Постанова № 93391754, 01.12.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1686/17

Провадження № 1-кп/487/184/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2020 року м.Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі Головуючого судді – Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання – Мазницької Н.Ю., прокурора – Царюка В.В., обвинувачених — ОСОБА_1 , ОСОБА_2 захисників – Гуденко Є.А., Бузіяна Б.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідування за №12017150030000363 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017150030000363 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України.

30.11.2020 року прокурор подав до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, обраного обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 діб.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів. Крім того, з метою забезпечення безперервного розгляду провадження в суді, виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, посилаючись на те, що судовий розгляд не розпочався. Наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначено йому, у разі визнання винним в інкримінованому злочині; незаконно впливати на потерпілих та свідків, та продовжити злочинну діяльність, у зв`язку з чим інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти зазначеним ризикам, що унеможливлює їх застосування до ОСОБА_1 .

У судовому засіданні прокурори заявлене клопотання підтримали.

В судовому засіданні захисник Бузіян Б.П. проти задоволення клопотання прокурора заперечував, посилаючись на недоведеність стороною обвинувачення існування на теперішній час ризиків, передбачених ч. 1 п.1, 3, 5 ст.177 КПК України. При цьому просив про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу на домашній арешт, в певний час доби. Зазначив, що обвинувачений має постійне місце реєстрації та проживання, родину, на його утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей, які потребують матеріального забезпечення. За місцем реєстрації характеризується позитивно.

Таким чином застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_1 є недоцільним та невиправданим.

Обвинувачений підтримав думку захисника.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали, суд приходить до наступного.

За положеннями ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього Кримінальним процесуальним кодексом України процесуальних обов`язків, а також запобігання наступним спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого. свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта. спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 11.08.2020 року обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На даний час судовий розгляд провадження не розпочато, однак строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 закінчується 06.12.2020 року.

Відповідно до ст..331 ч.3 КПК України, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

За положеннями ч.2 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, які гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ч.3 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, у разі якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті.

Відповідно до ст. 199 ч.5 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч.3 цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

При цьому, слід врахувати, що реалізуючи положення ч. 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя, а також суд відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України мають враховувати, що після спливу певного часу (строку дії попередньої ухвали) саме лише існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, а тому в судовому рішенні судові органи зобов`язані, розглянувши можливість обрання альтернативних запобіжних заходів, навести інші підстави для подальшого тримання особи під вартою (« , Рішення ЄСПЛ від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України»).

ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності обґрунтування підстав обрання або продовження запобіжного заходу, так у Рішенні ЄСПЛ від 13.12.2007 року «Ткачов проти України» зазначив, що повторювання формальних підстав без будь-якої спроби продемонструвати, яким чином вони застосовуються відносно справи заявника, не може бути розцінено як «відповідні» та «достатні» підстави для застосування запобіжного заходу.

Загальне положення щодо розумних строків тримання під вартою викладено у правовій позиції ЄСПЛ у Рішення «Харченко проти України», згідно якої продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

Дослідивши матеріали обвинувального акту, суд приходить до висновку, що на даний час прокурором доведено існування ризиків, передбачених ст..177 ч.1 п.п.1,3 КПК України, а саме: той факт, що обвинувачений, усвідомлюючи, що у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, йому загрожує покарання до десяти років позбавлення волі, з метою його уникнення, може переховуватися від суду за межами країни чи на непідконтрольній на даний час Україні території, враховуючи тривалий період переховування ОСОБА_1 від суду, перебування його у розшуку.

Крім того, оскільки розгляд справи в суді ще не розпочато, ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконно вплинути на потерпілих та свідків по кримінальному провадженню.

Одночасно, суд приходить до висновку, щодо не доведеності прокурором існування ризику, пеередбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Разом з тим з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що на даний час прокурором не доведено наявність ризику, визначеного п.3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки при судовому розгляді ОСОБА_1 зазначив, що провину в скоєнні кримінальних правопорушень визнає у повному обсязі, матеріальну шкоду потерпілим було відшкодовано. Та не доведено неможливість запобігти ризикам передбаченим п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Таким чином, при вирішенні питання щодо зміну запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України, суд враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце реєстрації та проживання за адресою АДРЕСА_1 , за місцем реєстрації характеризуєится позитивно, має на утриманні двох малодлітніх дітей.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до переконання, що забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 та запобігти зазначеним ризикам, можливо шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту з забороною покидати постійне місце проживання у певний час дорбм з необхідністю покладення на ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 181, 194, 331 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволені клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – відмовити.

Змінити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - на домашній арешт.

Заборонити ОСОБА_1 у період часу з 20-00 години до 06-00 години наступного дня залишати місце постійного проживання: буд. АДРЕСА_1 без дозволу суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1.Прибувати до суду за першою вимогою;

2.Утриматися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.

3. Повідомляти суд про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід - домашній арешт встановлюється до 01.02.2021 року.

Обов`язки по контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_1 покласти на працівників Миколаївського ВП Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області.

Копію ухвали направити до ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор", Миколаївського ВП Очаківського ВП ГУНП у Миколаївській області, для відома та виконання.

ОСОБА_1 звільнити з-під варти у залі суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м.Миколаєва протягом семи діб з моменту винесення.

Головуючий суддя: І.О.Притуляк