Ухвала суду № 9339589, 21.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2010 р. К-12108/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Брайка А.І.

Конюшка К.В.

Рибченка А.І.

Степашка О.І.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

представники сторін не зявились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську

на постанову Господарського суду Луганської області від 15.02.2007 та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 19.04.2007

у справі №12/881н-ад

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Контактор»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську,

Відділення державного казначейства у Ленінському районі м.Луганська,

Головного управління державного казначейства України у Луганській області

про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Луганської області від 15.02.2007, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 19.04.2007, позовні вимоги ТОВ «ТД «Контактор» задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м.Луганську від 25.07.2006 №0000132360/0, від 02.10.2006 №0000132360/1, від 31.10.2006 №0000132360/2. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ТД «Контактор» суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за квітень 2006 року в сумі 87137 грн. та судові витрати.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального права, а саме порушення пп.1.8 ст.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.19 ст.2, ст.9 Бюджетного кодексу України.

Позивач правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Сторони представників у судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем-1 проведена позапланова виїзна перевірка з питання достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям за квітень - травень 2006 року, за результатами якої складено акт від 13.07.2006 №379/23-6/33270073.

Порушень Закону України «Про податок на додану вартість»при декларуванні позивачем податкових зобов'язань і податкового кредиту в березні та квітні 2006 року перевіркою не встановлено, від'ємне значення податку за результатами перевірки становить: в березні 154373,00 грн., в квітні 110064,00 грн., що відповідає показникам відображеним в декларації.

Проте, за висновком податкового органу, позивачем неправильно визначена сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2006 року.

Зокрема, за висновками акта перевірки, позивачем у розрахунку суми бюджетного відшкодування неправомірно включено до графи 3 «сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)»суми податкового кредиту лютого 2006 року, що фактично оплачені в березні 2006 року.

У звязку з чим при формуванні суми бюджетного відшкодування позивачем порушено підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»і завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2006 року на 87137,11 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132360/0 від 25.07.2006, яким зменшено бюджетне відшкодування за квітень 2006 року на 87137 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення - рішення з відповідними індексами, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобовязань.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач, придбавши у ПП ОСОБА_1 запчастини на суму 615009,36 грн., у т.ч. ПДВ 102501,56 грн., та отримавши податкову накладну №5 від 15.02.2006 правомірно відніс податок на додану вартість до складу податкового кредиту лютого 2006 року, відповідно до вимог пп.7.4.1 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Оскільки розрахунок з контрагентом за придбаний товар проведено позивачем у березні 2006 року, у тому числі сплачено і податок на додану вартість в ціні товару, то за правилами пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на бюджетне відшкодування виникає у платника податку у наступному звітному період, тобто у квітні 2006 року.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг). На підтвердження такого розуміння правильності застосування вказаного підпункту слугує нова редакція цього підпункту, викладена в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008 № 309-VI. З огляду на викладене, судова колегія вважає правильними рішення судів попередніх інстанцій, що висновки відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за квітень 2006 року на 87137 грн. не знайшли свого підтвердження.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

Форма Розрахунку суми бюджетного відшкодування не може змінювати порядку бюджетного відшкодування, визначеного абзацом «а» пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, правильно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли вірного висновку, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Луганської області від 15.02.2007 та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 19.04.2007 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді А.І.Брайко

К.В.Конюшко

А.О.Рибченко

О.І.Степашко