Рішення № 93391787, 07.12.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1052/20

Провадження № 2/487/1266/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07.12.2020 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Кузьменко В.В., за участю секретаря судових засідань Рафальської Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні,

встановив:

19.02.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до ДП "Миколаївський облавтодор", в якій просив стягнути з ДП "Миколаївський облавтодор" (код ЄДРПОУ 3159920) на його користь невиплачену заробітну плату за період з 22.05.2019 року по 08.08.2019 року в сумі 15436,00 гривень.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 04.02.2019 року позивач був звільнений з посади провідного інженера відділу підготовки виробництва і матеріального - технічного забезпечення Дочірнє підприємство "Миколаївський автодор" АТ "ДАК" Автомобільні дороги України" за ст. 36 п. 1 КЗпП України, наказ №08-КК від 04.02.2019 року. На день звільнення нарахована заробітна плата позивачу не сплачена. 21.05.2019 року рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва стягнуто з ДП "Миколаївський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 04.02.2019 року по 03.04.2019 року у розмірі 13720,00 гривень.

Ухвалою від 24.02.2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно записів трудової книжки позивача, ОСОБА_1 починаючи з 01.06.2013 року працював на посаді інженера відділу підготовки виробництва і матеріально - технічного забезпечення по перевезенню ДП "Миколаївський облавтодор".

Згідно наказу директора ДП "Миколаївський облавтодор" за № 08-КК від 04.02.2019 року про звільнення з позивачем було розірвано трудовий договір, за заявою працівника на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України - за угодою сторін.

Як вбачається Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.05.2019 року стягнуто з ДП "Миколаївський облавтодор" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 04.02.2019 року по 03.04.2019 рік у розмірі 13720,00 гривень.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва було виконане примусово Заводським відділом ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області 08.08.2019 рік. Виходячи з вищенаведеного, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку з 22.05.2019 року по 08.08.2019 рік в сумі 15435,00 гривен.

Середній заробіток ОСОБА_1 складає 343 гривні на день відповідно до заробітку за грудень 2018 та січень 2019 рік.

Таким чином, суд дійшов переконання, що дійсно позивачеві при звільненні не виплачена заробітна плата у загальному розмірі 15435,00 гривень.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117 , 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 , дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Відповідно до розділу II п. 2 вказаної постанови середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а саме підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 22.05.2019 року по 08.08.2019 року в сумі 15435,00 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі - 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного Товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Миколаївський облавтодор" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 22.02.2019 року по 08.08.2019 рік, розмір якого на день подачі позову до суду становить 15435,00 гривень без урахування податків та витрати.

Стягнути з Державного підприємства "Миколаївський облавтодор" в дохід держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Державне підприємство "Миколаївський облавтодор", місце знаходження: м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2А, ЄДРПОУ: 31159920.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В.Кузьменко