Рішення № 93398473, 01.12.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2615/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Манілець А.В., у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “П Ц “Система”, м. Київ,

до відповідача дочірнього підприємства “Рітейл Центр”, м. Ірпінь,

про стягнення 828 888,73 грн.

за участю представників учасників судового процесу: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду від 02.11.2020 підготовче провадження у справі №911/2615/20 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 16.11.2020.

У судове засідання 16.11.2020 з`явився представник позивача, який подав суду заяву в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у якій останній просив суд надати можливість подати докази щодо судових витрат на надання правової допомоги протягом 5 календарних днів з дня проведення розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У судовому засіданні 16.11.2020 розглянуто спір у справі по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі № 911/2615/20, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю “П Ц “Система” задоволено повністю.

21.11.2020 до господарського суду Київської області від представника позивача - адвоката Якушева С.І. надійшло клопотання від 19.11.2020 про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують понесення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.

За приписами частин 3, 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.11.2020 розгляд питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/2615/20 призначено у судовому засіданні на 01.12.2020.

27.11.2020 до господарського суду надійшла заява від 25.11.2020 представника позивача про долучення документів до матеріалів справи.

30.11.2020 до господарського суду Київської області надійшло клопотання представника позивача від 30.11.2020 про розгляд справи за відсутності представника.

У судове засідання 01.12.2020 представники позивача, та відповідача не з`явились та про причини нез`явлення суд належним чином не повідомили.

Розглянувши подані матеріали на підтвердження понесення позивачем – товариством з обмеженою відповідальністю «П Ц «Система» судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.

Визначальним для цілей розподілу судових витрат є: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У частині 3 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як слідує із матеріалів справи 30.07.2020 між Якушевим Станіславом Ігоровичем, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 12.06.2020 № 000942 (виконавець), та товариством з обмеженою відповідальністю «П Ц «Система» (клієнт) укладено договір № 30/07-2020 про надання правничих або консультаційних послуг (далі – Договір), за умовами якого клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати клієнту юридичні та консультаційні послуги у зв`язку з виконанням зобов`язань щодо господарського спору між ТОВ «П Ц «Система» та ДП «Рітейл Центр» щодо стягнення заборгованості за договором про переведення боргу у розмірі 828 888,73 грн., зокрема представництво інтересів клієнта в усіх судових інстанціях у судових спорах, що виникають з даного договору, а клієнт зобов`язується сплатити виконавцю гонорар за надання юридичних або консультаційних послуг та погоджені сторонами фактичні витрати виконавця, що необхідні для виконання цього Договору.

Сторонами досягнуто домовленості про встановлення гонорару у розмірі 10 000,00 грн. без ПДВ (пункт 4.1.1. Договору).

У подальшому, 10.11.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до цього Договору, якою визначили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) виконавця за надання правової допомоги у спорі про стягнення з ДП «Рітейл Центр» на користь ТОВ «П Ц «Система» заборгованості відповідно до договору про переведення боргу від 01.04.2020, виконавець зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у суді першої інстанції (господарський суд Київської області).

Пунктом 2 цієї додаткової угоди до Договору сторони узгодили вартість наступних послуг, а саме: консультація клієнта, визначення та узгодження правової позиції – 1 000,00 грн./1 год., загальна вартість – 1 000,00 грн.; вивчення матеріалів, наданих клієнтом (договору, додатку до нього, рахунків, платіжних документів, листів), збір доказів для позовної заяви, виготовлення копій документів - 1 000,00 грн./1 год., загальна вартість - 2 000,00 грн.; підготовка судової практики, написання позовної заяви, клопотання про повернення судового збору, заява про зменшення позовних вимог – 1 000,00 грн./1 год., загальна вартість – 4 000,00 грн.; представництво інтересів у суді першої інстанції - 1 000,00 грн./1 год., загальна вартість – 3 000,00 грн.; всього: 10 000,00 грн.

