Рішення № 93398401, 08.12.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2594/20

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77, код ЄДРПОУ 22945712

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібзавод"

07354, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Соборна, буд. 85, код ЄДРПОУ 31484879

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

ОСОБА_1

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про відшкодування шкоди в порядку регрессу

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 2626/20 від 07.09.2020) Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібзавод" про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю грошового зобов`язання відповідача перед позивачем за збитки, що завдані працівником відповідача, у порядку регресу, у розмірі сплаченого позивачем страхового відшкодування за полісом страхування АЕ/9870592.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено сторонам строки подання заяв по суті справи.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 22657/20 від 19.10.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 23219/20 від 26.10.2020).

Відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд –

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

Позовні вимоги обгрунтовані наявністю грошового зобов`язання відповідача перед позивачем за збитки, що завдані працівником відповідача, у порядку регресу, у розмірі сплаченого позивачем страхового відшкодування за полісом страхування АЕ/9870592.

Аргументи Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

1. 22 липня 2016 року приблизно об 11 год. 00 хв. по пр. Палладіна, 25 в м. Києві, ОСОБА_1 керував автомобілем «ГАЗ» державний номер НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, під час руху заднім ходом не звернувся за допомогою до сторонніх осіб та здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем «Тойота» НОМЕР_3 , чим завдав йому механічні пошкодження, що призвело до пошкодження транспортних засобів та матеріальних збитків.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 19.09.2016 у справі № 759/11656/16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП України.

Відповідно до наказу № К-ПСХ000502 від 02.06.2016 ОСОБА_1 прийнято на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібзавод" (відповідача) з випробувальним терміном 1 місяць, на посаду водія автотранспортних засобів відділу транспорту, за основним місцем роботи з 03.06.2016 з оплатою праці згідно штатного розспису.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована позивачем на підставі полісу №АЕ/9870592.

20.10.2016 на адресу позивача надійшла заява про відшкодування матеріальних збитків, отриманих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, за результатом розгляду якої позивачем перераховане страхове відшкодування в розмірі 12170,00 грн.

Відповідно до підпункту "в" пункту 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Оскільки водій відповідача після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди та позивачем сплачено на користь потерпілої особи страхове відшкодування, у позивача виникло право регресної вимоги на суму 12170,00 грн.

2. Аргументи відповідача про застосування строків позовної давності не підлягають задоволенню з огляду на те, що регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 Цивільного кодексу України), а також статтею 38 Закону № 1961-ІV, а для суброгації, відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України «Про страхування», встановлено особливий правовий режим.

При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватись з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі – з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування.

Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати від завдача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику у зв`язку з порушенням умов договору страхування.

Тобто, за порушення строку виплат страховик сплачує потерпілій особі пеню, яку не має права вимагати від завдача шкоди за порушення строку виплати страхового відшкодування.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, а саме: дати першої виплати страхового відшкодування – 24.10.2017, дати звернення з позовом до суду – 07.09.2020, очевидно, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

3. Аргументи відповідача про відсутність в акті огляду транспортного засобу підписів інших осіб, крім потерпілого, спростовуються тим, що огляд транспортного засобу здійснювався за місцезнаходженням позивача: м. Київ, вул. Саксаганського, 77 та долученим повідомленням страхувальника від 25.08.2016 згідно з яким ОСОБА_1 зазначає перелік пошкоджень транспортного засобу потерпілого: передній бампер, передній капот.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібзавод»

1. Відповідно до пункту 34.2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Тобто, протокол огляду транспортного засобу повинен містити підпис представника позивача.

2. Згідно з пунктом 36.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Отже, з урахуванням дати звернення потерпілого – 20.10.2016 та вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач повинен був сплатити страхове відшкодування не пізніше 20.01.2017, тобто, в наслідок грубого порушення вимог законодавства позивачем, пропущено строк позовної давності, оскільки, за умови належного виконання своїх зобов`язань з виплати страхового відшкодування, вимога по відшкодування шкоди в порядку регресу повинна закінчитись 21.01.2020.

