Рішення № 93407063, 01.12.2020, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1133/20

Рішення 2/368/571/20

Іменем України

"01" грудня 2020 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарі Губенко А.П.

з участю представника позивача адвоката Ільківа М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик в режимі відео конференції цивільну справу в загальному позовному провадженні за позовною заявою ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в:

представник позивача просить суд стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 150 228 гривень 00 копійок відшкодування утриманцю, стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 21 853 гривні 29 копійок, три відсотки річних від простроченої суми боргу у розмірі 3 803 гривні 29 копійок, інфляційні втрати у розмірі 2 559 гривень 02 копійки, а всього разом - 28 215 гривень 34 копійки, стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (Код ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок, обґрунтовуючи позов наступним.

26 серпня 2019 року по вул. Миру в с. Слобода Кагарлицького району Київської області мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_2 , допустив зіткнення із велосипедистом ОСОБА_3 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.

Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була.

Відповідно до п. 2 ст. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик, у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з п.п. а) п.41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, водій якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п.1.7 цього Закону та майну, яке знаходилось в такому транспортному засобі.

Пунктом 27.2. Закону передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

18 вересня 2019 року на адресу відповідача направлено заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах доньки загиблого - ОСОБА_1 .

До матеріалів страхової справи долучено копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019110000000634 від 26.08.2019 року.

Загальна сума страхового відшкодування на утримання становить 150 228, 00 грн.

Відповідно до п. 36.2 ст.36 Закону «страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його».

Листом від 03 жовтня 2019 року відповідачем повідомлено, про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування через відсутність рішення по кримінальній справі за фактом вказаної ДТП, покликаючись на п.36.2 ст.36 Закону.

Вважають таке рішення безпідставним, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинула третя особа - пішохід, цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля марки «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в силу вимог ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, настає незалежно від вини.

Таким чином, рішення про зупинення відповідачем строків розгляду справи про виплату страхового відшкодування через відсутність постанови/вироку суду є необгрунтованим та таким, що порушує право потерпілих на отримання страхового відшкодування.

Згідно із преамбулою Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону, забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно п. 1.6 ст. 1 Закону, власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно п. 1.4 ст. 1 Закону, особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Відповідно до частини 1 статті 1187 Цивільного кодексу України: «Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб». «Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку» (ч.2 ст.1187 ЦКУ).

Згідно ч. 5 статті 1187 цього Кодексу особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно п.1.10 Правил дорожнього руху велосипедист - особа, яка керує велосипедом.

З урахуванням зазначеної норми закону, велосипедист не є джерелом підвищеної небезпеки, а тому наявність чи відсутність вини велосипедиста у настанні дорожньо-транспортної пригоди не може бути підставою для покладення на нього зобов`язання із відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до роз`яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у пункті 8 його постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювана, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Враховуючи вищенаведене, вина водія у вчиненому кримінальному правопорушенні не має правового значення для вирішення справи щодо виплати страхового відшкодування.

Крім цього, відповідно до ухвали Верховного Суду України від 19 жовтня 2011 року у справі №6-208св10 під справою, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства мається на увазі справа, порушена у встановленому законом порядку, що розглядається відповідним судом. Порушення кримінальної справи органами досудового слідства не є підставою для зупинення провадження у справі.

Кримінальне провадження проводиться з метою встановлення вини водія у вчиненому правопорушенні та притягнення його до кримінальної відповідальності. При цьому факт настання ДТП наслідком якого є смерть велосипедиста у даній справі є встановленою, а тому у даному випадку відсутній обов`язок доказування вини відповідача.

Верховний Суд України 03.12.2014 року при розгляді цивільної справи №6-183цс14 зробив правовий висновок, відповідно до якого законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Згідно п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п.35.2. ст.35 Закону до заяви додаються:

а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;

б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;

в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;

г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;

ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого;

д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;

є) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника;

є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Положення статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не містять вимог щодо подання разом із заявою про виплату страхового відшкодування доказів на підтвердження вини страхувальника у вчиненні ДТП.

Частиною 36.1 статті 36 Закону передбачено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до вищенаведеної статті страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про зупинення розгляду справи Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено.

Таким чином, прийняття відповідачем рішення про зупинення строків розгляду у виплаті страхового відшкодування через відсутність постанови/вироку суду є необгрунтованим та таким, що не грунтується на нормах спеціального Закону та порушує право потерпілої на отримання страхового відшкодування.

Окрім цього встановлено, що з моменту отримання страховою компанією заяви про виплату страхового відшкодування минуло більше 90 днів, а потерпіла так і не отримала належного страхового відшкодування.

Вказана позиція підтверджується судовою практикою по аналогічних спорах, а саме постановою Київського апеляційного суду від 09.06.2020 року у справі №760/18173/19.

Згідно ст. 36.5 Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

На підставі наведеного, вважають, що є законні підстави стягнення з відповідача пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України для позивача - за період з 17.12.2019 року по 19.10.2020 року у розмірі 21 853 грн. 29 коп.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, три проценти річних від простроченої суми боргу для позивача - за період з 17.12.2019 року по 19.10.2020 року становить у розмірі 3 803 грн. 03 коп.

Окрім цього, інфляційні втрати для позивача - за період з 17.12.2019 року по 19.10.2020 року становить у розмірі 2 559 грн. 02 коп.

Щодо сплати судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Попередній розрахунок судових витрат.

Відповідно п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомляю, що позивачі очікують понести судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подавши до суду відзив, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позову щодо Моторного (транспортного) страхового бюро в повному обсязі та здійснити розгляд справи без представника МТСБУ, обґрунтовуючи заперечення наступним. Позовні вимоги позивача полягають в тому, що остання має на меті отримати відшкодування завданого збитку за шкоду завдану внаслідок смерті велосипедиста ОСОБА_3 в результаті ДТП, що мала місце 26 серпня 2019 року. Відповідно до п. 2 ст. 1187 Цивільного Кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. В даному випадку ДТП мало місце із участю автомобіля ВАЗ, державний № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та велосипедиста ОСОБА_3 . В ДТП, має нести відповідальність саме винна особа в ДТП у випадку настання її цивільно-правової відповідальності як володільця транспортного засобу. Позивачем не надано до позовної заяви доказів настання цивільно-правової відповідальності водія автомобіля ВАЗ, державний № НОМЕР_2 , відповідальність якого не була застрахована на момент ДТП. Отже, з огляду на зазначене факт настання цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 в результаті ДТП, що мала місце з його участю 26 серпня 2019 р. не встановлений та не підтверджений належними доказами. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Таке відшкодування має здійснюватись за певних умов, що встановлюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Однією з таких умов є факт настання страхового випадку. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. То ж, щоб випадок можна було визнати страховим, має бути доведений факт настання цивільно-правової відповідальності учасника ДТП. Вичерпний перелік підстав, для проведення регламентних виплат саме МТСБУ зазначається в ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». В цій статті дійсно зазначається про те, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Отже, така шкода має відшкодовуватись на умовах визначених цим Законом. Однією з умов є факт настання цивільно-правової відповідальності, який в нашому випадку не встановлений. Також, відповідно до п. 32.1. ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону. Позивач не надав доказів настання цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 в цьому випадку. Посилання позивача на те, що відповідальність водія в цьому випадку настає незалежно від вини є безпідставною, так як у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю складу злочину в діях ОСОБА_2 може потягнути за собою необґрунтоване стягнення коштів з МТСБУ. Крім того, якщо, наприклад, буде встановлено, що у ОСОБА_2 була відсутня технічна можливість уникнути ДТП (наїзду на велосипедиста) то це може свідчити про наявність непереборної сили, оскільки в такому випадку зіткнення автомобіля з велосипедистом може не залежати від водія автомобіля, при усій обачливості його дій або поведінки. Така позиція підтверджується і судовою практикою, а саме: постановою Верховного суду від 10.04.2020 року у справі № 532/1374/18. Тому, вважають, що стягнення з МТСБУ коштів в судовому порядку/до прийняття рішення у кримінальному провадженню щодо зазначеної ДТП буде незаконним та безпідставним. Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», перебіг строку прийняття рішення страховиком чи МТСБУ про виплату відшкодування припиняється, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі. Перебіг такого строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. Отже, це також свідчить про відсутність підстав для виплати у МТСБУ станом на сьогоднішній день та про передчасність та безпідставність позову. Також, в листі МТСБУ від 03.10.2019 року, що направлявся на адресу представників позивача, зазначався перелік документів, що необхідні для здійснення виплати на користь позивача. Такі документи не були надані до МТСБУ. З огляду на зазначене вище, МТСБУ не має правових підстав на сьогоднішній день для виплати відшкодування з фонду захисту потерпілих на користь позивача, оскільки: не надано доказів настання цивільно-правової відповідальності в ДТП ОСОБА_2 відносно ДТП, що мала місце 26.08.2019 року є кримінальне провадження в якому рішення відсутнє. Що стосується розміру шкоди, яку просить стягнути позивач. Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядну оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, розмір шкоди, що відшкодовують страхові компанії чи МТСБУ потерпілій особі, повинен визначатись на підставі вказаного Закону і здійснюватись в межах страхових сум (лімітів). Чинне законодавство зазначає, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники (ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). То ж, навіть і якби були підстави для виплати в цьому випадку, то розмір відшкодування МТСБУ на користь позивача як потерпілого мав би визначатись представниками МТСБУ так як це передбачено чинним законодавством. Відповідно, МТСБУ не визнає позовних вимог щодо розміру збитку, який просить стягнути позивач. Також, ст. 1200 ЦК України встановлений певний порядок отримання відшкодування шкоди пов`язаної з втратою годувальника. Про це, також зазначалось в листі МТСБУ від 03.10.2020 року. Позивач в позові ніяким чином не аргументує чому саме з МТСБУ стягується сума відшкодування на утримання в розмірі 150228,00 грн. Що стосується позовних вимог щодо стягнення пені, індексу інфляції та 3-х відсотків річних від простроченої суми боргу, яку просить стягнути з МТСБУ позивач, то така вимога не підлягає задоволенню в цьому випадку. Це пояснюється наступним. МТСБУ здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», законодавства України та свого Статуту. Згідно з пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», одне із основних завдань МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених Законом №1961-ІУ. Виключний перелік регламентних виплат, що здійснюються МТСБУ, передбачений ст. 41 Закону. Порядок здійснення страхового відшкодування на території України регламентовано Розділом III Закону №1961-ІУ. Згідно з п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на отримання відшкодування у випадках, передбачених ст. 41 такого Закону, подає МТСБУ заяву про страхове відшкодування. Як вже зазначалось, строк для прийняття МТСБУ рішення щодо проведення регламентної виплати і виконання такого рішення визначений положеннями ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно з абз. 3 п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України, розмір страхової виплати за договором страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Відповідно, МТСБУ при здійсненні регламентної виплати, передбаченої пп. «ґ» п. 41.1 ст. 41 Закону, має повноваження лише у частині відшкодування шкоди за договором вказаного виду обов`язкового страхування. Позивач у своєму позові має на меті стягнути із МТСБУ пеню за період прострочення зобов`язання МТСБУ. Як вже було аргументовано, МТСБУ не прострочувало виплату на користь позивача в цьому випадку, відповідно не зобов`язане здійснювати відшкодування пені. Враховуючи, що матеріали справи не містять відомостей щодо прострочення МТСБУ виконання грошового зобов`язання перед позивачем, то стягнення пені з МТСБУ є безпідставним. Що стосується стягнення витрат на правову допомогу, то МТСБУ їх не визнає в повному обсязі, оскільки позивач не надав жодного документу, який би підтверджував такі витрати і оплату послуг з надання правової допомоги. Відповідно до п. 1. ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач же не довів обставин, які підтверджують правомірність позовних вимог до МТСБУ.

