Ухвала суду № 93397848, 09.12.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

У Х В А Л А

09.12.2020р. Справа №905/1274/20

за заявою від 23.11.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод», м.Маріуполь

про розстрочку виконання рішення суду по справі №905/1274/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальінстю «Хімтрейд», м.Дніпро

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод», м.Маріуполь

про стягнення заборгованості в сумі 1963148,67 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

В засіданні суду брали участь:

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2020р. у справі №905/1274/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімтрейд», м.Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод», м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 1963148,67 грн., з якої основний борг в сумі 1617432,00 грн., пеня в сумі 324267,52 грн., 3% річних в сумі 5419,77 грн., інфляційні в сумі 16029,38 грн., задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімтрейд» основний борг в сумі 1617432,00 грн., пеню в сумі 68370,14 грн., 3% річних в сумі 5419,77 грн. та інфляційні витрати в сумі 3592,32 грн., всього заборгованість в сумі 1694814,23 грн., судовий збір в сумі 25422,22 грн.

25.11.2020р. на виконання вищевказаного рішення видано відповідний наказ.

30.11.2020р. до суду від відповідача надійшла заява 23.11.2020р. про розстрочку виконання рішення суду по справі №905/1274/20.

Ухвалою суду від 01.12.2020р. повідомлено сторони про розгляд заяви від 23.11.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод», м.Маріуполь в судовому засіданні, яке відбудеться 09.12.2020 року о 12:45 год.

02.12.2020р. на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява від 02.12.2020р. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи «EasyCon».

Ухвалою суду від 03.12.2020р. відмовлено у задоволенні заяви від 02.12.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод», м.Маріуполь про розгляд справи в режимі відеоконференції.

08.12.2020р. до суду від відповідача повторно надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

09.12.2020р. на електронну адресу суду від позивача надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду.

У судове засідання 09.12.2020р. представники сторін не з`явились, про час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення по справі №905/1274/20, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява №38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Разом з тим, відповідно до ст.160 Господарського процесуального кодексу України суд може відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

За приписом ч.ч.1, 2 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), – встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною третьою статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до положень ч.4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи – тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За приписами ч.5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, розстрочка – це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому, слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарсько-процесуальне законодавство не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами, встановленими ГПК України.

При цьому, необхідно враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все необхідно врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.18р. року у справі №920/199/16.

Як встановлено, виходячи зі змісту заяви відповідача, останнім заявлено про розстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2020р. по справі №905/1274/20 на один рік (дванадцять місяців) шляхом сплати заборгованості рівними частинами – по 143353,00 грн. щомісяця з дня набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування своєї заяви про розстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області у справі №905/1274/20 заявник посилається на наступні обставини:

- негативне фінансове становище підприємства;

- наявність загрози банкрутства боржника при необхідності відразу виконати судове рішення перед ТОВ «Хімтрейд», м.Дніпро, а саме сплатити заборгованість в загальній сумі 1617432,00 грн.

Зокрема, за твердженням заявника, у зв`язку з наявною у відповідача кредиторською (9693002,85 грн.) та дебіторською (5134422,98 грн.) заборгованостями, відповідно до довідки ТОВ «Південний механо-ливарний завод» №Ю0000002768 від 19.11.2020р. відповідач має негативне фінансове становище.

При цьому, 13.11.2020р. ТОВ «Південний механо-ливарний завод», м.Маріуполь на виконання наказу господарського суду від 19.10.2020р. по справі №905/737/20 частково сплатив суму заборгованості у розмірі 127272,85 грн. на користь ДПЗД «Укрінтеренго», що підтверджується платіжним дорученням №9919.

Разом з тим, 28.07.2020р. виникла аварійна ситуація на підстанції «Морська» ПрАТ «ЗАВОД «ПРИЛИВ», яка є одноосібним джерелом електропостачання ТОВ «Південний механо-ливарний завод», через коротке замикання в силовому трансформаторі. З початку виникнення аварійної ситуації по 05.11.2020р. електропостачання споживачам, в тому числі ТОВ «Південний механо-ливарний завод» через підстанцію "Морська" ПрАТ "ЗАВОД "ПРИЛИВ" було припинено електропостачання на підстанцію «Морська ПрАТ «ЗАВОД «ПРИЛИВ», вводи опломбовано співробітниками Бердянського МРРЕМ. 05.11.2020 року ремонтно-відновлювальні роботи було закінчено, електропостачання споживачам підстанції «Морська» було відновлено. Таким чином, враховуючи відсутність електричної енергії в період з 01.08.2020 року по 05.11.2020 року включно було зупинено роботу на ТОВ «Південний механо-ливарний завод».

На підтвердження вказаних обставин відповідачем до заяви додано: копію довідки №Ю0000002768 від 19.11.2020р. щодо дебіторської та кредиторської заборгованості ТОВ «Південний механо-ливарний завод»; копію судового наказу господарського суду Донецької області у справі №905/737/20 (відомості з сайту «Електронний суд»; копію платіжного доручення про сплату 127272,85 грн.; копію договору №044 про постачання електричної енергії споживачу від 08.01.2019 року з додатками; копію договору №4-56 від 01.02.2013 року; копію довідки ТОВ «Альтернативенерго» від 16.11.2020 року; копію листа генерального директора ПрАТ «ЗАВОД «ПРИЛИВ» від 18.11.2020 року; копію наказу ТОВ «Південний механо-ливарний завод» від 29.07.2020 року; копію витягу з ЄДРЮО та ФОП, Статут ТОВ.

Позивач, в свою чергу, заперечує проти задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення, зазначаючи, що аргументи ТОВ «Південний механо-ливарний завод», м.Маріуполь щодо скрутного фінансового становища, у зв`язку з відсутністю електроенергії та наявністю заборгованості перед ДПЗД «Укрінтеренерго» у період з 01.08.2020 року по 05.11.2020 року не пояснюють, чому боржник не погасив заборгованість перед ТОВ «Хімтрейд» до виникнення на підприємстві скрутного фінансового становища, а тому дії ТОВ «Південний механо-ливарний завод», м.Маріуполь направленні на розстрочку виконання рішення суду слід вважати зловживанням з боку відповідача, що перешкоджає відновленню порушених прав ТОВ «Хімтрейд», адже відповідач, який отримав зворотню фінансову допомогу у 2019 році досі її не повернув та має намір повністю її повернути у 2022 році.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Згідно з положень ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено правило, згідно з якого суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За висновками суду, надані відповідачем до своєї заяви докази свідчать про здійснення останнім певної господарської діяльності. Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно, посилання на наявність аварійної ситуації та, як наслідок, відсутність електропостачання та призупинення господарської діяльності є власними ризиками, які несе безпосередньо підприємець при здійсненні ним господарської діяльності.

Так, за приписами ст.ст.42, 44 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Таким чином, надані відповідачем докази свідчать про наявність у останнього значної заборгованості не лише перед позивачем у цій справі, доказів погашення відповідачем даної заборгованості матеріали справи не містить, доказів отримання будь-яких грошових коштів відповідачем не надано.

Разом з тим, відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту гарантованого надходження до позивача грошових коштів у строки і розмірі, вказані у заяві про розстрочку виконання рішення. Зокрема, суду не представлено жодних доказів на підтвердження намірів укладання договорів з потенційними контрагентами з метою отримання потенційного прибутку, продажу активів, або інших можливих джерел надходження коштів з процесу комерційної діяльності.

Таким чином, обставини, якими відповідач обґрунтовує заяву про розстрочку виконання судового рішення, не є винятковими, такими, що дійсно ускладнюють виконання судового рішення, а сам по собі скрутний матеріальний стан відповідача не свідчить про виключність обставин, з яким пов`язується розстрочення виконання рішення.

Суд також враховує можливі негативні наслідки не лише для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, для стягувача при затримці виконання рішення.

Неотримання позивачем присудженого до стягнення судовим рішенням, призводить до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як наслідок, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги матеріальні інтереси позивача, заява від 23.11.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод», м.Маріуполь про розстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2020р. по справі №905/1274/20 підлягає залишенню без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.74, 76, 79, 86, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви від 23.11.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод», м.Маріуполь про розстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2020р. по справі №905/1274/20.

Ухвалу підписано 09.12.2020р.

Зідно із ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина