Рішення № 93408095, 01.12.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 01.12.2020 Справа № 554/1337/20

Провадження 2/554/1032/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м. Полтава

Октябрський районний суду суд міста Полтаву складі

головуючого – судді Гольник Л.В.,

за участю секретаря – Плаксюк І.Ю.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області до ОСОБА_2 про зміну формулювання причини звільнення, –

В С Т А Н О В И В:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області звернулося до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_2 про зміну формулювання причини звільнення.

У своїй позовній заяві зазначив, що позивач є правонаступником припиненого внаслідок реорганізації шляхом злиття управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Полтавській області (далі – Управління ВД ФССНВ), у трудових відносинах з яким по 03.07.2017 року перебував ОСОБА_2 , обіймаючи посаду начальника відділу кадрової та юридичної роботи. Наказом начальника Управління ВД ФССНВ від 03.07.2017 року ОСОБА_2 був звільнений року із займаної посади 03.07.2017 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України згідно його заяви від 29.06.2017 року, в якій останній зазначав про порушення його трудових прав через неналежне повідомлення про зміну істотних умов праці листом від 20.06.2017 року № 27/22, що на думку відповідача не відповідає вимогам ст. 32, ст. 36 КЗпП України.

Позивач вважає, що формулювання причин звільнення відповідача у наказі Управління ВД ФССНВ від 03.07.2017 року щодо порушення роботодавцем або уповноваженим органом трудового законодавства та неналежне повідомлення відповідача про зміну істотних умов праці є необґрунтованим, а тому просить визнати неправильним вказане у наказі від 03.07.2017 року № 4-к начальника Управління ВД ФССНВ формулювання причин звільнення ОСОБА_2 з посади згідно поданої ним заяви на підставі ч. 3 ст. 38 КЗПП України та визнати ОСОБА_2 звільненим з посади начальника кадрової та юридичної роботи Управління ВД ФССНВ за власним бажанням, згідно із ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 10.03.2020 року за позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження.

01.04.2020 року відповідачем наданий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав незаконності, необґрунтованості, безпідставності, застосувати до позовної заяви строк позовної давності в один рік відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України. Відповідач вказав, що 18.03.2018 року Октябрський районний суд м. Полтави розглянув позов ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (далі – Управління ВД ФСС) у справі № 554/5594/17, предметом якого було звільнення відповідача в порядку ч. 3 ст. 38 КЗпП України та стягнення вихідної допомоги в порядку ст. 44 КЗпП України у зв`язку із звільненням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. 16.03.2020 року Полтавський апеляційний суд залишив вказане рішення суду першої інстанції без змін (а.с.35-37).

21.04.2020 року позивач надав відповідь на відзив, в якому просив відхилити доводи ОСОБА_2 , викладені ним у відзиві з мотивів їх необґрунтованості та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, предметом спору у справі № 554/5594/17 є стягнення з Управління ВД ФСС на його користь вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди. Рішення у даній справі набрало законної сили 16.03.2020 року. Згідно з постановою Верховного Суду від 22.05.2019 року у справі № 640/7778/18 позовні вимоги є тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Тобто за матеріально-правовими ознаками позовних вимог предмети спору у справах № 554/5594/17 та № 554/1337/20 не є тотожними, хоча і випливають із однакових фактичних обставин. Крім того, наголошували на тому, що правова оцінка, надана судом факту звільнення відповідача під час розгляду справи № 554/5594/17 не є обов`язковою для суду при розгляді даної справи. Позивач вважає, що до даних правовідносин не може застосовувати строк позовної давності в один рік, оскільки законодавець не передбачив спеціальний строк позовної давності, а тому за даних обставин повинен застосовуватися загальний строк позовної давності – три роки, який позивачем не пропущений (а.с. 41-42).

30.04.2020 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких просив відхилити вимоги позивача (а.с. 45-46).

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила їх задовольнити, наголошувала на тому, що відповідачем жодним чином не було порушено вимоги трудового законодавства відповідача, що підтверджується листом Управління ВД ФССНВ від 26.07.2017 року, в якому його директор ОСОБА_3 повідомляв ОСОБА_2 , що з ним в день звільнення проведено повний розрахунок та порушень законодавства про працю по відношенню до нього з боку управління не було, вважав, що підстави для виплати йому вихідної допомоги відсутні.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до абз. 4 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» управління та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України припиняються шляхом приєднання до робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

Постановами правління Фонду соціального страхування України від 08.02.2017 року «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України, структури органів Фонду та створення робочих органів Фонду» та від 24.05.2017 року «Деякі питання реорганізації фондів соціального страхування» встановлено, що начальники управлінь виконавчої дирекції фонду соціального страхування України мали в строк до 30.06.2017 року запропонувати працівникам робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України посади у робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

Пунктом 1.3 Постанови правління Фонду соціального страхування від 24.05.2017 № 34 «Деякі питання реорганізації фондів соціального страхування» встановлено комісіям з реорганізації Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності забезпечити попередження працівників Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та їх робочих органів про зміну істотних умов праці до 01.06.2017 року (а.с. 8).

Наказом ВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків від нещасних випадків на виробництві від 26.05.2017 року № 711 «Про припинення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків від нещасних випадків на виробництві України в Полтавській області» припинено юридичну особу Управління ВД ФССНВ шляхом реорганізації – приєднання до Управління ВД ФСС, п. 4.3 якого передбачено вжиття заходів щодо попередження в установленому порядку працівників Управління про припинення шляхом приєднання та забезпечення дотримання їх соціально-трудових гарантій у порядку, визначеному законодавством (а.с. 9).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Управлінням ВД ФССНВ, обіймаючи посаду начальника відділу кадрової та юридичної роботи.

30.05.2017 року ОСОБА_2 отримав попередження про те, що після закінчення 2-х місячного терміну з моменту одержання персонального попередження «підлягатеме переведенню на роботу до іншої установи до 01.08.2017 року», за його згодою згідно вимог ст. 32 КЗпП (а. с. ).

20.06.2017 року за № 27/22 Управління ВД ФСС запропонувало відповідачу перейти на роботу до вказаного Управління на посаду головного спеціаліста відділу юридичної роботи з 01.08.2017 року та попереджено, що в разі незгоди на переведення на нову роботу, рішення про припинення трудового договору буде прийматися згідно з вимогами, встановленими КЗпП, отримавши яке 27.06.2020 року відповідач ОСОБА_2 вказав, що дане повідомлення не відповідає вимогам КЗпП (а.с. 7).

Наказом начальника Управління ВД ФССНВ від 03.07.2017 року ОСОБА_2 був звільнений 03.07.2017 року із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України згідно його заяви від 29.06.2017 року, в якій він зазначав про порушення його трудових прав через неналежне повідомленні про зміну істотних умов праці листом від 20.06.2017 року № 27/22, що на думку відповідача не відповідає вимогам ст. 32, ст. 36 КЗпП України.

Згідно статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. За змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення – порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) – не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися. Аналогічний висновок зазначений у постановах Верховного Суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-34цс13, Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц (провадження № 61-28466св18).

Отже, звільнення відповідача ОСОБА_2 відповідно до його заяви від 29.06.2017 року у зв`язку із порушенням роботодавцем законодавства про працю відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, свідчить проте те, що роботодавець погодився з підставою звільнення відповідача, що знайшло своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі № 554/5594/17 (а.с. 61-65).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області до ОСОБА_2 про зміну формулювання причини звільнення.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасники справи:

Позивач: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, ЄДРПОУ 41319427, місце знаходження: 36011, м. Полтава, вул. Гоголя, 34.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 08.12.2020 року.

Суддя Л.В.Гольник