Рішення № 93409318, 30.11.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4567/20

Провадження № 2/204/1434/20

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі Легостаєвій Н.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування заподіяної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування заподіяної шкоди, в якій просила:

-стягнути з ТДВ «СК «Кредо» на її користь майнову шкоду, заподіяну здоров`ю, пов`язану з лікуванням та тимчасовою втратою працездатності в розмірі 8614,33 грн., моральну шкоду в розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, а саме 430,72 грн.;

-стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду в розмірі 69569,28 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 04.01.2020 року, відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Renault» рухався в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпро по Амурському мосту з боку площі Старомостової в напрямку вул.Каруни, в районі електроопори №143, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв наїзд на відбійник, після чого, з ним скоїв зіткнення автомобіль «Mercedes-bens» під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку. Позивач ОСОБА_1 була пасажиром автомобіля з яким зіткнувся ОСОБА_2 . За наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 04.01.2020 року, та в результаті отримання тілесних ушкоджень пасажирами автомобіля «Renault» та автомобіля «Mercedes-bens», зокрема ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - Слідчим відділом Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області було відкрито кримінальне провадження 12020040030000028 внесене до ЄРДР 04.01.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України. В рамках даного кримінального провадження, 14.01.2020 року, позивача було допитано в якості свідка, де вона повідомила слідчому ДВП, що 04.01.2020 року, приблизно в 14 годин 20 хвилин, знаходилась в автомобілі «Mercedes-bens», який був маршрутним таксі №7, та рухалась в якості пасажира по Амурському мосту в напрямку пл.Островського. В салоні автомобіля позивач сиділа за водієм, і в момент зіткнення, рухаючись по інерції, вдарилась об трубу за кріслом водія. Після зіткнення, позивач знаходилась в емоціональному та больовому шоці, частково відійшовши від шоку, вийшла з автомобіля «Mercedes-bens» будучи в дуже поганому самопочутті. Невідомий позивачу чоловік, який проїжджав біля місця ДТП, побачивши її і оцінивши шоковий та фізичний стан запропонував відвести ОСОБА_1 до лікарні Швидкої допомоги на вул.Свердлова. Після того, як позивачку госпіталізували до лікарні ім.Мечникова, вона зателефонувала на лінію 102 та повідомила про те, що була пасажиром маршрутного таксі №7, яке попало в ДТП на Амурському мосту. 08.01.2020 року, слідчий виніс Постанову про призначення судово-медичної експертизи, відповідно до якої зазначив, що внаслідок ДТП пасажиру автомобіля «Mercedes-bens» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , спричинено тілесні ушкодження. За результатом судово-медичної експертизи було складено відповідний Висновок, відповідно до якого, у ОСОБА_1 було зафіксовано: закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, садна в лобовій області по центру. За своїм характером виявленні тілесні ушкодження відносяться до Легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день). В зв`язку з тим, що Висновок експерта №288е встановив у ОСОБА_1 , наявність легких тілесних ушкоджень, слідчим було відмовлено позивачу у наданні статусу Потерпілого. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 06.02.2020 року справу №199/639/20 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, було закрито у зв`язку з примиренням з потерпілим на підставі ст.46 КК України, та ч.2 ст.284 КПК України, тобто з не реабілітуючих обставин. Таким чином, вина ОСОБА_2 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило Дорожньо-транспортну пригоду 04.01.2020 за участю автомобіля «Renault» та автомобіля «Mercedes-bens» - визнана самим ОСОБА_2 та встановлена судом. Майнова та моральна шкода заподіяна позивачу, знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з діями Відповідача ОСОБА_2 , який порушив правила дорожнього руху та спричинив Дорожньо-транспортну пригоду 04.01.2020. В подальшому, 02.07.2020 року, позивач звернулася із Заявою про страхове відшкодування до відповідача-2, як страховика винуватця ДТП, однак жодної відповіді на сьогоднішній день не отримала. Шкода заподіяна здоров`ю ОСОБА_1 складається з витрат на лікування, а саме на придбання медичних препаратів; також позивачу завдано збитків по факту перебування протягом 7 днів в стані тимчасової непрацездатності; а також було завдано моральну шкоду, яка виразилася у фізичному болю та стражданнях, а також у душевних стражданнях, у зв`язку з чим, позивач звернулась до суду.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 17 серпня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження, справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 17.08.2020 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

