Вирок № 93390210, 08.12.2020, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 443/500/20

Провадження № 1-кп/456/378/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2020 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Бучківської В. Л.

при секретарі Березіній Л.В.,

з участю прокурорів Войценко А.І., Губаль А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

адвоката Кінаша З.Ф.,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий кримінальне провадження щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Лучани, Жидачівського району Львівської області, громадянина України, українця, з середньою – спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого на посаді директора у ТзОВ «Карпатські скарби», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , 25.01.2018 близько 14 год. 30 хв., керуючи автомобілем «Volkswagen Golf»,реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 та рухаючись ним автомобільною дорогою, що в с. Отиневичі Жидачівського району Львівської області, при проїзді її ділянки в районі будинку № 17 по вул. Пасемка, грубо порушив вимоги Р. 1 п. п. 1.2, 1.5, 1.10 (в частині значення термінів «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка»); Р. 2 п. 2.3 б), д); Р. 12 п. п. 12.1; 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, рухаючись із швидкістю в межах 61-73 км/год (згідно висновку експерта № 1273 судово-автотехнічної експертизи від 20.11.2018), що є перевищенням встановленої у населеному пункті швидкості 50 км/год та вибираючи при виконанні маневру повороту праворуч таку траєкторію, яка повторювала б конфігурацію заокруглення і забезпечувала б рух автомобіля «Volkswagen Golf»,реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 , без втрати поперечної стійкості, не врахував дорожню обстановку та стан керованого ним транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, такими своїми діями створив аварійну обстановку, яка призвела до втрати керованості автомобілем, як наслідок, до виїзду, без причин технічного характеру, на ліве по ходу його руху узбіччя дороги і в подальшому до зіткнення з бетонним містком. Внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху, пасажири автомобіля «Volkswagen Golf»,реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12/2018 від 26.02.2018, отримала травматичний шок І-ІІ ступеня, закритий перелом верхньої третини лівої плечової кістки зі зміщенням, закритий правобічний перелом лобкової кістки із незначним зміщенням, забійну рану лівого колінного суглобу, перелом обох сідничних кісток зі зміщенням кісткових відламків, які відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я; ОСОБА_3 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 13/2018 від 15.02.2018, отримала закритий багатоуламковий перелом хірургічної шийки та великого горба правої плечової кістки із задовільним положенням кісток, фрагментів і незначним зміщенням, перелом акроміального кінця правої ключиці без зміщення кісткових фрагментів, які відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я; ОСОБА_7 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 15/2018 від 05.02.2018, отримала тупу поєднану травму тіла у вигляді закритої черепно-мозкової травми голови з крововиливами під м`які мозкові оболонки, множинні двобічні переломи ребер з ушкодженням внутрішніх органів, що призвело до гострої внутрішньої крововтрати, про що свідчать дані судово-медичної експертизи її трупа: крововилив під м`які оболонки головного мозку, множинні двобічні переломи ребер з ушкодженням пристінкової та вісцеральної плеври легень, наявність в правій та лівій плевральних порожнинах близько 1500 мл темно-червоної, рідкої крові та близько 200 г рихлих, темно-червоних її згортків, ушкодження печінки, наявність в черевній порожнині близько 1000 мл рідкої темно-червоної крові, крововиливи на внутрішніх поверхнях серця (плями Мінакова), виражене малокрів`я внутрішніх органів, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження і перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Таким чином, 25.01.2018 року, приблизно о 14 годин 30 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen Golf»,реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 та рухаючись ним автомобільною дорогою, що в с. Отиневичі Жидачівського району Львівської області, при проїзді її ділянки в районі будинку № 17 по вул. Пасемка, порушив вимоги Правил дорожнього руху, в результаті чого виїхав на ліве по ходу його руху узбіччя дороги, де зіткнувся з бетонним містком, в результаті чого пасажири його автомобіля ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , отримали середньої тяжкості тілесне ушкодження, а пасажир ОСОБА_7 від отриманих травм померла на місці події.

Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, в результаті чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої наступила смерть потерпілої ОСОБА_8 , а потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_6 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст. 286 КК України визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому. Пояснив, що 25.01.2018 близько 14 год. 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Golf» рухаючись по автомобільній дорозі, що в с. Отиневичі Жидачівського району Львівської області, не впорався з керуванням та заїхав в бетонний місток. На задньому сидінні автомобіля, яким він керував, знаходились ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , остання від отриманих травм померла на місці ДТП, інші потерпілі отримали тілесні ушкодження та були госпіталізовані каретою швидкої медичної допомоги до медичного закладу. Крім того, відмітив, що асфальтне покриття дороги, по якому він рухався на автомобілі було мокре і у зв`язку з тим, що він перевищив швидкість, трапилось ДТП. Доповнив, що він працює на посаді директора ТзОВ «Карпатські скарби» і в нього ненормований робочий графік, оскільки це є забійний цех і його робоча зміна розпочинається з 02 год. ночі і триває до 14 год. дня. Вказав, що на своєму автомобілі він підвозить додому працівників, які працюють разом із ним на підприємстві. Відмітив, що потерпілі відмовились від відшкодування ним шкоди завданої ДТП. Просить суд його суворо не карати та не позбавляти його права керування транспортним засобом. Вказав, що він проживає в м. Ходорів Жидачівського району, а підприємство де він працює знаходиться в с. Отиневичі Жидачівського району, а оскільки робоча зміна розпочинається вночі то до місця праці можна добратись тільки на автомобілі. Крім того, у зв`язку із введеними в державі карантинними обмеженнями, рух маршрутних автобусів інколи взагалі відсутній, або відбувається не згідно графіку і тому у випадку позбавлення його судом права керування автомобілем, він не матиме змоги доїжджати до місця праці, і втратить заробіток, який є його єдиним джерелом доходу. Попросив вибачення у потерпілих за вчинене.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомила, що 25.01.2018 перебувала на роботі і близько 15 год.30 хв до неї зателефонували та повідомили, що її мама загинула в ДТП. Коли вона прибула на місце події, то там вже була поліція. Вказала, що її мати працювала на підприємстві, керівником якого є обвинувачений, останній часто підвозив маму додому з роботи. Зазначила, що жодних претензій до обвинуваченого немає, просить суворо його не карати та не позбавляти права керування транспортним засобом, оскільки в нього на утриманні є маленька дитина і у зв`язку з цим йому необхідно користуватись автомобілем. Крім того, потерпіла ОСОБА_2 13.08.2020 подала на адресу суду заяву, в якій зазначає, що відповідно до ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має намір, в позасудовому порядку, стягнути моральну та матеріальну шкоду отриману нею, внаслідок вчиненого злочину обвинуваченим з страхової компанії в якій застрахований автомобіль обвинуваченого. В судовому засіданні повідомила, що обвинувачений до повноліття її брата ОСОБА_10 виплачував йому грошові кошти щомісячно.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомила, що всі потерпілі працювали на одному підприємстві з обвинуваченим і він постійно підвозив їх додому. Вважає, що ДТП трапилось випадково і зазначила, що жодних претензій до обвинуваченого немає. Просить суд суворо його не карати та не позбавляти права керування транспортним засобом, оскільки через карантинні обмеження, він не буде мати змоги доїжджати на роботу.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що його дружина ОСОБА_6 була потерпілою від ДТП вчиненого обвинуваченим, отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження та перебувала на лікуванні у Ходорівській міській лікарні, однак через помилку лікарів померла. По вказаному факту 02.03.2018 було внесено відомості до ЄРДР за ст.140 КК України, на даний час проводиться досудове розслідування. Зазначив, що жодних претензій до обвинуваченого немає. Просить обвинуваченого суворо не карати та не позбавляти права керування транспортним засобом. Крім того, 08.10.2020 потерпілий ОСОБА_4 подав на адресу суду заяву, в якій зазначив, що відповідно до ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має намір, в позасудовому порядку, стягнути моральну та матеріальну шкоду отриману ним внаслідок вчиненого злочину обвинуваченим, з страхової компанії в якій застрахований автомобіль обвинуваченого.

Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу, на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого, потерпілих та дослідженням документів, що стосуються його особи.

Як убачається із законодавчого визначення, злочином може бути визнано лише протиправне, суспільно небезпечне, винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК України). Звідси одним з елементів складу злочину може бути визнано певну поведінку людини, свідомий та вольовий вчинок, а не певний стан особи.

Диспозиція ст. 286 КК України сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.

При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 ст. 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причиновому зв`язку. Таким чином, об`єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов`язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановка; суспільно-небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження - ч. 1, смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження - ч. 2, загибель кількох осіб - ч. 3); причиновий зв`язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Діяння полягає в порушенні Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати: 1) у вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп`яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) у невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).

Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.

Причиновий зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК України.

Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі по собі (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у ст. 286 КК України (наприклад, керування транспортним засобом без посвідчення водія на керування транспортним засобом відповідної категорії, не зареєстрованим, або без належного номерного знака (підп. «в» п. 2.9 ПДР) тощо); б) порушення, які самі по собі (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце (наприклад, порушення правил перестроювання транспортних засобів (п. 10.3 ПДР), розвороту (п. 10.7 ПДР), заборони виїзду на зустрічну смугу руху транспорту (п. 11.4 ПДР), перевищення швидкості руху транспорту (п. 12.4 ПДР) тощо).

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто знаходилися у причиновому зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли. Вказана правова позиція відображена в Постанові Верховного суду від 21.08.2019 у справі № 682/956/17.

За змістом закону порушення Правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов`язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог Правил дорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом. Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 286 КК України, полягає в: а) порушенні Правил безпеки руху чи експлуатації транспорту, тобто в порушенні конкретного правила, передбаченого конкретним пунктом правил; б) настанні суспільне небезпечних наслідків – заподіяння смерті чи тілесних ушкоджень учасникам дорожнього руху і в) причинному зв`язку між порушенням правил безпеки руху чи експлуатації транспорту та спричиненими наслідками.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини, що визначається характером ставлення до наслідків. Сама ж дія або бездіяльність при порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту можуть бути як умисними, так і вчиненими з необережності.

Показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 в судовому засіданні встановлено, що 25.01.2018 о 14:30 год., він, керуючи автомобілем «Volkswagen Golf», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 та рухаючись ним, по автомобільній дорозі, що в с. Отиневичі, Жидачівського району Львівської області, порушив Правила дорожнього руху, перевищив швидкість, не врахував дорожню обстановку, оскільки асфальтне покриття дороги було мокре, і такими своїми діями створив аварійну обстановку, яка призвела до втрати керованості автомобілем та заїхав в бетонний місток.

Таким чином, з урахуванням пояснень обвинуваченого ОСОБА_1 , котрий вину у вчиненому злочині визнав повністю та які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті, суд вважає доведеним:

факт порушення ОСОБА_1 вимог Р. 1 п. п. 1.2, 1.5, 1.10 (в частині значення термінів «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка»); Р. 2 п. 2.3 б), д); Р. 12 п. п. 12.1; 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, в результаті чого відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої наступила смерть потерпілої ОСОБА_7 , а потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , отримали середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

За змістом п.п. 20, 21 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та особу винного.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Обставин, що обтяжують вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Пом`якшуючими вину обвинуваченого ОСОБА_1 обставинами, передбаченими ст. 66 КК України суд вважає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обираючи покарання обвинуваченому суд враховує характер та тяжкість вчиненого злочину, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, позицію потерпілих, які просять обвинуваченого суворо не карати, а також те, що обвинувачений повністю визнав вину у вчиненні злочину, раніше не судимий, за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, суд приходить до висновку про можливість виправлення винного без реального відбування покарання, із звільненням від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

До вказаних висновків, суд прийшов, зокрема, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У кримінальних провадженнях № 205/7091/16-к у постанові від 17 жовтня 2019 року, № 206/5073/15-к у постанові від 12 вересня 2018 року, Верховний Суд наголосив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

У кримінальному провадженні № 167/341/16-к у постанові від від 24 травня 2018 року, Верховний суд вказав, що загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання або призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом застосовуючи ст. 69 КК.

