Ухвала суду № 93392544, 07.12.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

07.12.2020 Справа №607/20719/20

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сливка Л.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Перша тернопільська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 подала до суду позов до відповідачів Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Перша тернопільська державна нотаріальна контора, у якому просить визнати за нею право власності на земельну ділянку, площею 0,0468 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що даний позов підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статтей175, 177 ЦПК України.

Частиною 4 ст. 177 ЦПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачкою не сплачено суму судового збору за подання вказаного позову до суду, при цьому, до матеріалів позову долучено клопотання про звільнення від сплати судового збору, вмотивоване тим, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, який становив 12519 гривень. На підтвердження вказаних обставин, позивачем долучено Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків №3664 від 18 листопада 2020 року, надані Тернопільською державною податковою інспекцією Головного управління ДПС у Тернопільській області. Однак, як убачається із вказаних Відомостей, дохід позивачки за перший та другий квартал 2019 року склав 25964,59 гривень, що не відповідає ствердженню позивачки про розмір її доходів за попередній календарний рік у сумі 12519 гривень.

Згідно із ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 3 статті 136 ЦПК України передбачено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Таким чином, для відстрочення сплати судового збору, зменшення або звільнення від його сплати має бути в наявності дві умови у сукупності: наявність майнового стану, який не дозволяв би позивачу сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі, а також одна із підстав, визначених пунктами 1-3 частини 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

В порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» позивачкою не надано доказів про розмір її доходу за цілий попередній календарний рік, тобто за 2019 рік, оскільки у наданих Відомостях з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків №3664 від 18 листопада 2020 року, зазначено дохід позивачки лише за перший та другий квартал 2019 року. Натомість, доказів про розмір доходу позивачки за третій та четвертий квартал 2019 року суду не надано.

Крім цього, позивачкою не охарактеризовано її майнового стану та не надано жодних доказів на підтвердження того, що її майновий стан не дозволяє сплатити суму судового збору у визначеному законом розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.136 ЦПК України, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, або звільнення від сплати судового збору є правом, а не імперативним обов`язком суду. Такий висновок випливає безпосередньо із змісту наведеної норми, яка, крім того, не містить чіткого переліку обставин майнового стану, який тягне за собою в якості наслідків відстрочення, розстрочення сплати судового збору, або звільнення від їх оплати. Такий висновок випливає безпосередньо із змісту наведеної норми, яка, крім того, не містить чіткого переліку обставин майнового стану, який тягне за собою в якості наслідків відстрочення, розстрочення сплати судового збору, або звільнення від їх оплати.

Як вказував Європейський суд з прав людини у рішенні «Креуз проти Польщі» за заявою № 28249/95 від 19.06.2001 «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.

У статті 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на зазначене, суддя приходить до висновку, що заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму (840,80 гривень) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму (10510 гривень).

Таким чином, з огляду на зазначену ціну позову у розмірі 182538,72 гривень, позивачці слід сплатити судовий збір у сумі 1825,38 гривень.

Згідно пунктів 4, 5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Однак, прохальна частина позову суперечить її мотивувальній частині.

Зокрема, у мотивувальній частині позову вказано, що позивачці відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку земельної ділянки, яка належала спадкодавцю, у зв`язку із відсутністю визначення часток співвласників у вказаній земельній ділянці. Так, позивачка зазначає, що вказана земельна ділянка належала їй та спадкодавцю на праві спільної сумісної власності, відтак, їх частки є рівними, та вона набула права на спадкування 1/2 частки спірної земельної ділянки.

Натомість, у прохальній частині позову, позивачкою заявлено вимогу про визнання за нею права власності на цілу земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Таким чином, позивачці слід привести у відповідність прохальну частину позовної заяви її мотивувальній частині.

У відповідності до вимог частини 1ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях1 75 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За вказаних обставин, суддя приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення вищевказаних недоліків шляхом: надання суду викладеної у новій редакції, з урахуванням вимог, зазначених у даній ухвалі, позовної заяви та її копії для сторони відповідача, а також сплати судового збору в розмірі 1825,38 гривень.

Судовий збір сплатити за реквізитами рахунку, розміщеними на офіційному веб-сайті Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області: отримувач коштів УК у м.Тернополi/м.Тернопiль/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37977726, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA968999980313101206000019751, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб) та оригінал квитанції про оплату подати до суду у вищевказаний строк.

На підставі наведеного та керуючись статтями 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Перша тернопільська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно – залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У випадку невиконання вказаних вимог у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка