Рішення № 93402768, 09.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

09 грудня 2020 року справа №640/16948/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доПечерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач, Печерський ВДВС)про1) визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 13 квітня 2018 року ВП №56098039 про арешт коштів боржника; 2) визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 13 квітня 2018 року ВП №56098039 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; 3) визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 13 квітня 2018 року ВП №56098039 про відкриття виконавчого провадження; 4) зняття арешту і обтяження майна (коштів) позивача, накладені за виконавчим провадженням ВП №56098039; 5) виключення відомостей про позивача з Єдиного реєстру боржників та скасування інших заходів щодо виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2013 року у справі №757/4758/13-цВ С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваних постанов, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що виконавчий збір стягується у розмірі 10% суми, що фактично стягнута, однак на момент прийняття постанови про стягнення виконавчого збору будь-яких стягнень з позивача не здійснювалось.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/18537/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем надано до суду матеріали виконавчого провадження; відзив на позов до суду не надходив.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Постановою державного виконавця Печерського ВДВС Рудика В.В. про відкриття виконавчого провадження від 03 квітня 2018 року ВП №56098039 відкрито виконавче провадження з виконання постанови Печерського ВДВС від 30 березня 2018 року №43116652 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Печерського ВДВС виконавчого збору у розмірі 206 093,92 грн.

Постановою державного виконавця Печерського ВДВС Рудика В.В. про арешт коштів боржника від 13 квітня 2018 року ВП №56098039 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника - ОСОБА_1 .

Згідно з постановою державного виконавця Печерського ВДВС Рудика В.В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13 квітня 2018 року ВП №56098039, звернуто стягнення на доходи боржника - ОСОБА_1

22 серпня 2018 року державним виконавцем Печерського ВДВС Рудика В.В. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №56098039, якою на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто стягувачу.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних постанов) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, на підставі яких суд міг би встановити відповідність виконавчого документа вимогам частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а також наявність чи відсутність підстав для повернення виконавчого документа стягувачу та відповідно правомірність прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова Печерського ВДВС про відкриття виконавчого провадження від 03 квітня 2018 року ВП №56098039 є протиправною та підлягає скасуванню.

Суд не надає оцінку діям відповідача щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору, згідно з постановою Печерського ВДВС від 30 березня 2018 року №43116652, та правомірності її прийняття, оскільки вказані обставини не є предметом даного спору.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений права оскаржити постанову Печерського ВДВС від 30 березня 2018 року №43116652 про стягнення виконавчого збору у розмірі 206 093,92 грн. в судовому порядку.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Статтю 68 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Як встановлено судом вище, відповідач протиправно відкрив виконавче провадження ВП №56098039 щодо примусового виконання постанови Печерського ВДВС від 30 березня 2018 року №43116652 про стягнення виконавчого збору у розмірі 206 093,92 грн., у зв`язку із чим, постанови відповідача від 13 квітня 2018 року про арешт коштів боржника та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, прийняті в межах цього виконавчого провадження також підлягають скасуванню, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню як похідні.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Враховуючи, що постанови Печерського ВДВС від 13 квітня 2018 року про арешт коштів боржника підлягає скасуванню та відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження наявності обставин, які б унеможливлювали зняття арешту, накладеного на кошти ОСОБА_1 , суд вважає, що арешт коштів позивача не узгоджується із метою арешту, визначеною Законом України «Про виконавче провадження», а тому суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання відповідача зняти арешт та припинити обтяження коштів позивача, накладені за виконавчим провадженням ВП №56098039.

В частині позовних вимог про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо ОСОБА_1 , суд звертає увагу на таке.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з частиною п`ятою статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначає Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року №2432/5 (далі по тексту - Положення).

Пунктом 7 розділу Х Положення передбачено, що у разі скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників.

Враховуючи, що постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження від 03 квітня 2018 року ВП №56098039 є протиправною та підлягає скасуванню, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо боржника ОСОБА_1 за виконавчим провадженням від 03 квітня 2018 року ВП №56098039.

Позовні вимоги в частині скасування інших заходів щодо виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2013 року у справі №757/4758/13-ц, задоволенню не підлягають, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а матеріали справи не містять інформації про те, які інші заходи вжиті відповідачем порушують права та інтереси позивача.

Крім того, суд звертає увагу, що предметом виконавчого провадження ВП №56098039 є постанова Печерського ВДВС від 30 березня 2018 року №43116652 про стягнення виконавчого збору, а не рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2013 року у справі №757/4758/13-ц.

У свою чергу, позивач у даній справі не оскаржує будь-яких рішень, дій чи бездіяльності відповідача в межах виконавчого провадження щодо виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2013 року у справі №757/4758/13-ц.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних постанов з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 2 522,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 282 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13 квітня 2018 року ВП №56098039 про відкриття виконавчого провадження.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13 квітня 2018 року ВП №56098039 про арешт коштів боржника.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13 квітня 2018 року ВП №56098039 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

5. Зобов`язати Печерський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт, накладений постановою Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13 квітня 2018 року ВП №56098039 про арешт коштів боржника та припинити обтяження коштів ОСОБА_1 , накладені за виконавчим провадженням ВП №56098039.

6. Зобов`язати Печерський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо боржника ОСОБА_1 за виконавчим провадженням ВП №56098039.

7. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

8. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 522,40 грн. (дві тисячі п`ятсот двадцять дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина шоста статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Печерський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 11-Б; ідентифікаційний код 34979022).

Суддя В.А. Кузьменко