Також, ухвалою суду від 05 жовтня 2020 року задоволено клопотання позивача та витребувано у КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» висновок експерта №288е за результатом судово-медичної експертизи ОСОБА_1 , складеного експертом Пушковою О.В. в рамках кримінального провадження №1202004003000028 від 04.01.2020 року та копію документа, на підставі якого проведено експертизу, а також, витребувано в Амур-Нижньодніпровському районному суді м.Дніпропетровська копії документів, у яких згадується громадянка ОСОБА_1 , що наявні у матеріалах кримінального провадження №1202004003000028 від 04.01.2020 року, відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Відповідач ОСОБА_2 у встановлений судом строк надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позову з підстав його необгрунтованості та безпідставності, звертав увагу суду на недоведеність позивачем самого факту перебування у автомобілі під час ДТП, та як наслідок, існування причинно-наслідкового зв`язку з отриманими травмами та ДТП. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ТДВ «СК «Кредо» у встановлений судом строк також надав суду відзив на позовну заяву, у якому також заперечував проти задоволення позову з підстав його необгрунтованості та безпідставності, також звертав увагу суду на недоведеність позивачем існування причинно-наслідкового зв`язку з отриманими травмами та ДТП. Звертав увагу суду на ті обставини, що позивачем невірно обраховано розмір витрат на лікування та розмір шкоди внаслідок тимчасової непрацездатності. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем було надано суду відповідь на відзив, у якому вона спростувала доводи та міркування відповідачів та зазначила, що факт участі позивача у ДТП підтверджено матеріалами кримінального провадження, окрім того, відповідачу ОСОБА_2 , було відомо про факт участі позивачки в ДТП, у зв`язку з чим він два рази здійснював на її користь грошові перекази. З урахуванням зазначеного, наполягала на задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 у встановлений строк надав суду заперечення, у яких спростував міркування позивача, заперечив факт здійснення грошових переказів з його боку на користь позивачки.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 04.01.2020 близько 14 годині 20 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_2 (литовської реєстрації), рухався в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпро по Амурському мосту з боку площі Старомостової в напрямку вул.Каруни. Під час руху ОСОБА_2 , втратив контроль над керуванням керованого ним автомобіля Renault», в наслідок чого в районі електроопори №143, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв наїзд на відбійник, після чого, з ним скоїв зіткнення автомобіль «Mercedes-bens» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку.

За наслідками ДТП, в результаті отримання тілесних ушкоджень пасажирами автомобіля «Renault» та автомобіля «Mercedes-bens», зокрема ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - Слідчим відділом Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області було відкрито кримінальне провадження 12020040030000028 внесене до ЄРДР 04.01.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

14.01.2020 року старший слідчий Дніпровського ВП допитав ОСОБА_1 в якості свідка у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020040030000028. ОСОБА_1 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань, слідчому пояснила, що 04.01.2020 року, приблизно в 14 годин 20 хвилин, вона знаходилась в автомобілі «Mercedes-bens», який був маршрутним таксі №7, та рухалась в якості пасажира по Амурському мосту в напрямку пл.Островського. В салоні автомобіля сиділа за водієм, і в момент зіткнення, рухаючись по інерції вдарилась об трубу за кріслом водія. Після зіткнення, ОСОБА_1 знаходилась в емоціональному та больовому шоці, частково відійшовши від шоку, вона вийшла з автомобіля «Mercedes-bens» будучи в дуже поганому самопочутті. Невідомий їй чоловік, який проїжджав біля місця ДТП, побачив ОСОБА_1 і оцінивши її шоковий та фізичний стан запропонував відвести до лікарні Швидкої допомоги на вул.Свердлова. Після того, як ОСОБА_1 госпіталізували до лікарні ім.Мечникова, вона зателефонувала на лінію 102 та повідомила про те, що була пасажиром маршрутного таксі №7, яке потрапило в ДТП на Амурському мосту, що також підтверджується копією службового рапорта від 04.01.2020 року.

08.01.2020 року, слідчим Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області винесено Постанову про призначення судово-медичної експертизи по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12020040030000028 за ч.1 ст.286 КК України для з`ясування характеру та ступеню тажкості отриманих ОСОБА_1 тілесних ушкоджень та які саме, чи могли тілесні ушкодження утворитись в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно висновку експерта №288е від 23.01.2020 року закрита черепно-мозкову травма, струс головного мозку, садна в лобовій області по центру у гр. ОСОБА_1 в сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, як такі, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день). Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів та могли утворитися в результаті ударів об них, якими могли бути і виступаючі частини салону транспортного засобу, в термін на який вказує слідчий у постанові.