Слід також вказати, що у кримінальних провадженнях №654/763/17 у постанові від 24 жовтня 2018 року, №346/356/18 у постанові від 12 лютого 2019 року, №166/937/16-к у постанові від 26 квітня 2018 року, №125/1133/17 у постанові від 29 січня 2019 року, Верховний суд прийшов до висновку, що навіть за умови вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, у судів були підстави для застосування правових приписів ст.75 КК України та звільнення обвинувачених від відбування покарання з випробуванням.

Посткримінальна поведінка обвинуваченого є виключно позитивною. Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, потерпілі просять призначити обвинуваченому покарання із звільненням від відбування покарання з випробуванням.

На підставі наведеного, а також враховуючи характеризуючі дані особи винного, який на час розгляду справи повністю визнав свою вину, а, отже, готовий нести кримінальну відповідальність, з урахуванням пом`якшуючих обставин у вигляді щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, відсутності обтяжуючих у справі обставин, а також позиції потерпілих, які не заперечують щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд вважає можливим виправлення винного без реального відбування покарання, із звільненням від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 55 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю може бути призначено на строк від одного до трьох років.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998 право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності".

Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання, слід зазначити, що санкція ч.2 ст.286 КК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер застосування і не є обов`язковим для суду. Відповідна правова позиція викладена в постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 08.02.2018 у справі №361/2704/16-к, провадження №51-358км18.

В постанові Третьої судової палати ККС ВС від 15.01.2020 у справі 161/537/18, провадження № 51-4055км19 вказав, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. Також колегія суддів зазначила, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є основним джерелом доходу. Існування цієї обставини потребує лише більш виваженого підходу під час обрання заходу примусу, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.

У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Суд вважає, що підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами немає, оскільки під час судового розгляду кримінального провадження встановлено, що обвинувачений працює директором ТзОВ «Карпатські скарби», його робоча зміна розпочинається о 02 год. ночі і триває до 14 год. дня і автомобіль є єдиним засобом за допомогою, якого він може дістатись до місця праці, яке розташоване на значній відстані від місця його проживання. Зважаючи на те, що на даний час в державі запроваджено карантинні обмеження і графік руху маршрутних автобусів є несталим, крім того в нічний період доби такі взагалі відсутні, обвинувачений не матиме змоги діставатись свого місця праці. Наведене стверджується довідкою від 18.11.2020. Також суд враховує позицію потерпілих, які просять не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання, оскільки він тривалий час забезпечував та забезпечує доставку їх та інших працівників до місця праці

На підставі наведеного, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, як про це просить сторона обвинувачення у судовому засіданні.

Суд вважає, що застосування до ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами ставить під загрозу гідне людське існування його сім`ї, оскільки обвинувачений є одруженим і на його утриманні перебуває малолітній син 2016 р.н. у зв`язку з цим обвинувачений зобов`язаний працювати та забезпечувати свою сім`ю всім необхідним.

Підсумовуючи зазначене, суд вважає, що саме дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався

Цивільний позов у справі не заявлено.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні слід вирішити в порядку ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Питання про скасування арешту майна слід вирішити в порядку ст. 174 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 286 КК України, й призначити йому покарання у виді 5 /п`яти/ років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 /три/ роки.

Згідно з п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з`являтися у вказані органи для реєстрації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення судової автотехнічної експертизи №445 від 07.06.2018 в сумі 2288 /дві тисячі двіста вісімдесят вісім / грн.; судової авто - технічної експертизи № 1273 від 20.11.2018 в сумі 3718 /три тисячі сімсот вісімнадцять/ грн.

Скасувати арешт майна, накладений на автомобіль «Volkswagen Golf»,реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 , відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 29.01.2018 у справі №461/588/18.

Речові докази: автомобіль «Volkswagen Golf»,реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 – повернути власнику; СD – диск із відеозаписом механізму розвитку ДТП, який надали представники ТзОВ «Лемберг-Агро» залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено сторонами до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя В. Л. Бучківська