Ухвала суду № 93408672, 04.12.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4181/17-к

Провадження № 1-кп/175/243/17

Ухвала

Іменем України

04 грудня 2020 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретареві Мельнику Д.П.,

за участю сторін: прокурора Нероди Д.Д.,

захисника Олешко О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілої ОСОБА_2 та її представника Яструба О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12015040440001118 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Дніпропетровськ, громадянина України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

встановив:

03 грудня 2020 року до канцелярії суду надійшло клопотання захисника Олешко О.М. про визнання доказів недопустимими, а саме:

- висновку спеціаліста судово-медичного експерта № 3073 від 08.07.2015 року, оскільки висновок спеціаліста не є доказом;

- протоколів проведення слідчих експериментів від 09.10.2015 року за участю потерпілої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4 , так як слідчі експерименти проводилися у присутності одна одної, до протоколів не додані документи відео-фіксації та не зазначено причини їх відсутності;

- висновків судово-медичного експерта № 4974е від 28.10.2015 року і № 4973е від 28.10.2015 року, проведених на підставі вищевказаних протоколів слідчих експериментів, в яких не зазначено про участь спеціаліста (експерта), тоді як згідно з висновків експертиз слідує, що слідчі експерименти проводилися за участю судово-медичного експерта, та без надання фото-таблиць;

- виписки з амбулаторної картки ОСОБА_5 за період 2015-2017 року, оскільки не вказано початок і кінець періоду амбулаторного лікування після 12.07.2015 року;

- протоколу имаго діагностики та терапії ОСОБА_2 , яка не є учасником процесу;

- протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 28.07.2015 року, так як він не попереджений про кримінальну відповідальність та йому не роз`яснені його права як свідка;

- показання свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_6 , які з потерпілою перебувають у родинних стосунках.

Також просить звернути увагу на те, що кримінальне провадження № 12015040440001118 від 26.05.2015 року, згідно руху провадження з ЄРДР та постанови про скасування постанови про закриття кримінального провадження, датовано 27 жовтня 2017 року, але в матеріалах вищезазначеного провадження є процесуальні та слідчі дії, які проведено:

- 10.10.2017 року - постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань № 12015040440001118 від 26.05.2015 року та № 12016040440000583 від 05.03.2016 року;

- 10.10.2017 року - повідомлення про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015040440001118 від 26.05.2015 року;

- 10.10.2017 року - постанова про групу прокурорів у кримінальному провадженні № 12015040440001118 від 26.05.2015 року;

- 25.10.2017 року - постанова про призначення додаткової судово-медичної експертизи у кримінальному провадженні № 12015040440001118 від 26.05.2015 року;

- 26.10.2017 року - додатковий висновок експерта № 3612е у кримінальному провадженні № 12015040440001118 від 26.05.2015 року; - 25.10.2017 року - протокол проведення слідчого експерименту у кримінальному провадженні № 12015040440001118 від 26.05.2015 року, а отже вони винесені у закритому кримінальному провадженні.

Також у сторони захисту виникає сумнів щодо правомірності повідомлення про підозру ОСОБА_8 і складанням обвинувального акта слідчим Скрипником A.П. і прокурором Данильченком В.В., яких фактично не визначено у кримінальному провадженні.

Вислухавши захисника та думку обвинуваченого, які підтримали клопотання, думку прокурора, потерпілої та її представника, які вважали клопотання необґрунтованим, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Частина 2 цієї статті передбачає, що недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

За приписом ч.1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате (ч.2 ст.89 КПК України).

Виходячи з цих вимог закону і враховуючи, що зазначені захисником обставини не свідчать про очевидну недопустимість доказів, які вже були досліджені у судовому засіданні, суд не вбачає правових підстав для визнання недопустимими цих доказів на підставі ч.2 ст.89 КПК України і вважає необхідним вирішити питання їх допустимості у загальному порядку, передбаченому ч.1 ст.89 КПК України.

Стосовно допустимості показань свідка ОСОБА_9 , зафіксованих у протоколі його допиту, а також недопустимості його та свідка ОСОБА_4 показань, наданих під час судового провадження, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, питання допустимості протоколу допиту свідка ОСОБА_9 не може вирішуватися згідно зі ст.89 КПК України, а тому в цій частині клопотання не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню.

Щодо об`єктивності чи необ`єктивності показань цих свідків, наданих у суді, то це питання підлягає вирішенню судом при ухвалені вироку.

Керуючись ст.ст.86, 87, 89, 95, 363, 369 КПК України, суд -

ухвалив:

Клопотання захисника Олешко О.М. про недопустимість доказів - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Бровченко