Сторонами Договору складено та підписано акт від 16.11.2020 приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничих або консультаційних послуг від 30.07.2020, в якому викладено опис наданих адвокатом послуг загальною вартістю 10 000,00 грн., що відповідає обсягу наданих послуг у межах даної справи наведеному у додатковій угоді від 10.07.2020 № 1 до Договору.

За правилами частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Правилами зазначеної статті визначено, що повноваження адвоката як представника сторони у справі може бути підтверджено як ордером, так і договором про надання правової допомоги.

Так, матеріали справи містять копії свідоцтва від 12.06.2020 серії ЧН № 000942 про право Якушева С.І. на заняття адвокатською діяльністю та ордера серії КВ № 297085 на надання правової допомоги, який представляв інтереси позивача у справі № 911/2615/20 та надавав правничу допомогу, що відповідає обсягу послуг, наведеному в акті від 16.11.2020 приймання-передачі наданих послуг згідно Договору та додаткової угоди до нього.

Відповідно до пункту 3.1. Додаткової угоди від 10.11.2020 № 1 до Договору оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється в наступному порядку 100% вартості послуг сплачується протягом 10 (десяти) календарних днів з дня внесення рішення судом першої інстанції.

Сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється клієнтом в готівковій формі, шляхом передачі відповідної суми коштів виконавцю, про що останній має засвідчити відповідною довідкою та/або квитанцією (пункт 4 Додаткової угоди до Договору).

Як вбачається з представленої довідки від 19.11.2020 № 10, ТОВ «П Ц «Система» було сплачено, а адвокатом Якушевим С.І. було отримано грошові кошти в загальному розмірі 10000,00 грн.

Отже, визначені позивачем послуги пов`язані з предметом судового розгляду, включають визначення правової позиції у спорі, підготовку позову, участь у судових засіданнях, підготовку та подачу заяв і клопотань разом із доказами.

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу у даній справі та вартості вказаних послуг.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвокатом, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність сум коштів, що витрачені заявником на правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 стаття 126 Кодексу). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Кодексу). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 6 статті 126 Кодексу).

Тобто, за наявності заперечень іншої сторони, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначена позиція суду щодо застосування статті 129 Господарського процесуального кодексу України узгоджується із позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, та позицією касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 07.11.2019 у справі № 905/1785/18, від 18.11.2019 у справі № 908/374/19.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14.11.2018 від якого Об`єднана Палата у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Разом з тим, акт приймання-передачі наданих послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18).

Так, детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснення ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги, включає в себе:

визначення та узгодження правової позиції – 1 год.,

вивчення матеріалів, наданих клієнтом (договору, додатку до нього, рахунків, платіжних документів, листів), збір доказів для позовної заяви, виготовлення копій документів – 2 год.,

підготовка судової практики, написання позовної заяви, клопотання про повернення судового збору, заява про зменшення позовних вимог – 4 год.,

участь у судових засіданнях 19.10.2020, 02.11.2020 та 16.11.2020 – 3 год.

З огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг у суді першої інстанції, затрачений ним час на надання таких послуг, на думку суду у даному випадку понесені товариством з обмеженою відповідальністю «П Ц «Система» витрати на професійну правничу допомогу у заявленій сумі 10 000,00 грн. є обґрунтованими, співмірними та підтвердженими доказами.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Судом встановлено, відповідачем не було подано до суду клопотання про зменшення розміру витрати на професійну правничу допомогу та відповідно не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі.

На підставі частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи в сукупності вище викладене, положення частини 4 статті 126 ГПК України та відсутність клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, заявлений позивачем розмір понесених витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. адвокатських витрат є співмірним та відповідає критерію розумності їх розміру з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням ціни позову (828 888,73 грн.) та складності справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 123, 126, 129, 232-236, 244, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з дочірнього підприємства «Рітейл Центр» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г, ідентифікаційний код 38734018)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «П Ц «Система» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, буд. 21, код ЄДРПОУ 33349970)

10 000,00 грн. (десять тисяч гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду відповідно до ч. 5 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено протягом строків, встановлених ст. 256 Господарського процесуального кодексу України; набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 09.12.2020.

Суддя О.В. Конюх