Ухвала суду № 93396095, 08.12.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9271/18

(1-кп/199/58/20)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2020 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

колегії суддів:

головуючого: - судді Воробйова В.Л.

- суддів Дяченко І.В., Щербини-Почтовик І.В.

при секретарі - Чорнойван О.В.

за участю прокурора - Стариковського Є.В.

захисників - Чудновського С.О., Романцова М.В.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018040630001695 відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожного з них, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України

В С Т А Н О В И Л А:

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою на 60 днів, яке обґрунтовує тим, що обвинувачені підозрюється у вчинені умисного особливо тяжкого злочину проти життя особи, можуть переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, скоювати інші злочини.

Обвинувачений ОСОБА_1 , захисник Чудновський С.О. проти клопотання заперечували.

Обвинувачений ОСОБА_2 , захисник Романцов М.В. залишили на розсуд суду вирішення клопотання.

Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.

При цьому, Європейський суд з прав людини (далі стисло ЄСПЛ) неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами (п. 79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України - умисному вбивстві, за який законом у разі доведення вини, кожному з них, може бути призначено покарання від 7 до 15 років позбавлення волі, на думку суду, вже лише ця обставина може спонукати обвинувачених до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду.

При цьому, не будучи самостійною підставою для утримання особи під вартою, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, що ґрунтується на позиції в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», у відповідності з якою суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Також, вирішуючи клопотання, суд враховує рішення ЄСПЛ по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, який зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Враховуючи обсяг пред`явленого обвинувачення, приймаючи до уваги, що обвинувачені не мають міцних соціальних зв`язків, не працювали та не мають на утриманні дітей, непрацездатних осіб, раніше засуджувалися за скоєння умисних злочинів, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання останніх винуватими у кримінальному правопорушенні, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, можуть переховуватися від суду та можуть вчиняти злочини.

Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

З огляду на викладене, суд, відповідно до ст.183 КПК України вважає більш м`які альтернативні запобіжні заходи такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, забезпечити необхідність виконання процесуальних рішень суду та запобіганню спробам ухилення обвинувачених від суду або переховування, скоювати злочини, тому необхідним та достатнім для виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків та запобігання встановленим судом ризикам, є лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, у зв`язку з чим клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою обґрунтоване та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.369-372 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Стариковського Є.В. задовольнити.

Продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Синельникове, Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю міста Дніпро, кожному з них - у Державній установі виконання покарань (№ 4) управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області на 60 (шістдесят) днів, тобто до 05 лютого2021 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, захисникам та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення для виконання, представнику потерпілого для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом 7 днів з дня проголошення ухвали, а особою, яка тримається під вартою, з моменту вручення копії ухвали.

С у д д і:

------------------- ---------------- ------------------------------------

Воробйов В.Л. Дяченко І.В. Щербина-Почтовик І.В.