА_1 не отримувала.

Крім показів потерпілої, свідків, винуватість ОСОБА_1 в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме:

-протоколом огляду предмета від 11.04.2018 року з фототаблицею, відповідно до якого було оглянуто ноутбук марки «Dell» моделі «Inspiron 15R-5521» сріблястого кольору (т. 1 а.п. 20-22);

-договором про надання фінансового кредиту під заставу №14.33051/0 від 03.03.2018 року на ім`я ОСОБА_1 (т. 1 а.п 26);

-висновком експерта № 1174/18 від 17.04.2018 року, відповідно до якого ринкова вартість ноутбука марки «Dell» моделі «Inspiron 15R-5521», у справному та робочому стані, який був придбаний у 2016 році, з урахуванням його зносу, станом на 03.03.2018 року становить 9835,20 грн. (т. 1 а.п. 33-36);

-протоколом огляду місця події від 16.04.2018 року з фототаблицею, за участю свідка ОСОБА_4 , відповідно до якого було оглянуто приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яка розташована на 4 поверсі, вхід через металеві двері з двому врізними замками, що на момент проведення огляду слідів зламу чи інших характерних пошкоджень не мають. Обстановка в квартирі не порушена. Прямо від входу розташований коридор, в якому праворуч розташована шафа з речами. Ліворуч від входу до квартири розташована вбиральня та кухня, прямо від входу розташована спальна кімната з балконом. Де на початку березня 2018 року знходячись в коридорі вказаної квартири свідок ОСОБА_4 віддав ноутбук марки «Dell», сріблястого кольору, який належить ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , який пояснив що він передасть ноутбук ОСОБА_2 (т. 1 а.п. 42-45).

Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності суд приходить до висновку, про достатність досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності та взаємозв`язку для ухвалення по даному кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 обвинувального вироку.

Версія обвинуваченого, щодо невизнання своєї провини у вчиненні кримінального правопорушення, у скоєні якого він обвинувачується та його доводи, що він заклав ноутбук оскільки його постійно закладали до ломбарду потерпіла і ОСОБА_4 , а він лише допоміг ОСОБА_5 є не логічною та не послідовною, спростованою показами свідків та самої потерпілої ОСОБА_2 , так як сам обвинувачений неодноразово вказував, що був обізнаний про те що даний ноутбук належить ОСОБА_2 , а не ОСОБА_5 .

Крім того, при кваліфікації дій обвинуваченого суд зазначає, що особливістю шахрайства вважається те, що особа, яку зазвичай позначають як потерпілого (це власник або особа, якій ввірене чи під охороною якої перебуває майно) і воля якої сфальсифікована обманом чи зловживанням довірою, бере безпосередню участь у передачі майна чи права на нього. Для кваліфікації скоєного як шахрайства не має значення рівень витонченості обману, ступінь обачності або, навпаки, легковажності потерпілого. Важливо лише, щоб у конкретній ситуації потерпілий не усвідомлював факту застосування щодо нього обману (зловживання довірою), щоб обманні дії винного були ефективними в аспекті успішного заволодіння чужим майном (правом на нього). Обов`язковою ознакою шахрайства визнається вже згадувана добровільність передачі майна чи права на нього; щоправда, така добровільність має умовний (уявний) характер, адже насправді дії зазначених осіб щодо передачі майна чи права на нього зумовлені тим, що вони введені в оману. Між діянням винного і помилкою потерпілої особи, яка передає майно, повинен бути причинний зв`язок. До суб`єктів обману при вчиненні шахрайства належать не лише власники, а й інші особи, уповноважені на вчинення юридично значущих дій стосовно майна. Введення таких осіб в оману дає підстави говорити про опосередковане вчинення шахрайства. Оскільки стаття 190 КК не вимагає, щоб особа, яка вводиться в оману при вчиненні шахрайства, і потерпілий від цього злочину (тобто той, кому заподіюється майнова шкода) збігались (позиція викладена у Постанові ВСУ від 24.11.2016 року по справі № 5-250кс16).

З урахуванням викладеного суд вважає, що вина ОСОБА_1 повністю доведена, його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, особу винного, те що він не працює, раніше судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на обліку не перебуває, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 у відповідності до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді позбавлення волі.

Призначаючи обраний вид покарання ОСОБА_1 , суд не вбачає підстав для застосування ст.ст. 69,75 КК України, виходячи з наступного.

Згідно абз. 4 п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 (із змінами) «Про практику застосування судами кримінального покарання» вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, суди мають розцінювати як порушення умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

На підставі абз. 7 п. 26 Постанови, у разі коли особа була засуджена до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням і в період іспитового строку вчинила новий злочин, суд зобов`язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до абз. 5 п. 8 Постанови застосування положень ст. 69 КК України щодо покарання, призначеного за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків, є неприпустимим.

Враховуючи викладене, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, з призначенням йому покарання у вигляді позбавлення волі, остаточно призначивши покарання за правилами ст. 71 КК України, оскільки останній вчинив новий злочин під час іспитового строку за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2017 року.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 і попередження вчинення нових злочинів.

Крім того, слід зазначити що відповідно до ч. 2 п. 23 Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року з подальшими змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання» в разі, якщо особа щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, вчинила до постановлення вироку в першій справі новий злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового або повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожен вирок виконується самостійно.

Тому у відповідності до роз`ясень Пленуму ВСУ вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська стосовно ОСОБА_1 від 22.06.2020 року, яким він засуджений до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки слід виконувати самостійно.

Запобіжний захід обвинуваченому за даним кримінальним провадженням не обирався.

Питання про долю речових доказів по даному провадженню вирішено судом виходячи з положень ст. 100 КПК України.

Крім того, згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь експерта документально підтверджені витрати на залучення експерта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного ОСОБА_1 за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2017 року і визначити остаточно покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 1 (один) місяць.

Вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22.06.2020 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки - виконувати самостійно.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обраховувати з моменту фактичного затримання.

Речові докази по даному провадженню: ноутбук марки «Dell» моделі «Inspiron 15R-5521» сріблястого кольору, переданий на відповідальне зберігання потерпілий ОСОБА_2 , залишити останній за належністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь судового експерта Зєлєніної Євгенії Володимирівни документально підтверджені витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 1174/18 від 17.04.2018 року у розмірі 300 грн (т. 1 а.п. 32).

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя В.В. Малихіна