Норми права, що підлягають застосуванню

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим випадком згідно зі статтею 8 Закону України «Про страхування» є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з положеннями статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

22 липня 2016 року приблизно об 11 год. 00 хв. по пр. Палладіна, 25 в м. Києві, ОСОБА_1 керував автомобілем «ГАЗ» державний номер НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, під час руху заднім ходом не звернувся за допомогою до сторонніх осіб та здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем «Тойота» НОМЕР_3 , чим завдав йому механічні пошкодження, що призвело до пошкодження транспортних засобів та матеріальних збитків.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 19.09.2016 у справі № 759/11656/16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП України.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована позивачем на підставі полісу №АЕ/9870592.

25.06.2016 водій транспортного засобу «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який є працівником відповідача, що підтверджується наказом № К-ПСХ000502 від 02.06.2016, повідомив страхувальника про страхову подію, а саме: дорожньо-транспортну пригоду та зазначив механічні пошкодження автомобіля потерпілого, а саме: передній капот та передній бампер, що підтверджується повідомленням №386-16К від 25.08.2016.

06.09.2016 потерпіла особа повідомила страхувальника про вчинення дорожньо-транспортної пригоди та зазначила пошкодження автомобіля: а саме: пошкодження капоту, тріщина скла фари, вм`ятина крила і бампера з пошкодженням покриття.

На підставі акту огляду Транспортного засобу №386-16К від 06.09.2016 та за допомогою комп`ютерної програми для складання ремонтних калькуляцій AUDATEX Аварійним комісаром Українського центру післяаварійного захисту «Експерт - Сервіс» ОСОБА_2 проведено 25.10.2016 ремонтну калькуляцію №386-16К, згідно з якою вартість ремонту пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді автомобіля складає 12239,58 грн.

Позивачем проведено розрахунок суми страхового відшкодування та прийнято рішення про виплату власнику пошкодженого транспортного засобу страхового відшкодування у розмірі 12170,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи: актом виконаних робіт № 32/10 від 06.10.2016 на суму 12170,00 грн., заявою про отримання страхового відшкодування № 20.10.2016 № 386-16К, розрахунком розміру страхового відшкодування № 386-16К від 11.11.2016, страховим актом № 386-16 К, платіжними дорученнями: № 5494 від 24.10.2017 на суму 2000,00 грн., № 4115 від 07.12.2017 на суму 2000,00 грн., № 895 від 17.04.2018 на суму 3000,00 грн., № 913 від 18.04.2018 на суму 2000,00 грн., № 946 від 19.04.2018 на суму 3170,00 грн.

Аргументи відповідача щодо відсутності в акті огляду транспортного засобу № 386-16К підписів уповноваженої особи страхувальника або інших учасників дорожньо-транспортної пригоди, окрім потерпілого, не беруться судом до уваги, з огляду на те, що працівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібзавод» покинув місце дорожньо-транспортної пригоди, що встановлено в постанові Святошинського районного суду м. Києва від 19.09.2016 у справі № 759/11656/16-п, крім того, до матеріалів справи долучено повідомлення страхувальника № 386-16К від 25.08.2016 згідно з яким водій забезпеченого автомобіля зазначив перелік пошкоджень, який збігається з пошкодженнями, що зазначені в акті огляду транспортного засобу, а також того, що страховий акт на підставі якого сплачено грошові кошти, у судовому порядку не визнався недійсним.

Відповідно до підпункту "в" пункту 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено належну сплату грошових коштів у розмірі 12170,00 грн. як страхового відшкодування, крім того, наявні докази підтвердження вини працівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібзавод» у вчиненні адміністративного правопорушенням, передбаченого статтями 124, 122-4 КУпАП України, що не спростовуються аргументами відповідача, відтак, виплативши страхове відшкодування, позивач набув права регресної вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібзавод», враховуючи положення частини 1 статті 1172, частини 1 статі 1191 Цивільного кодексу України, отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Аргументи відповідача відносно застосування строків позовної давності відхиляються судом, з огляду на таке.

Порядок страхового відшкодування врегульований спеціальним Законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з аналізу норм якого вбачається, що, якщо за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик виплатив третій особі, а не своєму страхувальнику, це є одночасно й відшкодуванням шкоди третій особі (потерпілому) в деліктному зобов`язанні, оскільки страховик у договірних правовідносинах обов`язкового страхування відповідальності є одночасно боржником у цьому деліктному зобов`язанні, отже, відповідно до частини 6 статті 261 Цивільного кодексу України, моментом початку позовної давності для регресної вимоги страховика в правовідносинах буде день виконання основного зобов`язання і фактично день припинення цього зобов`язання належним виконанням – день проведення страховиком виплати страхового відшкодування третій особі (потерпілому в деліктному зобов`язанні).

З огляду на вказані аргументи відповідача, необхідно вірно визначити характер спірних правовідносин та підкреслити різницю між поняттями "регрес" та "суброгація".

За регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання. Право страховика за договором страхування на подання до суду регресного позову про стягнення з винної особи коштів, виплачених страховиком як страхове відшкодування, виникає з моменту сплати такого відшкодування, а не з моменту виникнення страхового випадку.

Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, й зміна в ньому кредитора. Натомість регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим і виникло нове - пов`язане саме з регресною вимогою.

Виплата страховиком страхувальнику страхового відшкодування є обов`язком страховика за договором (стаття 988 Цивільного кодексу України). Така виплата не припиняє деліктного зобов`язання і не може вважатися відшкодуванням шкоди потерпілому в цьому зобов`язанні, оскільки страховик у правовідносинах добровільного майнового страхування не є боржником у деліктному зобов`язанні. Тобто заподіювач шкоди залишається зобов`язаним відшкодувати завдану ним шкоду незалежно від того, чи звертався до нього з відповідною вимогою сам потерпілий, чи страховик після виплати потерпілому відшкодування за договором майнового страхування.

У даній справі страхове відшкодування виплачене страховиком не страхувальнику за договором добровільного майнового страхування, йдеться про право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутись з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду, правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим і виникло нове - пов`язане саме з регресною вимогою - на підставі підпункту "в" пункту 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди, оскільки водій відповідача після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди та позивачем сплачено на користь потерпілої особи страхове відшкодування.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є регресом.

Відтак, як вказано судом вище, право позивача на подання до суду позову про стягнення з винної особи коштів, виплачених ним потерпілій особі, виникає з моменту сплати такого відшкодування, а не з моменту виникнення страхового випадку.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Платіжними дорученнями: № 5494 від 24.10.2017 на суму 2000,00 грн., № 4115 від 07.12.2017 на суму 2000,00 грн., № 895 від 17.04.2018 на суму 3000,00 грн., № 913 від 18.04.2018 на суму 2000,00 грн., № 946 від 19.04.2018 на суму 3170,00 грн. підтверджується проведення позивачем розрахунків із страхового відшкодування, тобто, з урахуванням першої сплати 24.10.2017, вимог статей 257, 261 Цивільного кодексу України та дати звернення з позовом до суду – 07.09.2020, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

Аргументи відповідача відносно неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань з оплати страхового відшкодування в межах строків, визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що впливає на початок відліку строку позовної давності, спростовуються пунктом 36.5. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» згідно з яким за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, тобто, за порушення зазначених строків, потерпілий має право на стягнення пені, проте, зазначене жодним чином не впливає на початок відліку строку позовної давності, яка відраховується з моменту виконання зобов`язання з оплати страхового відшкодування.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

1. Позов (вх. № 2626/20 від 07.09.2020) Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібзавод" про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібзавод" (07354, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Соборна, буд. 85, код ЄДРПОУ 31484879) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77, код ЄДРПОУ 22945712) матеріальну шкоду в порядку регресу у розмірі 12170,00 грн. (дванадцять тисяч сто сімдесят гривень), судовий збір у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.12.2020.

Суддя С.О. Саванчук