Суд, вислухавши представника позивача та вивчивши письмові докази, приходить до наступного висновку.

Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим, вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від встановленого суд повинен вирішити.

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинуваті володільці об`єктів, які є джерелом підвищеної небезпеки.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 2.1. статті 2 Закону визначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст.1 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019110000000634 від 27.08.2019 р. вбачається, що 26.08.2019 р. близько 20 год. 15 хв. по вул. Миру в с. Слобода Кагарлицького району Київської області водій автомобіля ВАЗ 2108 р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 житель АДРЕСА_1 , рухаючись в напрямку м. Кагарлик проявив неуважність та безпечність та допустив зіткнення з велосипедистом ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 жителем АДРЕСА_2 , який рухався в попутному напрямку та різко змінив рух. В наслідок ДТП велосипедист загинув на місці від отриманих травм.

Відповідно до частини 1 статті 1187 Цивільного кодексу України: «Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб». «Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку» (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Згідно ч. 5 статті 1187 цього Кодексу особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно п.1.10 Правил дорожнього руху велосипедист - особа, яка керує велосипедом.

З урахуванням зазначеної норми закону, велосипедист не є джерелом підвищеної небезпеки, а тому наявність чи відсутність вини велосипедиста у настанні дорожньо-транспортної пригоди не може бути підставою для покладення на нього зобов`язання із відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до роз`яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у пункті 8 його постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Станом на дату розгляду даної справи рішення по даному кримінальному провадженні не винесено.

З свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Згідно свідоцтва про одруження вбачається, що позивач 20 липня 2018 р. одружилася із ОСОБА_7 та отримала прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 .

Згідно довідки № 46/02-3349 від 02.09.2019 р. виданої Національної академії внутрішніх справ вбачається, що ОСОБА_1 у 2016 р. зарахована на денну форму навчання для здобуття ступеня вищої освіти бакалавр і є студентом 4 курсу Національної академії внутрішніх справ і термін навчання з 01.09.2016 р. по 30.06.2020 р.

Встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , не була застрахована.

18.09.2019 року представником ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_9 було подано до МТСБУ повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву на виплату страхового відшкодування на підставі ст. ст. 27, 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів».

На час звернення до суду відповідач страхове відшкодування не виплатив.

Від відповідача надійшла відповідь на лист від представника позивача, згідно якої цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Для подальшого розгляду справи щодо відшкодування заподіяної шкоди, відповідно до ст. 35 Закону, необхідно надати до МТСБУ наступні документи: заяву про страхове відшкодування від ОСОБА_1 ; відомості про наявність інших договорів страхування, за якими можливе отримання відшкодування шкоди; відомості про можливо здійснені взаєморозрахунки з особою, відповідальною за шкоду. Для прийняття рішення щодо відшкодування шкоди МТСБУ необхідно отримати завірений належним чином документ, складений відповідною повноважною установою (вирок суду, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи), що підтверджує відповідальність іншого учасника за скоєння ДТП. Відповідно до п. 27.1 ст. 27 Закону, МТСБУ здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Стаття 1200 Цивільного кодексу України «Відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого» передбачає: 1. У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягай пенсійного віку, встановленого законом, довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті. 2. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. 3. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. Для прийняття рішення щодо відшкодування шкоди МТСБУ необхідно отримати завірений належним чином документ, складений відповідною повноважною установою (вирок суду, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи), що підтверджує відповідальність іншого учасника за скоєння ДТП. Відповідно до п. 27.1 ст. 27 Закону, МТСБУ здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Крім того, просили за наявності копій матеріалів справи про адміністративне правопорушення (кримінальної справи) надати їх до МТСБУ.

Відповідно до пункту 21.4 Закону № 1961-ІV, у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з п. 22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень пункту «а» п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Відповідно до ст. 27.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього: Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Статтею 1200 ЦК України передбачено порядок, умови та розмір відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.

Зокрема, ч. 1 ст. 1200 ЦК України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Відповідно до п. 36.2 ст.36 Закону «страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його».

Відповідно до ухвали Верховного Суду України від 19 жовтня 2011 року у справі №6-208св10 під справою, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства мається на увазі справа, порушена у встановленому законом порядку, що розглядається відповідним судом. Порушення кримінальної справи органами досудового слідства не є підставою для зупинення провадження у справі.

Кримінальне провадження проводиться з метою встановлення вини водія у вчиненому правопорушенні та притягнення його до кримінальної відповідальності. При цьому факт настання ДТП наслідком якого є смерть велосипедиста у даній справі є встановленою, а тому у даному випадку відсутній обов`язок доказування вини відповідача.

Верховний Суд України 03.12.2014 року при розгляді цивільної справи №6-183цс14 зробив правовий висновок, відповідно до якого законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року, справа №755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Відповідно до ст.ст.76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд вважає, що зроблений позивачем розрахунок розміру відшкодування, пов`язаний із втратою годувальника потерпілій, відповідно до якого розмір можливої регламентної виплати становить 150 228,00 грн., є обґрунтованим, оскільки здійснений з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням того, що відповідачем безпідставно не сплачено у встановлені законом строки позивачу страхове відшкодування, передбачене діючим законодавством, суд дійшов висновку, що наявні всі правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені за період прострочки виконання зобов`язань.

Статтею 992 ЦК України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі (МТСБУ), яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Також, враховуючи зазначене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 21 853 грн. 29 коп. пені, 2 559 грн. 02 коп. інфляційних втрат, 3 803 грн. 29 коп. 3% річних, оскільки, відповідачем з моменту отримання заяви ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування не було виплачено в повному обсязі страхового відшкодування у зв`язку із втратою утриманця.

Що стосується судового збору, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Оскільки при подачі позову позивач його не сплатив, суд, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, стягує з відповідача в дохід держави судовий збір 1784 грн. 43 коп.

Що стосується витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року в справі №199/3939/18-ц.

Вирішуючи питання розподілу між сторонами судових витрат по даній справі, суд із врахуванням того, що представниками позивачки в повній мірі та належними доказами (договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 24.09.2020 року, розрахунком розміру наданої професійної правничої (правової) допомоги, квитанцією про оплату № 5 від 30.11.2020 року) доведено понесення позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що судові витрати по справі в розмірі 7 000,00 гривень слід стягнути з відповідача в користь позивачки.

При цьому суд враховує позицію щодо даного питання Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, висловлену 16.04.2020 року у справі №727/4597/19.

На підставі викладеного та керуючись ЦК України, постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 із змінами та доповненнями, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) страхове відшкодування у розмірі 150 228 (сто п`ятдесят тисяч двісті двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 21 853 (двадцять одна тисяча вісімсот п`ятдесят три) гривні 29 копійок, три відсотки річних від простроченої суми боргу у розмірі 3 803 (три тисячі вісімсот три) гривні 29 копійок, інфляційні втрати у розмірі 2 559 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 02 копійки, а всього разом - 28 215 (двадцять вісім тисяч двісті п`ятнадцять) гривень 34 копійки.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (Код ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь держави судовий збір в розмірі 1784 (одну тисячу сімсот вісімдесят чотири) грн. 43 коп.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Київської апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 08.12.2020 р.

Суддя І.І. Шевченко