Положення ч.1 ст.286 КК України передбачать кримінальну відповідальність в результаті порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. В зв`язку з тим, що Висновок експерта №288е встановив у ОСОБА_1 , тілесні ушкодження, які відносяться до Легких тілесних ушкоджень, слідчим було відмовлено останній у визнанні статусу Потерпілого. Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Частина 6 статті 82 ЦПК України передбачає, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 06 лютого 2020 року по справі №199/639/20 розглянуто кримінальне провадження №12020040030000028 відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Судом було встановлено, що 04.01.2020 близько 14 годині 20 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_2 (литовської реєстрації), рухався в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпро по Амурському мосту з боку площі Старомостової в напрямку вул.Каруни. Під час руху ОСОБА_2 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу та швидкість керованого ним автомобіля, щоб мати можливість постійно контролювати його рух і безпечно управляти їм, внаслідок чого, втратив контроль над керуванням керованого ним автомобіля «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_2 (литовської реєстрації), в наслідок чого в районі електроопори №143, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв наїзд на відбійник, після чого з ним скоїв зіткнення автомобіль «Mercedes-bens» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_2 (литовської реєстрації) ОСОБА_4 , спричинені тілесні ушкодження, які відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день). Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем, порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, який свідчить, що "При виборі у встановлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати можливість постійно контролювати його рух і безпечно управляти їм", невиконання якого знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що наступили.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, - закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, а ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України, у зв`язку з примиренням з потерпілим.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідачі посилалась на те, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження саме під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини ОСОБА_2 .

Причинний зв`язок між діями ОСОБА_2 та отриманням позивачем ОСОБА_1 тілесних ушкоджень знайшов своє підтвердження письмовими доказами по справі. Позивач була учасником даного кримінального провадження, за участю якої та відносно якої проводились слідчі дії. Як вже зазначено, Позивач ОСОБА_1 була допитана в якості свідка в даному кримінальному проваджені, про що складено відповідний Протокол допиту свідка від 14.01.2020 року. Слідчий, встановивши факт того, що Позивач була в автомобілі «Mercedes-bens» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час ДТП 04.01.2020 року – в Постанові від 08.01.2020 року про призначення судово-медичної експертизи, зазначив — «Внаслідок ДТП пасажиру автомобіля «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_2 (литовськоїреєстрації) ОСОБА_4 , спричинено тілесні ушкодження, та пасажиру автомобіля «Mercedes-bens» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , спричинено тілесні ушкодження. Враховуючи, що з`ясування характеру та ступеню тяжкості спричинених потерпілому ОСОБА_1 , тілесних ушкоджень є обов`язковим і потребує наявність спеціальних знань у галузі судової медицини». Отже, під час досудового розслідування, у слідчого було дві особи, які могли набути статусу Потерпілих, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і з метою встановлення тяжкості отриманих тілесних ушкоджень під час ДТП, слідчим і було призначено судово-медичну експертизу.

Кримінальне провадження проводилось в рамках ч.1 ст.286 КК України. Об`єктивна сторона даного злочину передбачає, що відповідальність наступає лише в тому разі, якщо потерпілому завдано саме середньої тяжкості тілесне ушкодження. За результатом проведених експертиз, у ОСОБА_1 було виявлені легкі тілесні ушкодження, а у ОСОБА_4 – середньої тяжкості.

Враховуючи, що кримінальна відповідальність настає при наявності у постраждалих тілесних ушкоджень принаймні середнього ступеня тяжкості, то винятково у зв`язку з тим, що тілесні ушкодження Позивача, які вона отримала під час ДТП 04.01.2020 року відносяться до «Легких», слідчим не було залучено Позивача в статусі потерпілої особи. Однак дана обставина не спростовує факт завдання та не перешкоджає відшкодуванню завданої шкоди.

Встановлені судом обставини в їх сукупності дають суду підстави дійти до переконливого висновку, що позивач ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі.

Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала: зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки .

Частинами 2, 5 статті 1187 ЦК України, школа, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках (30.03.2012 року), у ході проведеного узагальнення встановлено, що відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.286 КК України не звільняє відповідача від обов`язку доказування своєї невинуватості. Закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з його вини. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною, передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму ВССУ №4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Відповідно до роз`яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних, кримінальних справ, викладених у пункті 8 його постанови від 01 березня 2013 року №4 «Про питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону №1961-IV (статті 9, 22–31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання – первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ «СК «Кредо» згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/2395182 від 21.11.2019 р.

02 липня 2020 року, ОСОБА_1 звернулася із Заявою про страхове відшкодування до ТДВ «СК «Кредо», однак, станом на дату розгляду справи, відомості про сплату будь-яких коштів на користь позивача матеріали справи не містять.

Відповідно до позовної заяви, ОСОБА_1 просить суд стягнути з ТДВ СК «Кредо» майнову шкоду заподіяну здоров`ю, пов`язану з лікуванням та тимчасовою втратою працездатності в розмірі 8614,33 грн моральну шкоду в розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 430,72 грн. На підтвердження зазначених позовних вимог до позовної заяви надано копії квитанцій та чеків на 5 аркушах за період з 06.01.2020 р. по 16.04.2020 р. на загальну суму 7040,93 грн.

Відповідно до виписки №Є99 із амбулаторної карти хворої ОСОБА_1 , виданої «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені Мечнікова», копія якої додана до матеріалів справи, Позивачу були призначені наступні медичні препарати: Л-лізіну есценат, Омез, Нейрорубін, Біфрен, Цераксон, Вітаксон.

Таким чином, саме копії чеків, що підтверджують витрати, понесені на придбання зазначених медичних препаратів на суму 2813,56 грн., придбані за призначенням лікаря, відповідають вимогам ст.24 Закону, у зв`язку з чим, відповідні вимоги позову підлягають частковому задоволенню з відмовою в стягненні витрат на ліки на суму 4227,37 грн., оскільки необхідність їх здійснення не підтверджене призначеннями відповідних закладів охорони здоров`я.

Щодо відшкодування шкоди за тимчасовою втратою працездатності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.23 Закону відшкодуванню, в тому числі, підлягає шкода за тимчасовою втратою працездатності потерпілим.

Відповідно до статті 25 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Середня заробітна плата за один день складає: 4723,00 : 21 = 224,90 грн., де 21 - кількість робочих днів в січні 2020 року.

Відповідно до виписки №Є 99 із амбулаторної карти, Потерпіла ніде не працює та перебувала на лікарняному з 04.01.2020 року по 10.01.2020 року. Кількість робочих днів за вказаний період складає 4 дні (06.01.2020, 08.01.2020, 09.01.2020, 10.01.2020 року), всупереч розрахованих позивачем 7 днів та відповідачем-2 - 3 днів.

Таким чином, шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності Потерпілою ОСОБА_1 складає: 224,90 грн. х 4 = 899,60 грн., які підлягають стягненню з ТДВ «СК «Кредо», а вимоги в цій частині, частковому задоволенню.

Отже, загальний розмір шкоди, завданий здоров`ю позивача складає: 2813,56 грн. – сума витрат, пов`язаних з лікуванням та 899,60 грн. – сума витрат, пов`язаних з тимчасовою втратою працездатності, що в сумі складає 3713,16 грн., які підлягають стягненню з ТОВ «СК «Кредо», як страховика винуватця ДТП.

Окрім матеріальної шкоди, діями відповідача ОСОБА_2 позивачці ОСОБА_1 також було завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями. Зокрема, окрім страждань від фізичного болю внаслідок спричинених травм, позивачка ОСОБА_1 потрапила у складну життєву ситуацію, на її утриманні перебуває неповнолітній син-інвалід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що долучено посвідчення серії ДДА №01839 та виписка з медичної картки. Син позивачки на весь період її лікування був позбавлений необхідного піклування та догляду за ним.

У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2, ч.3, ч.4 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених позовних вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин.

При стягненні моральної шкоди суд звертає увагу на той факт, що форма вини відповідача і наслідків завдання моральної шкоди є необережною, та враховує те, що завдано ушкодження невеликої тяжкості, наслідки якого минули за 4 ліжкодні, та положення про те, що відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено розмір моральної шкоди в сумі 5% від розміру матеріальних збитків.

Враховуючи тяжкість тілесних ушкоджень, принципи розумності, справедливості, пропорційності при визначенні розміру моральної шкоди, суд визначає розмір відшкодування завданої моральної шкоди у сумі 5000 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та слід стягнути: з ТОВ «СК «Кредо» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної здоров`ю, пов`язану з лікуванням та тимчасовою втратою працездатності – 3713,16 грн. та 185,66 грн. (3713,16/100х5%) в рахунок відшкодування моральної шкоди та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 4814,34 грн. (5000-185,66), з відмовою у задоволенні решти позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачів слід стягнути судовий збір на користь держави пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме з відповідача: ТОВ «СК «Кредо» на користь держави слід стягнути 362,39 грн. судового збору (9045,05грн./100=90,45; 3898,82 грн./90,45=43,1%; 840,80грн.х43,1%= 362,39 грн.), а з ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути 118,55 грн. судового збору (69569,28грн./100=695,69; 4814,34 /695,69=6,9%; 840,80грн.х6,9%=58,01грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,12,13,76,81,82,133,141,258,259,263-265 ЦПК України, ст.ст.15,23,1166,1167,1187,1194,1195 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (ЄДРПОУ: 13622789, місцезнаходження: 69068, м.Запоріжжя, просп.Моторобудівників, буд.34) про відшкодування заподіяної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної здоров`ю внаслідок ДТП, пов`язану з лікуванням та тимчасовою втратою працездатності в розмірі 3713 грн. 16 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 185 грн. 66 коп., а всього: 3898 грн. 82 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 4814 грн. 34 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь держави судовий збір у сумі 362 грн. 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 58 грн. 01 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Токар