Рішення № 93407585, 09.12.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/4095/20

Провадження №2/524/2018/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі: головуючого судді – Нестеренка С.Г., за участі: - секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ,-

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2020 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позивач вказала, що на виконанні в Автозаводському відділі державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебуває виконавчий лист №2-925/2012, виданий на виконання рішення суду від 10 травня 2012 року Автозаводського районного суду м. Кременчука. Вказаним рішенням суду стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини з усіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно і до повноліття дитини, починаючи з 16.01.2012 року, а також на користь держави судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

Зазначила, що жодних виплат аліментів з боку відповідача на утримання сина не здійснювалось, останній ухиляється від сплати присуджених судом коштів.

Заборгованість відповідача по виплаті аліментів станом на 01 липня 2020 року за період з жовтня 2012 р. по червень 2020 р. складає 128662 грн.18 коп., що підтверджується довідкою-розрахунком, виданою головним державним виконавцем 02 липня 2020 року за №105526.

Вважає, що саме із вини відповідача виникла така заборгованість, оскільки останній без поважних причин не виконує рішення суду про стягнення аліментів.

Із розрахунку розміру пені, що обчислений позивачем постає, що борг відповідача по пені складає – 1517094 грн.35коп., що виник за період із жовтня 2012 року по червень 2020 року.

Зазначає, що із врахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» розмір заборгованості по пені становить 100% розміру заборгованості по сплаті аліментів, що складає 128662 грн.18 коп.

Із розрахунку 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості, що обчислений позивачем постає, що станом на 06.07.2020 року, сума неустойки становить – 128662 грн.18 коп., що виникла за період із жовтня 2012 року по червень 2020 року включно.

Просила стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі – 128662 грн.18 коп., що виникла за період із жовтня 2012 року по червень 2020 року включно.

Ухвалою судді від 27 липня 2020 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, залучено сторони до участі у справі та третю особу (а.с. 32).

05 серпня 2020 року до суду від третьої особи по справі – Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) надійшли копії матеріалів виконавчого провадження (а.с. 38-82).

Ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року було постановлено про заочний розгляд справи.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 у судове засідання не прибули, позов підтримали, просили задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, які були викладені у позовній заяві, проти заочного розгляду справи не заперечували, про що надали письмові заяви.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибув повторно, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, а також ж засобами рекомендованого поштового зв`язку, відзив на позов не подав, про причини неявки суд не повідомляв.

Представник третьої особи – Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у судове засідання не прибув, надав письмову заяву, в якій просив здійснити розгляд справи без участі представника відділу, у вирішенні спору покладався на розсуд суду.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом достовірно встановлено, що позивач з відповідачем проживала однією сім`єю з травня 2005 року, вела з ним спільне сумісне господарство. Від сумісного шлюбу в них народилася дитина - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Але з жовтня, 2011 року сторони проживають окремо, дитина сторін проживає разом із матір`ю – позивачем у справі та перебуває на її утриманні, відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10.04.2012 р. з відповідача на користь позивача було стягнуто кошти (аліменти) на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно і до повноліття дитини, починаючи з 16.01.2012 р. а також на користь держави судовий збір у розмірі 214,60 грн.

На виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10.04.2012 р. було видано виконавчий лист № 2-925/12.

Постановою головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Покидько В.Г. від 25 вересня 2014 року на підставі виданого виконавчого листа № 2-925/12 було відкрито виконавче провадження № 44852717 про примусове виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10.04.2012 р. (а.с. 42).

Із довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданої державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) ОСОБА_6 заборгованість відповідача по виплаті аліментів за період з жовтня 2012 р. по липень 2020 р. складає 126078 грн. 65 коп.

Станом на 01.08.2020 р. борг відповідача складає 126078 грн. 65 коп.

Зазначений розмір боргу по аліментам відповідачем позивачеві не було сплачено.

Розмір боргу по аліментам відповідачем не було оспорено.

Стороною позивача не було надано уточнюючий розрахунок пені, що виникла з вини відповідача у розмірі одного відсотку від суми несплачених аліментів за весь період прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача, станом на 01.06.2020 року заборгованість по пені за прострочення сплати аліментів за період з жовтня 2012 року по червень 2020 року становить – 1517094 грн.35 коп.

У відповідності до ст. 196 СК України позивач вказує розмір пені – 128662 грн.18 коп., що не перевищує 100% заборгованості по сплаті аліментів станом на червень 2020 року.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Згідно з ч. 1 статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковими для суду при виборі і застосуванні відповідної норми права до спірних правовідносин.

У справі № 333/6020/16-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, вважаючи, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Крім того, аналогічно вирішено питання у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), проте помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за сплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення слати аліментів.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд констатує, що заявлений позивачем розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі – 128662 грн. 18 коп. становить більш, ніж 100% від суми заборгованості по аліментному зобов`язанню ОСОБА_2 .

З урахуванням вимог ч. 1 статті 196 СК, якою розмір відповідальності за прострочення сплати аліментів обмежений 100 відсотками заборгованості по аліментам, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача саме такий розмір пені за прострочення сплати аліментів.

При цьому, суд враховує, що запропонований позивачем розрахунок загального розміру пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем у відповідності до вказаної правової норми та правових висновків суду касаційної інстанції.

Як встановлено під час розгляду справи, враховуючи та співставляючи обставини виникнення боргу по аліментам, суд констатує, що наявна вина відповідача у розумінні ст. 196 СК України у виникненні боргу по аліментів, оскільки відповідач вчиняв умисні дії з метою ухилення від сплати аліментів, а тому, за висновком суду, відповідач за даних обставин зобов`язаний згідно ч. 1 ст. 196 СК України сплатити неустойку на користь позивача у зв`язку з несвоєчасною сплатою аліментів, внаслідок наявної його вини у виникненні заборгованості по аліментам.

У свою чергу, будь-які належні і допустимі докази на спростування позову у повному обсязі чи у певній його частині відповідач до суду не подав.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено вимогами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Крім того, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Також, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позов, в якому позивач просила стягнути пеню у розмірі – 128662 грн.18 коп., слід задовольнити частково та стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі – 126078 грн. 65 коп. становить 100% суми заборгованості по аліментному зобов`язанню та узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18).

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд зазначає, що відповідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів є звільненими від сплати судового збору.

У відповідності до п.1 ч. 2 ст. 4 цього Закону України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1 відсотку від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1260 грн. 79 коп. (1%*126078 грн. 65 коп.)

Керуючись ст. ст. 180, 196 СК України, ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 141, 258, 264, 265, 273, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з жовтня 2012 року по липень 2020 року у розмірі – 126078 грн. 65 коп. (сто двадцять шість тисяч сімдесят вісім грн. 65 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1260 грн. 79 коп.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2

Третя особа: Автозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), код ЄДРПОУ: 34987562, м. Кременчук, вул. Академіка Маслова, буд. № 15/4.

Повний текст рішення виготовлено 09 грудня 2020 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданої до Автозаводського районного суду м. Кременчука упродовж тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Заочне рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд. м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його не скасування. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: