Рішення № 93396700, 15.10.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/19853/19

Провадження № 2/643/1479/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2020 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Коцюбинської М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Харківської обласної дирекції ПАТ «НАСК «Оранта» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Харківської обласної дирекції ПАТ «НАСК «Оранта» (далі – позивач) звернулось до Московського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі – відповідач) на свою користь в порядку регресу грошові кошти в розмірі 3362,49 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 19.01.2018 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно–правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/9976021, відповідно до якого було застраховано цивільно–правову відповідальність водіїв за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації транспортного засобу «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 . У відповідності до постанови Московського районного суду м. Харкова від 12.12.2018, 12.06.2018 року о 10-00 год. ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Ак. Павлова, буд. 140, не вибрав безпечної швидкості, щоб мати змогу контролювати автомобіль та безпечно керувати ним, не дотримався дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з автомобілем «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , чим заподіяв матеріальну шкоду та порушив п.п. 12.1, 13.1 ПДР України. Загальна сума страхового відшкодування, яка була здійснена позивачем за страховим випадком, склала 6724,97 грн. Відповідач повинен відшкодувати позивачу 50 % виплаченого на користь потерпілої особи страхового відшкодування, оскільки страхувальником був пенсіонер та останнім було застосовано пільгу щодо розміру страхового платежу в розмірі 50 %.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 04.12.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому ОСОБА_1 заперечував проти позову. В обґрунтування заперечення зазначив, що згідно постанови Харківського апеляційного суду від 30.01.2019 по справі № 643/8253/18, його вина у ДТП не встановлена. Враховуючи наведене, просив відмовити у задоволенні позову.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначав, що згідно правового аналізу положень ст. 38 КУпАП її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчинені правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події та складу адміністративного правопорушення. Враховуючи наведене, така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. З огляду на вищевикладене представник позивача вважав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Сторони у судове засідання 15.10.2020 року не з`явились.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_2 19.01.2018 укладено Договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно–правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/9976021, відповідно до якого було застраховано цивільно–правову відповідальність водіїв за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації транспортного засобу «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 4).

Вказаний договір ОСОБА_2 було укладено як пенсіонером, про що міститься відповідне застереження в полісі.

12.06.2018 сталась ДТП на участю автомобіля «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , автомобіля «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , та автомобіля «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

Вказані обставини підтверджуються постановою Московського районного суду м. Харкова від 12.12.2018 (а.с. 35), повідомленнями ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про ДТП (а.с. 6; а.с. 10; а.с. 23).

Позивачем на користь ОСОБА_5 та власника автомобіля «Шевроле» ОСОБА_6 було виплачене страхове відшкодування в загальному розмірі 6724,97 грн., що підтверджується, зокрема, даними ремонтної калькуляції № НОМЕР_2 від 19.06.2018 (а.с. 13-15), протоколу огляду транспортного засобу від 12.06.2018 (а.с. 16-17), розрахунку страхового відшкодування від 19.12.2018 (а.с. 19), страхового акту № ОЦВ-18-20-7372/1 від 19.12.2018 (а.с. 20), реєстру безготівкових переказів від суб`єктів господарювання № 234 від 20.12.2018 (а.с.22), заяви про страхове відшкодування ОСОБА_6 (а.с. 24), ремонтної калькуляції № НОМЕР_3 від 19.06.2018 (а.с. 26-27), протоколу огляду транспортного засобу від 12.06.2018 (а.с. 30), розрахунку страхового відшкодування (а.с. 31), страхового акту № ОЦВ-18-20-7507/1 від 05.02.2019 (а.с. 32), реєстру одержувачів сум відшкодування за рахунок коштів АТ «НАСК «ОРАНТА» від 06.02.2019 (а.с. 34).

Згідно п. 22.1. ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 13.2. ст. 13 Закону, розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Згідно п. 38-1.1. ст. 38-1 Закону, у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Таким чином, імперативними положеннями п. 38-1.1. Закону передбачено, що обов`язок компенсації страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування, може покладатись виключно на особу, відповідальну за шкоду.

Враховуючи наведене, умовою задоволення позову є доведення в тому числі тієї обставини, що відповідач відповідальний за шкоду, завдану внаслідок ДТП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Виходячи з положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, обов`язок доведення цієї обставини покладається на позивача.

Так, згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 та 2 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Всупереч вказаних вище положень законодавства, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження вини відповідача у виникненні ДТП, суду не надано.

Так, в обґрунтування вини відповідача в завданні шкоди, позивач посилався на постанову Московського районного суду м. Харкова від 12.12.2018 по справі № 643/8253/18 (далі – Постанова) (а.с. 35).

Згідно Постанови, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 закрито у зв`язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення.

Вказана Постанова переглядалась в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Як вбачається з постанови Харківського апеляційного суду від 30.01.2019, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив змінити Постанову в частині визнання його винним в ДТП.

Судом апеляційної інстанції скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення з підстав того, що суд першої інстанції не вирішував питання про його винність.

Так, у вказаній постанові Харківським апеляційним судом зазначено, що зі змісту резолютивної частини постанови суду першої інстанції видно, що суд закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення, питання про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не вирішувалось. Опис в мотивувальній частині постанови районного суду обставин ДТП не свідчить про встановлення вини будь-кого з водіїв транспортних засобів.

Враховуючи наведені вище висновки Харківського апеляційного суду, викладені в постанові від 30.01.2019, суд не може визнати вказану вище Постанову Московського районного суду м. Харкова від 12.12.2018 доказом того, що ДТП сталась саме з вини відповідача, тобто доказом того, що саме останній відповідальний за завдану іншим учасникам ДТП шкоду.

Будь-яких інших доказів вини відповідача в ДТП, під час розгляду даної цивільної справи суду не надано.

Повідомлення про ДТП ОСОБА_1 (а.с. 6), ОСОБА_5 (а.с. 10) та ОСОБА_3 (а.с. 23), адресовані позивачу, суд не може визнати достатніми доказами на підтвердження винуватості саме відповідача в даній ДТП.

Клопотання про витребування та дослідження в судовому засіданні матеріалів відповідної справи про адміністративне правопорушення, учасниками справи, в тому числі позивачем, не заявлялось.

Також учасниками справи не заявлялось клопотання про виклик до суду та допит в якості свідків учасників ДТП, про призначення судової-автотехнічної експертизи її обставин тощо.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України не доведено, що саме відповідач є особою, відповідальною за завдану внаслідок ДТП шкоду.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Харківської обласної дирекції ПАТ «НАСК «Оранта» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 08.12.2020.

Суддя Д.А. Крівцов